ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа №524/3957/16-а

адміністративне провадження №К/9901/24182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 9 грудня 2016 року (головуючий суддя - Андрієць Д.Д.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді - Пянова Я.В., Чалий І.С.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, міського голови м. Кременчука Малецького В.О.

третя особа - Кременчуцька міська рада Полтавської області

про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що з 13.03.2014 року його було звільнено з посади начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради у зв`язку з переходом на виборну посаду на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, оскільки він був обраний головою Автозаводської районної у м. Кременчуці ради. 29.02.2016 року згідно розпорядження №68-0 заступника голови комісії з припинення діяльності Автозаводської районної у м. Кременчуці ради та її виконавчих органів його було звільнено з посади голови Автозаводської районної у м. Кременчуці ради у зв`язку з ліквідацією установи, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. 16.03.2016 року він направив заяву на ім`я міського голови м. Кременчука Малецького В.О. про поновлення його на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради після звільнення з виборної посади. 28.04.2016 року ним отримано відповідь на його заяву, якою йому було фактично відмовлено у поновленні на посаді. Вказану відмову ОСОБА_1 вважає протиправною. Крім того, діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, оскільки було порушено його право на працю. Таке ставлення до нього призвело до розриву його нормальних життєвих зв`язків та моральних страждань, що вплинуло на погіршення стану здоров`я його та його дружини. Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо ненадання йому, після закінчення повноважень за виборною посадою попередньої роботи на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надання іншої рівноцінної посади; зобов`язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області поновити його на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надати іншу рівноцінну посаду; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 500000 грн. та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо ненадання ОСОБА_1 , після закінчення повноважень за виборною посадою попередньої роботи на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надання іншої рівноцінної посади. Зобов`язано Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надати іншу рівноцінну посаду. Стягнуто з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2016 року по 09.12.2016 року в сумі 79012,80 грн. Стягнуто з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягнуто з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги в сумі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не брав до уваги доводи відповідача про те, що повноваження позивача за виборною посадою були припинені достроково, а тому він не мав права на поновлення його на попередній посаді, оскільки відповідно до ст. 118 КЗпП України право позивача не залежить від підстав закінчення його повноважень за виборною посадою. Крім того, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що останній не мав можливості надати позивачу попередню роботу, оскільки на поcаду, яку він займав до обрання головою Автозаводської районної у м. Кременчуці ради, прийнято іншу особу, оскільки, законодавством передбачена можливість врегулювання вказаного питання шляхом надання позивачу іншої рівноцінної посади. Відтак суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо ненадання позивачу попередньої роботи на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надання іншої рівноцінної посади є протиправними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області задоволено частково. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність міського голови м. Кременчука Малецького О.В. щодо ненадання ОСОБА_1 після закінчення повноважень за виборною посадою попередньої роботи на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надання іншої рівноцінної посади. Зобов`язано міського голову м. Кременчука поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надати іншу рівноцінну посаду. Стягнуто з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2016 року по 09.12.2016 року в сумі 79012,80 грн. В задоволенні позовної вимоги про стягнення з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. (п`ятсот тисяч гривень) відмовлено.

Приймаючи рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що у позивача були правові підстави після звільнення його з посади голови Автозаводської районної у місті Кременчуці ради на поновлення на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради або на отримання іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації, оскільки відповідно до ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Разом з тим колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області повноважним суб`єктом владних повноважень в цій частині позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до п.10 ч.4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. Отже колегія суддів вважає, що належним та повноважним суб`єктом владних повноважень в зазначеній частині позовних вимог є міський голова м. Кременчука Малецький В.О.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року у справі № 524/3957/16-а та прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідач в обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на порушення позивачем встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України місячного строку звернення з позовом до суду. Право позивача на поновлення на попередній посаді виникло з моменту його звільнення з посади голови Автозаводської районної у місці Кременчуці ради, тобто з 29.02.2016 року. У подальшому ОСОБА_1 16.03.2016 року звернувся з заявою на ім`я міського голови м. Кременчука з заявою про поновлення його на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області. 06.04.2016 року позивачу листом було повідомлено, що призначення та звільнення його з посади голови Автозаводської районної у місці Кременчуці ради, а також здійснення розрахунків по заробітній платі проводилось у відповідності до норм чинного законодавства. Проте з позовом до суду позивач звернувся тільки 27.05.2016 року. Клопотання про поновлення строків позивач до суду не подавав.

Також відповідач наголошує на тому, що право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства. Між тим, повноваження позивача за виборною посадою були припинені достроково, у зв`язку з ліквідацією установи. Також в поновленні позивача на посаді було відмовлено правомірно тому, що вказана посада зайнята іншою особою і законних підстав для її звільнення немає.

Крім того, позивачу була запропонована посада голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності Автозаводської районної у м. Кременчуці ради, на яку він погодився, а в подальшому подав заяву про звільнення його з вище вказаної посади, у зв`язку з необхідністю довготривалого лікування.

Також скаржник вказує, що звільнення позивача з посади здійснювалось Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконкому Кременчуцької міської ради, у зв`язку з чим вважає, що суди безпідставно зобов`язали виконавчий комітет поновити позивача на посаді та стягнули з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивачем 06.06.2017 до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідача.

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2021 зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

22.02.2011 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, що підтверджується копією розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22.02.2011 року №80-Р.

12.03.2014 року позивача було обрано головою Автозаводської районної в місті Кременчуці ради, що підтверджується рішенням Автозаводської районної в місті Кременчуці ради Полтавської області.

У зв`язку з обранням ОСОБА_1 на посаду голови Автозаводської районної в місті Кременчуці ради, 13.03.2014року останнього було звільнено з посади начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією розпорядження міського голови від 13.03.2014 року №52 КВ.

29.02.2016 року розпорядженням заступника голови комісії з припинення діяльності Автозаводської районної в місті Кременчуці ради та її виконавчих органів ОСОБА_1 було звільнено з посади у зв`язку з ліквідацією установи, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

16.03.2016 року позивач надіслав відповідачу по справі заяву в якій просив надати йому роботу за попередньою посадою або ж іншу рівноцінну посаду у зв`язку з тим, що 29.02.2016 року він був звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з виборної посади.

28.04.2016 року ОСОБА_1 було отримано відповідь від Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради за вих.Ш-02-26/1243, в якій повідомлялось, що призначення та звільнення позивача з посади голови Автозаводської районної у м. Кременчуці ради, а також здійснення розрахунків по заробітній платі проводилось у відповідності до норм чинного законодавства.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно п. 5 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Статтею ст.118 КЗпП України визначено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Частиною 3 ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Відповідно до ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Відповідно до п.10 ч.4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

При визначені розміру сум, що підлягають сплаті, слід керуватися приписами «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Щодо меж касаційного перегляду зазначеної адміністративної справи Суд зауважує, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове, то Суд в касаційному порядку переглядає лише постанову суду апеляційної інстанції.

Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду першої інстанції із зазначеним адміністративним позовом.

Предметом розгляду цієї справи є бездіяльність відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 після закінчення повноважень за виборною посадою попередньої роботи на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або іншої рівноцінної посади та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або іншій рівноцінній посаді.

Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, яке міститься у статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції), початок перебігу строку для звернення до адміністративного суду законодавець пов`язав з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Винятки з цього правила мають бути передбачені законом.

З матеріалів справи слідує, що відповідач протягом судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій посилався на обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом та наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, 28.04.2016 ОСОБА_1 було отримано відповідь від Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради за вих.Ш-02-26/1243, в якій повідомлялось, що призначення та звільнення позивача з посади голови Автозаводської районної у м.Кременчуці ради, а також здійснення розрахунків по заробітній платі проводилось у відповідності до норм чинного законодавства. З вказаним позовом позивач звернувся 27.05.2016.

Таким чином, Суд вважає, що позивачем дотримано передбачений КАС України строк звернення до суду з цим позовом.

З аналізу ст. 118 КЗпП України випливає, що особі, звільненій від роботи внаслідок обрання на виборну посаду в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, після закінчення її повноважень за виборною посадою надається попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою цієї особи, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Аналогічні положення також містяться у ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо відсутності у позивача права на поновлення на попередній посаді через те, що його повноваження за виборною посадою були припинені достроково, адже відповідно до ст. 118 КЗпП України право позивача не залежить від підстав закінчення його повноважень за виборною посадою.

Також є необґрунтованими посилання Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на те, що останній не мав можливості надати позивачу попередню роботу, оскільки на посаду, яку він займав до обрання головою Автозаводської районної у м. Кременчуці ради, прийнято іншу особу, оскільки чинним законодавством передбачена можливість врегулювання вказаного питання шляхом надання позивачу іншої рівноцінної посади.

Отже, Суд погоджує висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача після звільнення його з посади голови Автозаводської районної у місті Кременчуці ради права на поновлення на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради або на отримання іншої рівноцінної роботи (посада) на тому самому або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, Суд критично оцінює посилання скаржника на те, що звільнення позивача з посади здійснювалось безпосередньо Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконкому Кременчуцької міської ради, у зв`язку з чим суди безпідставно зобов`язали виконавчий комітет поновити позивача на посаді та стягнули з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд зазначає, що такі доводи не зазначались відповідачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а отже не підлягають оцінці на стадії касаційного розгляду цієї справи.

Водночас, судом апеляційної інстанції правомірно звернуто увагу на те, що за приписами п.10 ч.4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі №524/3957/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова