ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 524/3994/23

провадження № 61-7882св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи клопотання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про повернення судового збору за подання касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення.

Просила суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 травня 2023 року № 958 «Про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності».

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення від 25 травня 2023 року № 958, прийняте виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

29 травня 2024 року виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 28 січня 2025 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року скасовано.

Провадження у справі № 524/3994/23 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення - закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

У березні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено.

Справу № 524/3994/23 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення передано для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Верховного Суду з клопотанням про повернення судового за подання касаційної скарги у зв`язку з закриттям провадження у справі Верховним Судом та направлення її за встановленою юрисдикцією, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання про повернення судового збору не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Зокрема, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України роз`яснює позивачеві право протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

За пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення по суті вимог у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд касаційної інстанції наділений повноваженнями постановити за заявою позивача ухвалу про її передачу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, а тому її розгляд не закінчується і продовжується компетентним судом, за результатом якого буде здійснено розподіл судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 (провадження № 14-31цс23) зазначила, що немає підстав і для повернення судового збору в разі закриття провадження у справі та передачі справи за підсудністю іншому суду, де справа розглядається фактично, з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесу.

Отже, класичне застосування статті 7 Закону України «Про судовий збір» не слід вважати таким, що відповідає змінам, що крізь призму часу відбулися з процесуальними кодексами, щодо повернення судового збору під час направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією до належного суду, адже закриття провадження у справі з підстави направлення її до розгляду до суду належної юрисдикції для продовження розгляду судом належної юрисдикції не припиняє її розгляд.

Судовий розгляд справи продовжується судом, до юрисдикції розгляду якого вона віднесена законом.

У такому випадку остаточний розподіл судових витрат, зокрема й відшкодування стороні, на користь якої буде прийняте рішення по суті спору, вирішуватиметься судом за результатами розгляду справи. Таке вирішення питання про повернення судового збору буде відповідати балансу інтересів держави на отримання компенсації витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства, а також інтересам особи на фактичне здійснення самого правосуддя.

Задоволення такого клопотання судом, до юрисдикції якого не віднесений розгляд певної категорії справ, здійснюватиметься не судом, встановленим законом у розумінні статті 6 Конвенції.

У таких випадках повернення судового збору з державного бюджету унеможливить розподіл судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, що суперечитиме принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої прийняте судове рішення, за рахунок сторони, проти якої постановлено рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 (провадження № 14-31цс23) виснувала, що при закритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету.

У разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а продовжується компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Отже, подання позивачем заяви (у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює повернення судового збору на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки Верховний Суд у цій справі не прийняв рішення по суті її розгляду, а закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України і направив справу для продовження її розгляду, то в такому випадку повернення судового збору здійснюється судом, який ухвалює кінцеве рішення по суті.

Керуючись статтями 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про повернення судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов