Постанова

Іменем України

29 травня 2023 року

м. Київ

справа № 523/20414/21

провадження № 61-2682 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Томашевський Роман Миколайович,

третя особа - служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Томашевського Романа Миколайовича,

на постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Семиженка Г. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини, у якому просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Гандзій Д. М. позов ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини,залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 44 84 257 ЦПК України та статті 19

СК України, виходив із того, що позивач без поважних причин не надала службі у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради необхідні документи для підготовки висновку про доцільність

чи недоцільність визначення місця проживання малолітнього сина сторін разом із матір`ю, який є одним з важливих доказів у подібних справах.

При цьому суд уважав таку поведінку позивача та її представника нічим іншим як зловживанням своїми процесуальними правами та обов`язками, штучним затягуванням проведення підготовчого судового засідання,

про що неодноразово попереджались судом. На думку суду, вказане свідчить про незацікавленість позивача у вирішенні спірного питання щодо визначення місця проживання її дитини, яка і так, як убачається з матеріалів позову, постійно проживала і проживає на сьогодні з нею, проти чого

не заперечував відповідач, з огляду на що його представник подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку відсутністю предмету спору.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Примайчука С. І., який діяв від імені ОСОБА_1 , задоволено частково. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 на підставі

частини десятої статті 84 ЦПК України, не врахував, що залишення позову без розгляду з указаних підстав можливе лише у разі, коли позивачем

з неповажних причин або без повідомлення причин, докази, витребувані судом, не були подані до суду. Разом із цим, витребування відповідних доказів у позивача судом не здійснювалося.

Більше того, позивач подала відповідні документи до служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, які були прийняті службою 05 серпня 2022 року, що підтверджується відбитком штампу на заяві ОСОБА_1 від 03 серпня 2022 року, та які містяться в матеріалах справи. Районний суд не надав належної оцінки обставинам, на які посилалася позивач, і не з`ясовано обставин, які перешкоджають складенню відповідного висновку, у зв`язку з чим безпідставно не вирішив спір по суті й залишив позов без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвоката Томашевського Р. М., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 523/20414/21

із Овідіопольського районного суду Одеської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Томашевського Р. М., мотивована тим, що служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради листом

від 07 квітня 2022 року № 07/3278 повідомила ОСОБА_1 про обсяг документів, необхідних для розв`язання спору щодо визначення місця проживання дитини. Але, починаючи з квітня по жовтень 2022 року, позивач та її представник не подали до служби у справах дітей документів, які були б достатніми для підготовки відповідного висновку. Вважає,

що суд першої інстанції вірно встановив, що такі дії позивача є штучним затягуванням процесу, а тому обґрунтовано залишив позов без розгляду.

Посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду, зазначає,

що системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Томашевського Р. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи

не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України особи,

які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин

або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно

від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають

ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд

справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

У пункті 9 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України, а саме за умови з`ясування питання, яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи

за наявними в ній доказами.

Наведені висновки щодо застосування указаних норм процесуального права відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній

у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц (провадження № 61-35703св18), від 18 грудня 2019 року у справі

№ 560/904/15-ц (провадження № 61-40688св18), від 17 січня 2020 року

у справі № 520/2609/17 (провадження № 61-9001св19), від 02 вересня

2020 року у справі № 208/4288/18 (провадження № 61-2921св20).

Указане свідчить про сталість практики з розгляду подібних питань.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Таким чином, установивши, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд обґрунтовано скасував ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області

від 12 жовтня 2022 року та направив справу для продовження розгляду

до суду першої інстанції.

Указані висновки відповідають вищевикладеним правовим висновкам Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зауважує, що положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять лише альтернативні варіанти дій у разі ухилення від виконання учасником справи вимог суду щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують,

на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Томашевського Романа Миколайовича, залишити

без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2023 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць