Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 523/7115/18
провадження № 61-6241св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2019 року у складі судді Дяченко В. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (далі - ПрАТ «СК «Юнівес»), в якому просив стягнути з:
- ОСОБА_2 заподіяний матеріальний збиток на суму 110 828,30 грн, моральну шкоду на суму 20 000,00 грн, судові витрати на суму 1 813,09 грн;
- ПрАТ «СК «Юнівес» недоплачене страхове відшкодування у розмірі 58 865,19 грн, витрати на автотоварознавче дослідження у розмірі 1 500,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 10 грудня 2017 року близько 11.00 год. на перехресті вул. Миколаївська дорога та вул. Лиманна в м. Одесі, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя з вул. Лиманна на заборонений (жовтий) сигнал світлофору, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 8,7,3 «Г» ПДР, що підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 15січня 2018 року по справі № 523/41/18.
Автомобіль ОСОБА_2 застрахований у ПрАТ «СК «Юнівес», 24 квітня
2018 року йому виплачено страхове відшкодування у розмірі 40 134,81 грн.
На підтвердження розміру завданої шкоди надав звіт з оцінки автомобіля «Volkswagen Caddy» № 1712231 від 29 грудня 2017 року, який виготовлено на його замовлення та вважав що вартість матеріальної шкоди становить 209 828,30 грн та з врахуванням сплаченого відшкодування позивачу в сумі 40 134,81 грн, не відшкодовано 169 688,49 грн. Ліміт відповідальності вказаної страхової компанії складає 100 000,00 грн. Розмір франшизи - 1 000,00 грн.
Оскільки страхова компанія з урахуванням франшизи повинна була сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 99 000,00 грн, то із страхової компанії на користь позивача підлягає стягненню, з вирахуванням сплаченого -
58 865,19 грн.
Різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає: 110 828,30 грн, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
Одночасно зазначав, що в наслідок неправомірних дій відповідача та з його вини він зазнав моральні страждання, розмір якої оцінює 20 000,00 грн оскільки він змушений був тривалий час користуватись громадським транспортом та був істотно погіршений звичайний уклад життя позивача.
Судові витрати позивача складають 1 500,00 грн за виготовлення звіту з оцінки автомобіля «Volkswagen Caddy» № 1 712231 від 29 грудня 2017 року та судового збору 1 813,09 грн.
У підготовчому засіданні позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог до ПрАТ «СК «Юнівес», в наслідок мирного врегулювання спору та сплатою останньою позивачу 50 000,00 грн.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 14 листопада
2018 року закрито провадження у справі щодо позовних вимог до ПрАТ «СК «Юнівес».
ОСОБА_1 остаточно просив стягнути з ОСОБА_2 заподіяний матеріальний збиток в розмірі 110 828,30 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, судові витрати в розмірі 1 813,09 грн,
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19 липня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, судові витрати у розмірі 453,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягуючи 5 000,00 грн моральної шкоди, районний суд виходив з обставин справи, тривалості часу протягом якого позивач вживав заходів для відновлення порушених прав, вимушені зміни його звичного способу життя.
Відмовляючи в стягненні з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі
110 828,30 грн, районний суд виходив з того, що встановити різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням неможливо.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19 липня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі
1 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір у розмірі 38,51 грн.
Стягуючи з ОСОБА_2 франшизу в розмірі 1 000,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що відповідач доказів щодо сплати позивачу франшизи у розмірі 1 000,00 грн під час розгляду справи не надав, а в силу статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних про стягнення з ОСОБА_2 110 828,30 грн матеріальної шкоди, оскільки висновок експерта наданий позивачем, а саме звіт від 29 грудня 2017 року № 1712231 не є належним та допустимим доказом, оскільки у порушення вимог частини п?ятої статті 106 ЦПК України у висновку експерта не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому апеляційний суд застосував висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року по справі
№ 522/1029/18 та врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 квітня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 308/8385/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), оскільки, як зазначає заявник, відповідно до висновку, викладеного у вказаній постанові, звіт про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, який був зроблений суб?єктом оціночної діяльності без попередження про кримінальну відповідальність за надання свідомо неправдивого висновку або за відмову від надання висновку, та без того, що вказано, що цей висновок підготовлений для подання до суду, - є належним та допустимим доказом.
Крім того, заявник вказує, що його та його представника не було повідомлено апеляційним судом про дату, час і місце судового засідання.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Суворовського районного суду міста Одеси.
31 травня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В іншій частині рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19 липня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.
Короткий зміст фактичних обставин справи
10 грудня 2017 року близько 11 год. 00 хв. на перехресті вул. Миколаївська дорога та вул. Лиманна в м. Одесі, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя з вул. Лиманна на заборонений (жовтий) сигнал світлофору, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 8,7,3 «Г» ПДР, що підтверджується постановою Суворовського районного суду міста Одеси від
15 січня 2018 року по справі № 523/41/18 згідно якої відносно ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Позивач є власником автомобіля марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідальність ОСОБА_2 , згідно договору страхування від 01 червня
2017 року № АМ212512, застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес». Ліміт відповідальності страховика складає 100 000,00 грн. Розмір франшизи - 1 000,00 грн.
Відповідно до звіту від 20 квітня 2018 року № 362, який виготовлено на замовлення ПрАТ «СК «Юнівес», про оцінку вартості матеріальної шкоди автомобіля марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріальної шкоди автомобіля складає 41 336,49 грн.
Страховим актом від 21 квітня 2018 року № ГО-10615/ОД/1 встановлено розмір виплати страхового відшкодування в розмірі 40 336,49 грн, та платіжним дорученням підтверджено сплату позивачу 24 квітня 2018 року зазначеної суми.
Відповідно до звіту з оцінки автомобіля «Volkswagen Caddy» № 1712231 від
29 грудня 2017 року, який виготовлено на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріальної шкоди становить 209 828,30 грн.
26 вересня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПрАТ «СК «Юнівес» укладено угоду про виплату страхового відшкодування по цивільній справі № 523/7115/18, для урегулювання спору по вказаній справі на основі взаємних поступок. Сторони узгодили загальний розмір страхового відшкодування в сумі 90 336,49 грн. ПрАТ «СК «Юнівес» зобов`язалась доплатити позивачу
50 000,00 грн страхового відшкодування, а позивач зобов`язався подати заяву до суду про відмову від позовних вимог до ПрАТ «СК «Юнівес» по справі
№ 523/7115/18.
Платіжним дорученням від 09 жовтня 2018 року № 30534 підтверджено сплату позивачу 50 000,00 грн за угодою.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Верховний Суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.
В матеріалах справи наявні два звіти щодо оцінки вартості матеріальної шкоди пошкодженого позивача автомобіл, а саме:
- Звіт від 20 квітня 2018 року № 362, з якого вбачається вартість матеріальної шкоди - 41 336,49 грн, складений страховою компанією.
-Звіт від 29 грудня 2017 року № 1712231, яким встановлено вартість матеріальної шкоди в розмірі 209 828,30 грн, складений на замовлення позивача
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно частини шостої статті 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Частина п`ята вказаної статті передбачає, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експерта, а саме Звіт від 29 грудня 2017 року № 1712231, яким встановлено вартість матеріальної шкоди в розмірі 209 828,30 грн не містить відомостей про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Будь-яких клопотань щодо призначення експертизи судом позивачем у судах попередніх інстанцій не заявлялось.
Ураховуючи те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 110 828,30 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову у цій частині.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), постановах Верховного Суд від 01 квітня 2020 року у справі № 676/90/17-ц (провадження № 61-11873св19), від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17 (провадження № 61-19975св18) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18 (провадження № 61-21118св19), підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.
Аргументи заявника про те, що його та його представник не було повідомлено про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено. Справу призначено в судове засідання на 02 липня 2020 року з викликом учасників процесу (а. с. 218-219).
Згідно зворотнього рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 26 жовтня 2019 року отримав особисто ухвалу суду від 18 жовтня 2019 року (а. с. 212).
Відповідно до довідки Одеського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у зв?язку із неналежним повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, справу відкладено на 04 березня 2021 року (а. с. 227).
Згідно зворотнього рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 11 лютого 2021 року отримав особисто довідку про відкладення розгляду справи на 04 березня 2021 року (а. с. 231).
Відповідно до довідки Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року справа 04 березня 2021 року була розглянута за відсутності осіб, які беруть участь у справі (а. с. 236).
За правилами частини п?ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Зі змісту оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду від 15 березня
2021 року вбачається, що повний текст судового рішення складено 15 березня 2021 року, що відповідає правилам частини п?ятої статті 268 ЦПК України.
За наведених обставин, аргументи заявника про те, що його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи саме 15 березня 2021 року є безпідставними. Крім того, заявником не надано доказів про мінування апеляційного суду 04 березня 2021 року внаслідок чого було здійснено евакуацію приміщення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська