ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 523/1122/17

провадження № 61-940св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів : Гірняк Л. А., Цюри Т. В., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття та дружини до досягнення дитиною трьох років, стягнення додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позову зазначив, що 5 червня 2014 року сторони уклали шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . З часу народження дитини стосунки між сторонами погіршилися, вони стали проживати за різними адресами. Дочка повністю знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини та її утримання не надає, участі у додаткових витратах на дитину не бере.

На підставі статей 180 183 185 80 Сімейного кодексу (далі - СК) України просить стягнути з відповідача: на утримання дочки аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на своє утримання аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною трьох років; додаткові витрати на утримання малолітньої дочки у розмірі 2 673,70 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 6 червня 2017 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнено з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 800 грн щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 23 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнено з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 100 грн щомісячно починаючи з 23 січня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Стягнено з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 100 грн щомісячно на її утримання починаючи з 23 січня 2017 року та до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з майнового стану відповідача, його доходу та його згоди у добровільному порядку виплачувати аліменти на користь позивача у розмірі 1 000 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 6 червня 2017 року в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки та дружини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнено з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дочки у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнено з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 січня 2017 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний суд Одеської області, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення в частині стягнення аліментів, виходив з того, що суд першої інстанції помилково стягнув аліментні зобов`язання на утримання малолітньої дитини та дружини у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач має постійне місце роботи та отримує постійний дохід.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року в повному обсязі, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 6 червня 2017 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що апеляційний суд своїм рішенням визначив меншу суму по аліментним зобов`язанням, ніж було визначено судом першої інстанції у твердій грошовій сумі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження в суді касаційної інстанції

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 2 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Суд апеляційної інстанції встановив, що 5 червня 2014 року сторони зареєстрували шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Дитина проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 1 000 грн щомісячно, не заперечував і надалі надавати кошти на утримання дитини. Відповідач має постійне місце роботи, його дохід є постійним.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 184 СК України суд може встановити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також при наявності інших обставин, які мають суттєве значення.

Згідно з частиною другою статті 84 СК України дружина, з якою мешкає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що малолітня дитина та дружина, з якою мешкає дитина, потребують матеріального утримання від відповідача. Із цим висновком погодився і апеляційний суд. Водночас апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно, всупереч статті 183 СК України стягнув аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття і на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у твердій грошовій сумі.

Доводи заявника про те, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі є більшим, за розмір аліментів у частці від його доходу, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд визначив спосіб стягнення аліментів за вимогами позивача, яка обрала саме такий спосіб захисту свого права в частині аліментних зобов`язань відповідача. Крім того, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційний суд не встановив.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов