ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 523/4318/21

провадження № 61-9341 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що з січні 2010 року чоловік її сусідки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 почав зловживати алкогольними напоями, зламав ногу, у зв`язку з чим не підіймався з ліжка, потребував стороннього догляду. Вона допомагала ОСОБА_4 доглядати за чоловіком.

З січня 2010 року вона з ОСОБА_4 проживали у квартирі

АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 23 квітня 2002 року. З цього часу вони були пов`язані спільним побутом і набули взаємних прав та обов`язків, а саме: вона почала прибирати у квартирі ОСОБА_4 , готувати їм їжу, прати, ходити до магазинів за продуктами, ліками, іншими речами, які вона покупала за свої кошти, а також сплачувала

за комунальні послуги за квартиру ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , вона

за власні кошти здійснила організацію та його поховання.

У лютому 2015 року у частині будинку

АДРЕСА_2 , а саме де розташована квартира ОСОБА_4 , відбулася пожежа, вона за власні грошові кошти здійснила відновлюваний ремонт у квартирі АДРЕСА_1 за вказаною адресою.

За пропозицією та на прохання ОСОБА_4 29 березня 2016 року між останньою та нею було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., щодо квартири АДРЕСА_1 ,

а також спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., щодо квартири

АДРЕСА_3 , належній ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 лютого 2015 року.

29 березня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт на її ім`я, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., яким заповіла їй право на земельну частку (пай), розміром 6,52 умовних кадастрових гектара, належну ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 жовтня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Голопристанської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 2271, та все належне їй майно.

29 березня 2016 року ОСОБА_4 видала їй довіреність на представництво її інтересів у всіх установах, підприємствах та організаціях, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., зареєстрована у реєстрі за № 145.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Вона за власні кошти здійснила організацію та поховання останньої.

25 липня 2016 року вона звернулася у Четверту одеську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що зареєстроване місце проживання у неї зі спадкодавцем різне.

07 липня 2016 року ОСОБА_2 , який є двоюрідним онуком

померлої ОСОБА_4 , звернувся до Суворовського районного суду

м. Одеси з позовом до неї про визнання недійсними спадкових договорів

від 29 березня 2016 року, реєстраційні номери 140, 142 посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., та про визнання недійсним заповіту, оскільки вважав, що ОСОБА_4 на момент складання вищевказаних спадкових договорів та заповіту не усвідомлювала значення своїх дій.

ОСОБА_2 є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті

ОСОБА_4 , а вона є спадкоємцем четвертої черги за законом.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2010 року до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на квартиру

АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею право власності

у порядку спадкування за законом на квартиру

АДРЕСА_3 ,

після смерті ОСОБА_4 ; визнати за нею право на земельну частку

(пай), розміром 6,52 умовних кадастрових гектара, розташованої на

землях колективного сільськогосподарського підприємства ім. Горького

(далі - КСП ім. Горького), с. Долматівка, Голопристанський район, Херсонська область, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня

2010 року до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 74,3 кв. м, після смерті ОСОБА_4 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування

за законом на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 51,3 кв. м, після смерті ОСОБА_4 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 6,52 умовних кадастрових гектара, розташованої на землях

КСП ім. Горького, с. Долматівка, Голопристанський район, Херсонська область

у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належало померлій ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХС № 0151750. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 938,43 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4

з січня 2010 року до дня смерті спільно проживала з ОСОБА_1

у квартирі АДРЕСА_1 , у них був спільний бюджет та спільні витрати, спільне харчування, позивачка сплачувала за комунальні послуги, робила ремонт у вищевказаній квартирі, готувала їжу, покупала ліки, прибирала у квартирі, прала, тобто вони були пов`язані спільним побутом та мали спільні права та обов`язки, що підтверджується: показаннями свідків, наданими у судовому засіданні; договором-замовлення на організацію та проведення поховання від 12 червня 2014 року № 022252; договором-замовлення на організацію та проведення поховання від 12 червня 2014 року № 022253; квитанцією про сплату за організацію та проведення поховання; квитанціями про оплату за ліки; рахунком на оплату за матеріали на ремонт; розрахунку вартості відновлювального ремонту; довіреністю

від 29 березня 2016 року реєстраційний № 14; договором-замовлення від 23 квітня 2016 року; копією рахунку-фактури від 23 квітня 2016 року № 2. Факт реєстрації позивачки за іншою адресою не спростовує вищевказаних обставин.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року у справі № 523/9432/16-ц позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано спадковий договір реєстровий номер № 142, посвідченого 29 березня 2016 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_3 , недійсним. Визнано спадковий договір реєстровий номер № 140, складений ОСОБА_4 на користь

ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , недійсним. Визнано заповіт складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , який був посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю. 29 березня 2016 року у реєстрі за № 144, недійсним.

ОСОБА_1 оскаржено вказане судове рішення в апеляційному порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір

у розмірі 11 907,65 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів спільного проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім`єю, оскільки позивачка і ОСОБА_4 проживали у сусідніх квартирах. ОСОБА_1 , маючи власне житло, надавала спадкодавцю допомогу по господарству, що не є тотожним із фактом проживання однією сім`єю. Доказів проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, сплати комунальних послуг, взаємних прав та обов`язків, позивачкою не надано, відсутні й докази хвороби спадкодавця та необхідності стороннього догляду за станом її здоров`я.

Надані позивачкою документи про поховання чоловіка спадкодавця

за 2014 рік оформлені на ім`я ОСОБА_4 , а не позивачки, решта наданих документів не містить відомостей про призначення платежів або не містять інформації про такі сплати, здійснені саме в інтересах ОСОБА_4 . Крім того, майже усі квитанції сформовані у 2016 році, тобто незадовго до складення спадкових договорів та заповіту.

Щодо понесених позивачкою витрат на поховання спадкодавця свідчать про виконанням ОСОБА_1 своїх обов`язків за спадковими договорами,

і не є доказом проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 2010 до 2016 року, так саме як і наявність у позивача оригіналів документів та ключів від квартири.

Належні докази ведення спадкодавцем та позивачкою спільного бюджету відсутні, свідок ОСОБА_6 вказувала лише про те, що позивачка здійснювала приготування їжі ОСОБА_4 після смерті чоловіка останньої, свідок

ОСОБА_7 зазначив лише про дружні стосунки між спадкодавцем та надання останньою допомоги ОСОБА_4 під час зустрічі. Отже, вказані показання свідків не є належними доказами у розумінні вимог статті 77 ЦПК України.

Підтримання дружніх відносин позивачкою з ОСОБА_4 , періодичне придбання їй продуктів харчування та участь у сплаті комунальних послуг, а згодом і похованні, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками.

Крім того, позивачка вказувала про проживання однією сім`єю лише

з ОСОБА_4 з січня 2010 до часу її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання перебувала у зареєстрованому шлюбі та проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Докази припинення подружжям ОСОБА_8 спільного проживання або встановлення режиму окремого проживання відсутні. Разом з тим позивачкою питання щодо спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 не порушувалося.

Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року

у справі № 523/9432/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня

2021 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 523/4318/21

з Суворовського районного суду м. Одеси.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачкою належними та допустимими доказами підтверджено факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем - ОСОБА_4 з січня 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до моменту смерті останньої, тому суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 . Посилалася на відповідні постанови Верховного Суду.

Проте апеляційний суд проігнорував наявні у справі докази та дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції і відмову у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Відсутні докази на підтвердження проживання однією сім`єю позивачки зі спадкодавцем. Наявні у справі докази підтверджують факт існування між позивачкою та спадкодавцем дружніх відносин.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

24 січня 1972 року ОСОБА_4 , за життя, була зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_4 .

На момент відкриття спадщини ОСОБА_4 належало на праві власності: квартира

АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло

від 23 квітня 2022 року з відміткою про державну реєстрацію права; квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На момент відкриття спадщини ОСОБА_4 також належало право на земельну частку (пай), розміром 6,52 умовних кадастрових гектара, розташованої на землях КСП ім. Горького, с. Долматівка, Голопристанський район, Херсонська область, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХС № 0151750, свідоцтвом про право власності за заповітом виданим Голопристанською державною нотаріальною конторою від 01 жовтня 1999 року за реєстровим номером 2271.

29 березня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., на підставі якого заповіла ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром

6,52 умовних кадастрових гектара та все належне їй майно.

29 березня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено два спадкових договори, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., щодо квартири

АДРЕСА_1 та квартири

АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 21 лютого 1977 року зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_5 , що підтверджується копією її паспорта.

25 липня 2016 року позивачка звернулась в Четверту одеську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 659/2016 щодо майна померлої ОСОБА_4

08 вересня 2016 року відповідач подав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 до Четвертої одеської державної нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 659/2016 щодо майна померлої ОСОБА_4 , як спадкоємець п`ятої черги.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 березня

2023 року, у справі № 523/9432/16-ц позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано спадковий договір реєстровий номер № 142, посвідченого 29 березня 2016 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_3 , недійсним. Визнано спадковий договір реєстровий номер № 140, посвідчений 29 березня 2016 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , недійсним. Визнано заповіт складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , який був посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Саганович О. Ю. 29 березня 2016 року у реєстрі за № 144, недійсним.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 523/9432/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року залишено без змін (провадження № 61-4130 св 23).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування

за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом

у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц

(провадження № 61-43735св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058 св 19), від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351 св 18), від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20 (провадження № 61-19344 св 21), від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21 (провадження № 61-9440 св 22), від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18 (провадження № 61-3593 св 22), від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц (провадження № 61-6638 св 23).

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено факт спільного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_4 однією сім`єю, так як останні проживали у сусідніх квартирах, тобто кожен мав власне житло, а позивачка, маючи дружні стосунки з ОСОБА_1 , надавала їй допомогу по господарству, що не є тотожним із фактом проживання однією сім`єю. Вказані висновки спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Оскільки відсутні докази ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного побуту, проживання однією сім`єю, сплати комунальних послуг, взаємних прав та обов`язків, докази хвороби спадкодавця і необхідності стороннього догляду за станом її здоров`я, тому правильним є висновок апеляційного суду про недоведеність позовним вимог.

Крім того, ОСОБА_1 зазначала про те, що проживала однією сім`єю лише з ОСОБА_4 з січня 2010 до часу її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте спадкодавець перебувала у зареєстрованому шлюбі та проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , який помер лише 12 червня 2014 року. Разом

з тим позивачкою питання щодо спільного проживання однією сім`єю

з ОСОБА_5 не порушувалося.

Посилання касаційної скарги на відповідні постанови Верховного Суду на увагу не заслуговують, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини, інше правозастосування та доказування.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник