Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 523/5552/16

провадження № 61-16718 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області, про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 з визначенням ідеальних часток.

Стверджував, що ОСОБА_2 самовільно, без його дозволу та дозвільних документів, знесла належну їй частину домоволодіння та розпочала будівельні роботи з улаштування фундаменту та несучих стін.

З метою захисту своїх порушених прав він звернувся до суду з позовом, за наслідками розгляду якого рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2013 року, яке було змінено рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2013 року, був встановлений порядок користування земельною ділянкою між ним та ОСОБА_2 . Визнано право власності на частки, зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати йому у користуванні власністю, зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову самовільно збудованої літ. «О» шляхом проведення робіт, а саме: закладання віконних прорізів, які виходять на частину будинку, належного ОСОБА_1 . Зазначав, що, виконавши рішення суду в цій частині, ОСОБА_2 розібрала віконні пройми цокольного поверху та продовжила самовільне будування домоволодіння, побудувавши уклін даху з порушенням технічних умов, виконавши такий уклін в бік наданої позивачу земельної ділянки, зайшовши за існуючі межі земельних ділянок.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок виконати перебудову даху будинку літ. «О», який розташований на земельній ділянці, виділеній у користування ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , а саме: демонтувати існуючий карниз із жолобом, який нависає над земельною ділянкою ОСОБА_1 ; підняти ту частину даху будинку літ. «О», схил якої орієнтований на земельну ділянку ОСОБА_1 з метою організації схилу лише в одну сторону, тобто на земельну ділянку ОСОБА_2 , для запобігання стіканню атмосферних опадів з нової покрівлі на територію земельної ділянки ОСОБА_1 ; облаштувати новий дах водостоковою системою та снігоутримувачами.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок виконати перебудову даху будинку літ. «О», що на земельній ділянці, виділеній у її користування, по АДРЕСА_1 , а саме: демонтувати існуючий карниз із жолобом, який нависає над земельною ділянкою ОСОБА_1 ; підняти ту частину даху будинку літ. «О», схил якої орієнтований на земельну ділянку ОСОБА_1 з метою організації схилу лише в одну сторону, тобто на земельну ділянку ОСОБА_2 , для запобігання стіканню атмосферних опадів з нової покрівлі на територію земельної ділянки ОСОБА_1 ; облаштувати новий дах водостоковою системою та снігоутримувачами. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 довів належними та допустимими доказами наявність порушення його прав, як користувача земельної ділянки, у зв`язку з проведеним самочинним будівництвом будинку ОСОБА_2 , у зв`язку із чим такі порушення підлягають захисту в силу статті 391 ЦК України.

З урахуванням встановленого факту самочинного будівництва ОСОБА_2 будинку під літ. «О» без дозвільних документів та належним чином затвердженого проекту на будівництво, у зв`язку із встановленою можливістю захистити порушені прав та інтереси ОСОБА_1 без знесення об`єкту самочинного будівництва, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок виконати перебудову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 523/5552/16 із Суворовського районного суду м. Одеси.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що виконання рішення Суворовськог районного суду від 22 березня 2018 року призведе до порушення її майнових прав, переобладнання даху з двоскатного на односкатний з метою організації схилу лише в одну сторону на її земельну ділянку призведе до підтоплення ділянки відповідача у разі опадів, враховуючи навмисне встановлення позивачем глухого паркану із бетонних блоків, яким він перекрив їй водовідведення у загальну зливову каналізацію, що було доведено у висновках додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 січня 2021 року № 20-3846 та у технічних звітах № 1806/17 та № 182105/18-ЗП незалежного експерту, які не були враховані судом.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Домоволодіння по АДРЕСА_1 належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 з часткою 42/100, та ОСОБА_2 з часткою 58/100 частин.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року у справі № 1527/4967/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю, визначення порядку користування домоволодінням, господарськими спорудами, земельною ділянкою, припинення права часткової власності та знесення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Одеська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання договору дарування удаваною угодою, визнання дійсним договору купівлі-продажу, перевід прав покупця, усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено порядок користування спірним домоволодінням: визнано за ОСОБА_1 право власності на 63/100 частин, визнано за ОСОБА_2 право власності на 37/100 частин. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 151,3 кв. м, а ОСОБА_2 271,2 кв. м, водопровідну колонку залишено в спільному користуванні; зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у володінні, користуванні та розпорядженні належних йому 63/100 частин спірного домоволодіння. Зобов`язано ОСОБА_2 зробити за власний рахунок перебудову шляхом забезпечення відступу від частини житлового будинку, позначеного по плану під літ. «А», належної ОСОБА_1 до фундаменту цокольного поверху, що позначений під літ. «О», на відстань не менш ніж 8 метрів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 19 943 грн 04 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2013 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову шляхом забезпечення відступу від частини житлового будинку, позначеного по плану під літ. «А», належної ОСОБА_1 до фундаменту цокольного поверху, що позначений під літ. «О», на відстань не менш ніж 8 метрів та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні комунікаціями, скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову самовільно збудованого фундаменту цокольного доверху літ. «О» домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом проведення робіт, а саме: закладення віконних пройомів, які виходять на частину житлового будинку літ. «А», яка належить ОСОБА_1 , що входить до складу домоволодіння АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні комунікаціями (газ, вода, світло, каналізація) за адресою; АДРЕСА_1 . В іншій частині решті рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року залишено без змін .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2013 року залишено без змін.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № СЕ-2502-1-746.16 встановлено, що будівництво двоповерхового будинку літ. «О» по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам державних будівельних норм та правил, де відхилення виявлено у порушенні статей 5, 18, 25 Закону України «Про основи містобудування», статей 4, 9, 12, 28 Закону України «Про архітектурну діяльність», статей 23, 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», пунктам 1.1., 1.2., 1.11. ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва», пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Експертом було встановлено, що на час огляду ОСОБА_2 було збудовано об`єкт - незакінчений будівництвом двоповерховий будинок (цокольний та перший поверхи) під літ «О», який розташований навпроти частини житлового будинку під літ. «А», що була демонтована, проте виходить за її межі при домоволодінні по АДРЕСА_1 . При цьому стіна будинку літ. «О», яка розташована навпроти житлового будинку літ. «А», проходить по межі встановлення порядку користування земельною ділянкою, а карниз даху вказаного будинку виходить (нависає) приблизно на 70 см на земельну ділянку, яка виділена у користування ОСОБА_1 . Таким чином, площа земельної ділянки у розмірі 5,80 кв. м, розташована під карнизом даху будинку літ. «О», є самовільним зайняттям земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

З урахуванням виявлених порушень вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема щодо виступу карнизу даху будинку літ. «О», який розташований на земельній ділянці, виділеній у користування ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка виділена у користування ОСОБА_1 , виходячи з конструктивного рішення даху будинку літ. «О», при якому один зі схилів орієнтований на земельну ділянку ОСОБА_1 , експерт дійшов висновку про те, що провести перебудову будинку позначеного під літ. «О» з метою усунення виявлених порушень вимог ДБН, норм та правил, можливо. Експертом був запропонований один варіант перебудови об`єкту, який є найменший за обсягами та вартістю, а саме: шляхом виконання перебудови даху будинку літ. «О» у вигляді демонтування існуючого карнизу із жолобом, який нависає над земельною ділянкою ОСОБА_1 , підняти ту частину даху будинку літ. «О», схил якої орієнтований на земельну ділянку ОСОБА_1 , з метою організації схилу лише в одну сторону, тобто орієнтований на земельну ділянку ОСОБА_2 , для запобігання стікання атмосферних опадів з нової покрівлі на територію земельної ділянки ОСОБА_1 з облаштуванням даху новою водостоковою та снігозатримуваними системами.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2020 року призначено у справі додаткову судово-будівельну технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Висновком експерта додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 січня 2021 року № 20-3846 було встановлено, що будівництво житлового будинку, позначеного під літ. «О», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає договору дарування від 10 липня 2002 року та наступним ДБН: «Організація будівельного виробництва», «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», «Житлові будинки. Основні положення».

Існуючий порядок землекористування у будинковолодінні по АДРЕСА_1 на ділянці вздовж зовнішньої стіни літ. «О» і стіною літ. «А» не відповідає: договору дарування від 10 липня 2002 року, ДБН 360-92*; відповідає: у разі можливого зведення нового житлового будинку на місці літ. «А» ОСОБА_1 , який підлягає демонтажу.

Провести перебудову двоповерхового будинку (даху будинку), по АДРЕСА_1 з метою усунення виявлених порушень вимог ДБН, не пропонується.

Двосхилий дах будинку ОСОБА_2 орієнтований в бік задньої межі і в сторону ділянки ОСОБА_1 , при цьому карниз з системою водовідведення з вилітом 0,7 м нависає над ділянкою ОСОБА_1 , у зв`язку із чим можливо потрапляння опадів у вигляді дощової води або талого снігу з даху будинку літ. «О» на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Два паркани, встановлені ОСОБА_1 на подвір`ї по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам ДБН, протипожежних, санітарних та інших стандартів у сфері будівництва.

На даний час ділянка землекористування ОСОБА_2 не забезпечена достатньою можливістю водовідведення зливових вод і талого снігу для запобігання підтоплення від дії атмосферних опадів з урахуванням установки позивачем глухого паркану з бетонних блоків.

Розташування паркану з бетонних блоків, встановленого ОСОБА_1 , на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 практично відповідає межі, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 листопада 2012 року № 131/2012, за першим запропонованим експертом варіантом порядку користування, визначеного рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2013 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3 та 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідності до частини другої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-84 228 229 235 243 368 369 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною), у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи (статті 102 103 ЦПК України).

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши висновки судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № СЕ-2502-1-746.16 та висновки додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 січня 2021 року № 20-3846, згідно з якими виявлено порушення вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема щодо виступу карнизу даху будинку літ. «О», який розташований на земельній ділянці, виділеній у користування ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка виділена у користування ОСОБА_1 ,встановивши, що права та інтереси ОСОБА_1 можливо захистити без знесення об`єкту самочинного будівництва шляхом здійснення перебудови даху, дійшли правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Посилання касаційної скарги на порушення її прав у зв`язку із встановленням позивачем глухого паркану із бетонних блоків, що може призвести до підтоплення її земельної ділянки, безпідставні, оскільки зазначені обставини не були предметом розгляду у цій справі, а ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися до суду із позовом для захисту її порушених прав.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара