Постанова

Іменем України

17 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 523/19818/14-ц

провадження № 61-7467св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю«АТП-15142» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «АТП-15142», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «АТП-15142»),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року у складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «АТП-15142», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «АТП-15142», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АТП-15142», про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 1995 року водій автобуса «ЛІАЗ 677», належного на праві власності ВАТ «АТП-15142» - ОСОБА_2 , який перебував у трудових правовідносинах із зазначеним підприємством, не вжив заходів зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого наїхав на автомобіль «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_3 , та належав йому разом з нею, як дружиною, на праві спільної власності.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2004 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України із призначенням покарання у вигляді двох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) їй завдано тяжкі тілесні ушкодження. Згідно з висновком судмедекспертизи від 20 лютого 1997 року № 60/3068 вона втратила загальну працездатність на 45 %, зір на 35 %, всього працездатність втрачена на 80 %, крім цього був пошкоджений автомобіль «Москвич 2140».

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2011 року залишено без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2010 року у частині стягнення із ВАТ «АТП-15142» на її користь завданої внаслідок ДТП майнової шкоди у розмірі 23 443,4 грн, стягнуто з ВАТ «АТП-15142» на її користь витрати на придбання ліків у розмірі 95 799,03 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року стягнуто з ВАТ «АТП-15142» на її користь суму витрат на придбання ліків у розмірі 33 736 грн, вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 2 334,76 грн, заборгованість за додаткове (посилене) харчування на період з жовтня 2008 рік по листопад 2012 року у розмірі 117 292 грн, а всього стягнуто суму у розмірі 154 826,76 грн; стягнуто з ВАТ «АТП-15142» на її користь щомісячно та довічно витрати за додаткове (посилене) харчування у розмірі 2 393,78 грн.

Посилаючись на те, що судові рішення відповідачем не виконано, вважала, що відповідач повинен відшкодувати їй шкоду, завдану каліцтвом, із нарахуванням інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача заборгованість із виплати середнього заробітку із 1996 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 157 918,46 грн; заборгованість з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн; заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з придбанням ліків в період з 2013 року по липень 2015 року у розмірі 39 270,44 грн; збільшити суму грошових коштів на додаткове (посилене) харчування з липня 2015 року (що вже стягнуто рішенням суду) із 2 393,78 грн до 6 059 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом у розмірі 344 707,90 грн, яка складається з: 157 918,46 грн - заборгованість щодо виплати середнього мінімального заробітку з 1996 року до липня 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних; 147 519 грн - заборгованість з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року до липня 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних; 39 270,44 грн - заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з придбанням ліків у період часу з 2013 року до липня 2015 року відповідно до рецепту лікарів.

Збільшено суму грошових коштів, які стягуються з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 на додаткове (посилене) харчування та встановлено її на рівні 6 059 грн, починаючи з серпня 2015 року та довічно.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 80 % мінімальної заробітної плати, починаючи з липня 2015 року та довічно.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «АТП-15142» відхилено, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «АТП-15142» задоволено частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року скасовано в частині стягнення з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку з 1996 року до липня 2015 рік з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 157 918,46 грн, заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року до липня 2015 року з урахуванням індексації та 3% річних у розмірі 147 519 грн.

Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати середнього мінімального заробітку за період часу з вересня 2012 року до липня 2015 року, з липня 2015 року - довічно з урахуванням індексації та 3 % річних відмовлено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати середнього мінімального заробітку за період часу з квітня 1996 року до серпня 2012 року з урахуванням індексації та 3 % річних закрито.

У частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з листопада 2012 року до липня 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року у частині стягнення з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 заборгованості з відшкодування витрат, пов`язаних з придбанням ліків у період часу з 2013 року до липня 2015 року у розмірі 39 270,44 грн та збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування до 6 059 грн, починаючи з серпня 2015 року та довічно, залишено без змін.

У січні 2019 року ТОВ «АТП-15142» звернулося до суду із заявою про поворот виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року, з урахуванням ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року про виправлення описки, заяву ТОВ «АТП-15142» про поворот виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АТП-15142» грошові кошти у розмірі 229 655,26 грн у порядку виконання повороту заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2015 року.

У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановоюОдеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Допущено поворот виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АТП-15142» грошові кошти у розмірі 58 925,79 грн.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позовні вимоги є законними в частині стягнення меншої суми ніж було заявлено позивачем, а тому, враховуючи сплату відповідачем 147 519 грн, відсутні підстави для стягнення з відповідача 88 593,21 грн.

У рахунок повороту виконання рішення необхідно враховувати різницю між сплаченими коштами та тими, що підлягали б стягненню на час прийняття судом рішення, тому у рахунок здійснення повороту виконання рішення суду від 30 липня 2015 року з позивача необхідно стягнути кошти у розмірі 58 925,79 грн (147 519 - 88 593,21 грн).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «АТП-15142» на свою користь грошові кошти у розмірі 95 170,68 грн, які складаються з: 87 333,01 грн - інфляційні втрати; 7 837,67 грн - 3 % річних; у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року у справі № 1527/2-2857/11 у частині стягнення заборгованості за додаткове (посилене) харчування у період часу з жовтня 2008 року до листопада 2012 року у розмірі 117 292 грн; у задоволенні заяви ТОВ «АТП-15142» про поворот виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року шляхом стягнення з неї на користь ТОВ «АТП-15142» грошових коштів у розмірі 58 925,79 грн відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково встановили, що її вимоги є законними лише в частині стягнення меншої суми, ніж нею було заявлено, оскільки стягнення грошових коштів у сумі 95 170,68 грн - це відповідальність боржника за несвоєчасне виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року щодо відшкодування витрат на додаткове харчування у період з жовтня 2008 року по листопад 2012 року. Її вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 147 519 грн стосуються додаткового харчування у період з листопада 2015 року, що вбачається з резолютивної частини рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року, тобто, це окрема вимога за інший період, а суди ототожнили дві різні вимоги та обґрунтували рішення так, що грошові кошти виплачуються відповідачем у якості відповідальності останнього за несвоєчасне виконання рішення суду від 2013 року, що є незаконним, а сума заборгованості перед нею на додаткове харчування, у період з листопада 2012 року по липень 2015 року, становить 144 737,96 грн.

Також вказує, що вона не надавала згоди на припинення грошового зобов`язання відповідача щодо виплати грошових коштів у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду від 2013 року та вважає, що таке зобов`язання повинно бути виконано відповідачем в повному обсязі шляхом виплати грошових коштів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ТОВ «АТП-15142» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими та не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій у частині, яка переглядалася, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною п`ятою статті 411 ЦПК України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Переглядаючи справу під час нового розгляду у частині, яку Верховним Судом було направлено на новий розгляд, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановив обґрунтованість заявлених вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на суму 117 292 грн за період 21 травня 2013 року до 13 серпня 2015 року на загальну суму 88 593,21 грн.

При цьому, за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті додаткового харчування з листопада 2012 року по липень 2015 року з урахуванням індексації та 3 % річних на суму 147 519 грн та вказане рішення відповідачем у 2016 року виконано.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у рахунок повороту виконання рішення від 30 липня 2015 року у цій справі з позивача на користь відповідача необхідно стягнути кошти у розмірі 58 925,79 грн (147 519 - 88 593,21 грн).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які були аналогічними з доводами її касаційної скарги, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року з ВАТ «АТП-15142» було стягнуто на користь ОСОБА_1 загальну суму у розмірі 344 707,90 грн. Зазначене рішення було виконано у червні 2016 року.

08 серпня 2018 р. постановою Верховного Суду було скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року в частині стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з урахуванням індексації та 3 % річних у розмірі 147 519 грн, та направлено справу в цій частині на новий розгляд.

Внаслідок нового розгляду цієї частини позовних вимог, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ці вимоги підлягали задоволенню лише у розмірі 88 593,21 грн, замість 147 519 грн. Тобто, стягнуто більше, ніж належить ОСОБА_1 .

Саме з цих підстав та заяви відповідача про поворот виконання, судом першої інстанції було обґрунтовано застосовано частину другу статті 444 ЦПК України. Позовні вимоги були задоволені у розмірі 88 593,21 грн., але вони не підлягали стягненню, оскільки вже є виплаченими, а підлягала поверненню різниця між сплаченими коштами у сумі 147 519 грн та задоволеними вимогами у сумі 88 593, 21 грн, що дорівнює 58 925,79 грн.

При цьому, зміни предмета або підстав позову ОСОБА_1 не відбувалось, а позовні вимоги були розглянуті судом першої інстанції в заявлених межах, з урахуванням вказівок Верховного Суду з дотриманням вимог частини п`ятої статті 411 ЦПК України.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк