Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 523/17895/16-ц
провадження № 61-6355св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , Одеська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стороженко Ольга Петрівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Одеська міська рада, про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що з 2009 року до 09 жовтня 2015 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина на 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування частини квартири від 31 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М., зареєстрованого в реєстрі за № 14882.
ОСОБА_1 вважає, що вона як дружина, що проживала зі спадкодавцем, після його смерті фактично прийняла спадщину, оскільки продовжила проживати в спірній квартирі та сплачувати за комунальні послуги.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 у період з 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня смерті ОСОБА_3 ) та визнати за нею право власності на 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 .
У червні 2017 року Одеська міська рада звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та виселення.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що право власності на 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Одеси, як універсальному правонаступнику відумерлого майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 , яка без будь-яких правових підстав проживає у спірній частині квартири, зобов`язана повернути Одеській міській раді незаконно набуте майно та виселитися із безпідставно зайнятої частини квартири.
Ураховуючи викладене, Одеська міська рада просила суд визнати спадщину після смерті ОСОБА_3 , що складається з кімнати, площею 10,9 кв. м, в 156/1000 частках квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 , відумерлою; передати 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради; виселити ОСОБА_1 з 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 як особу, що не має правових підстав для перебування (проживання) в зазначеній квартирі.
Протокольною ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2017 року прийнято зустрічний позов Одеської міської ради до розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року у складі судді Шепітка І. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 у період з 2009 року до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
У задоволенні зустрічного позову Одеської міської ради відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що на час відкриття спадщини у спірній квартирі разом із спадкодавцем проживала позивач, тому вона фактично прийняла спадщину, також вона своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину та роз`яснено порядок прийняття нею спадщини. ОСОБА_1 має право на спадкування відповідно до статті 1264 ЦК України як спадкоємець за законом четвертої черги.
Зустрічний позов не підлягає задоволенню, беручи до уваги, що з моменту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у спадкодавця були можливі спадкоємці, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 та нотаріусом була здійснена реєстрація спадкової справи у спадковому реєстрі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов Одеської міської ради задоволено.
Визнано спадщину після смерті ОСОБА_3 , що складається з 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 , відумерлою.
Виселено ОСОБА_1 з 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач ОСОБА_2 не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на день його смерті, а також до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, тому вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з цим ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не менше як п`ять років до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживала разом з ним однією сім`єю, тому вона не може вважатися спадкоємцем четвертої черги відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , тому зустрічний позов Одеської міської ради підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стороженко О. П., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стороженко О. П., зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18), від 23 березня 2020 року у справі № 761/10525/17 (провадження № 61-8592св18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи містять докази здійснення ОСОБА_1 витрат на поховання спадкодавця ОСОБА_3 та її спільного з ним проживання з 2009 року до дня його смерті, а також дійшов хибного висновку про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стороженко О. П., на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року і витребувано із Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу № 523/17895/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стороженко О. П., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 156/1000 часток квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування частини квартири від 31 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М., зареєстрованого в реєстрі за № 14882.
23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Четвертої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої у спадковому реєстрі була здійснена реєстрація спадкової справи за № 58748081.
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс» від 22 березня 2017 року ОСОБА_1 прописана та проживає в квартирі АДРЕСА_3 , що також підтверджується паспортом громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 .
З 26 червня 2010 року до 29 березня 2012 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису від 10 листопада 2017 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 29 березня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2016 року у справі № 523/17785/15-ц заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа -Четверта одеська нотаріальна контора, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу між собою або в будь-якому іншому шлюбі задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу між собою та які не перебувають в будь-якому іншому шлюбі з 29 березня 2012 року до 09 жовтня 2015 року. Рішення набрало законної сили.
Постановою державного нотаріуса Четвертої одеської державної нотаріальної контори Бойченко О. Є. від 17 січня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки жодних документів про проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 не було надано.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем у період з 2009 року до 09 жовтня 2015 року та визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15 16 ЦК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).
Предметом первісного позову у цій справі є вимога ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання із спадкодавцем та визнання права власності у порядку спадкування за законом відповідно до статті 1264 ЦК України.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18), від 20 липня 2020 року у справі № 146/1825/18 (провадження № 61-20715св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 334/9088/15-ц (провадження № 61-3411св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 438/1456/18 (провадження № 61-2740св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 310/7480/19 (провадження № 61-7764св21).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , не врахував, що свідок ОСОБА_6 повідомила суду про те, що ОСОБА_1 з 2009 року постійно відвідувала ОСОБА_3 , який був одинокою людиною і потребував допомоги, допомагала йому із господарством, а також зазначила, що крім ОСОБА_1 його ніхто не відвідував, та після його смерті ОСОБА_1 за свої кошти здійснила його поховання.
Таким чином, свідок ОСОБА_6 не підтвердила того факту, що починаючи з 2009 року до дня смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю.
Також судом першої інстанції не було враховано того, що спадкодавець ОСОБА_3 з 26 червня 2010 року до 29 березня 2012 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису від 10 листопада 2017 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 29 березня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, що виключає його проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів і не довела в установленому законом порядку, що вона та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини після його смерті.
Щодо позовних вимог Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою та виселення
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що при об`єднанні в одне провадження кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме ухвалив суд щодо кожної позовної вимоги.
Згідно з статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що спадкоємці ОСОБА_3 за заповітом і за законом відсутні, оскільки ОСОБА_1 не підтвердила факт спільного проживання з спадкодавцем, а ОСОБА_2 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спадщина після смерті ОСОБА_3 ніким не прийнята, з часу відкриття цієї спадщини сплив один рік, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання спадщини відумерлою та виселення ОСОБА_1 .
Таким чином, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову Одеської міської ради.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18), від 23 березня 2020 року у справі № 761/10525/17 (провадження № 61-8592св18), оскільки в цих судових рішеннях інші фактичні обставини, зокрема, наявність доказів, які підтверджують родинні відносини та факт спільного проживання, чого немає у справі, яка переглядається.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стороженко Ольга Петрівна, залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк