Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 524/7204/19

провадження № 61-6764св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вище професійне училище № 7 міста Кременчука Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09 грудня 2020 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищого професійного училища № 7 міста Кременчука Полтавської області (далі - ВПУ № 7) про визнання незаконними і скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що вона є матір`ю одиначкою і самостійно утримує та виховує дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом директора ВПУ № 7 від 02 жовтня 2018 року № 50-КУ її дочку ОСОБА_2 було зараховано по переводу з Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 міста Кременчука з 02 жовтня 2018 року на 1 курс денної форми навчання бюджетного фінансування за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» у групу 01-18 професія «Оператор комп`ютерного набору, обліковець з реєстрації бухгалтерських даних» на базі базової загальної середньої освіти з отриманням повної загальної середньої освіти. З початку навчання в її дочки не склалися взаємовідносини з класним керівником ОСОБА_3 та майстром виробничого навчання ОСОБА_4 , однак директор ВПУ № 7 не втручався та самоусунувся від вирішення конфлікту між ними. У жовтні 2018 року вона спілкувалася з майстром виробничого навчання ОСОБА_4 щодо поведінки своєї дочки, після чого вона провела виховну роботу з дочкою, яка продовжила навчання. Наказом директора ВПУ № 7 від 24 жовтня 2018 року № 121-4 про накладення стягнення на ученицю групи 01-18 ОСОБА_2 було оголошено догану за грубі порушення правил навчальної дисципліни, пропуски занять без поважних причин, а наказом директора ВПУ № 7 від 26 березня 2019 року № 16-КУ її дочку відраховано зі складу учнів у зв`язку з незадовільною успішністю та поведінкою. Ці накази вона вважає незаконними і такими, що порушують гарантоване державою право молоді на отримання повної загальної середньої освіти, яка є обов`язковою. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати незаконним та скасувати наказ директора ВПУ № 7 від 24 жовтня 2018 року № 121-4 про накладення стягнення на ученицю групи 01-18; визнати незаконним та скасувати наказ директора ВПУ № 7 від 26 березня 2019 року № 16-КУ про відрахування зі складу учнів; зобов`язати ВПУ № 7 поновити її дочку ОСОБА_2 у складі учнів на здобуття професії «Оператор комп`ютерного набору, обліковець з реєстрації бухгалтерських даних».

У відзиві на позовну заяву директор ВПУ № 7 заперечив проти позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 із самого початку навчання систематично запізнювалася на ранкові лінійки та уроки, не виконувала домашні завдання, не вела конспекти, на уроках користувалася косметикою та мобільним телефоном, не реагувала на зауваження викладачів та проявляла байдужість до навчання. Позивачу було відомо про всі факти неналежної поведінки, порушення її дочкою Статуту і Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7, що підтверджується відповідними актами телефонних розмов та протоколами зустрічей з ОСОБА_1 , письмовими поясненнями та заявами ОСОБА_2 , звітами за підсумками навчання, доповідними записками класного керівника ОСОБА_3 , майстра виробничого навчання ОСОБА_4 та інших викладачів. Підставою для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та відрахування зі складу учнів ВПУ № 7 стали тривале і свідоме порушення дочкою позивача дисципліни та незадовільна успішність.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09 грудня 2020 року позов залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами доведено систематичне невиконання і порушення ОСОБА_2 вимог Статуту і Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7, факти пропусків нею занять без поважних причин, її незадовільна успішність та поведінка, у зв`язку з чим відповідно до положень Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» адміністрація училища мала підстави для накладення стягнення, а також - для відрахування ОСОБА_2 зі складу учнів.

Постановою Полтавськогоапеляційного суду від22 березня 2021 року,з урахуванням ухвали цього суду від 29 березня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09 грудня 2020 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

21 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18 (провадження № К/9901/8838/19) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 (провадження № 11-195апп19), і не звернули уваги на те, що подані відповідачем копії документів не засвідчені відповідно до вимог Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), а засвідчені секретарем училища, який не мав повноважень на вчинення такої процесуальної дії. Крім того, суди безпідставно послалися на: акти реєстрації телефонних розмов від 09 жовтня 2018 року, від 12 жовтня 2018 року, від 19 жовтня 2018 року, які не містять інформації з якого телефону здійснювалися дзвінки; листи директора ВПУ № 7 від 26 березня 2019 року № 04/р4-159, від 08 квітня 2019 року № 04-/р4-200, від 22 травня 2019 року № 04-/р4-317 про її повідомлення про відрахування ОСОБА_2 з навчального закладу, так як у справі відсутні докази їх направлення та вручення; акт про відмову ознайомлення з наказом від 26 березня 2019 року, так як його складено до того, як було видано наказ директора ВПУ № 7 від 26 березня 2019 року № 16-КУ; протокол бесіди з батьками неповнолітнього від 07 грудня 2018 року, який підписано невідомою особою в той час, коли вона перебувала в Кременчуцькому перинатальному центрі ІІ рівня для збереження вагітності.

У червні 2021 року директор ВПУ № 7 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Всі копії документів, поданих ВПУ № 7 до суду разом з відзивом на позовну заяву мають напис «Згідно з оригіналом», засвідчені підписом секретаря училища ОСОБА_6 із зазначенням її посади та прізвища, скріплені печаткою училища, а відсутність в цих документах дати їх засвідчення є формальністю, яка не тягне за собою юридичних наслідків та не може свідчити про те, що такі документи не мають юридичної сили і не могли бути прийняті судом до уваги. Крім того, в пункті 26 постанови від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, на яку послалася заявник в касаційній скарзі, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголосив на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа слід уникати зайвого формалізму.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Автозаводського районного суду міста Кременчука.

10 червня 2021 року справа № 524/7204/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що наказом директора ВПУ № 7 від 02 жовтня 2018 року № 50-КУ ОСОБА_2 було зараховано по переводу з Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 міста Кременчука з 02 жовтня 2018 року на 1 курс денної форми навчання бюджетного фінансування за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» у групу 01-18 професія «Оператор комп`ютерного набору, обліковець з реєстрації бухгалтерських даних» на базі базової загальної середньої освіти з отриманням повної загальної середньої освіти.

08 жовтня 2018 року майстер виробничого навчання ОСОБА_4 провела у групі 01-18 додатковий інструктаж та ознайомила учнів із Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», окремо звернула увагу на статтю 37 цього Закону щодо прав учнів, слухачів професійно-технічного закладу, статтю 39 цього Закону щодо обов`язків і відповідальності учнів, слухачів професійно-технічного закладу, а також ознайомила учнів із Статутом ВПУ № 7 та Правилами внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7. Про проведення додаткового інструктажу та ознайомлення із зазначеними документами кожен учень поставив свій підпис у графі ознайомлення, в тому числі особисто ОСОБА_2 .

Пунктом 4.8 Статуту ВПУ № 7 передбачено, що за невиконання обов`язків і систематичне порушення Статуту, правил внутрішнього розпорядку вищого професійного училища, незадовільну успішність до учня, слухача застосовуються такі заходи впливу, як попередження, догана, відрахування з вищого професійного училища. Заходи впливу до учня, слухача вищого професійного училища застосовуються на підставі подання класного керівника, викладача, майстра виробничого навчання або інших педагогічних працівників та оформлюються наказом керівника вищого професійного училища.

Згідно з пунктом 3.9 Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7 учні зобов`язані регулярно відвідувати навчальні заняття та виконувати у встановлені строки вимоги, передбачені відповідними навчальними планами та навчальними програмами, не спізнюватися на заняття.

В пункті 5.1 Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7 зазначено, що підставами для притягнення учня до дисциплінарної відповідальності є протиправне, винне (навмисне чи необережне) невиконання чи неналежне виконання обов`язків, покладених на нього Статутом ВПУ № 7, цими Правилами внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7 та іншими нормативно-правовими актами навчального закладу, у вигляді таких проступків чи порушень, зокрема: запізнення чи неявка без поважних причин на загальні лінійки (щопонеділка), на зустріч майстрів виробничого навчання і класних керівників з групами; запізнення чи неявка без поважних причин на навчальні заняття та інші форми навчання (консультації викладачів, іспити, збори учнів, виховні години тощо); порушення дисципліни в ході освітнього процесу; користування під час навчального процесу мобільним телефоном, планшетом (окрім випадків використання як навчального засобу); невиконання без поважних причин законної вимоги педагогічного працівника.

За змістом пункту 5.4 Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7 підставою для притягнення учня до дисциплінарної відповідальності можуть бути, зокрема доповідні записки педагогічних чи інших працівників училища, рішення штабу профілактики, рішення ради викладачів та рішення педагогічної ради.

До вжиття дисциплінарного стягнення училище повідомляє одного із законних представників неповнолітнього учня про можливість притягнення цього неповнолітнього учня до дисциплінарної відповідальності, відбирає від учня пояснення в письмовій формі (пункт 6.1 Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7).

Відповідно до пункту 6.3 Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7 за кожен дисциплінарний проступок може бути вжита лише одна міра дисциплінарного стягнення.

В пунктах 6.5, 6.7 Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7 зазначено, що рішення про накладання дисциплінарного стягнення на учня оформлюється наказом директора училища. Наказ директора навчального закладу оголошується учневі під розпис протягом 3 (трьох) календарних днів. Відповідальні працівники училища в установленому порядку протягом 5 (п`яти) календарних днів від дня притягнення до дисциплінарної відповідальності неповнолітнього інформують про це в письмовій формі одного з його законних представників.

Із жовтня 2018 року ОСОБА_2 допускала пропуски щотижневих лінійок, запізнення та пропуски уроків без поважних причин, користувалася мобільним телефоном під час уроків, ігнорувала зауваження викладачів, не виконувала домашні завдання.

Фіксування порушень в училищі здійснюється у внутрішній первинній документації «Звіт майстра за підсумками навчання, поведінки і відвідування занять учнями».

За вищевказаним звітом з 08 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2018 року ОСОБА_2 мала 2 зауваження від викладачів, 2 запізнення на уроки, 10 жовтня 2018 року була відсутня на 1 уроці без поважних причин.

В пояснювальній записці від 08 жовтня 2018 року ОСОБА_2 зазначила, що в цей день вона запізнилася на 5 хвилин на лінійку, бо пізно вийшла з дому.

09 жовтня 2018 року відбулася телефонна розмова майстра виробничого навчання ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у присутності свідків, що підтверджується актом реєстрації телефонної розмови.

10 жовтня 2018 року майстер виробничого навчання ОСОБА_4 та класний керівник групи ОСОБА_3 звернулися до штабу з профілактики порушень Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7, правопорушень та злочинності із заявою-поданням з проханням розглянути особову справу учениці ОСОБА_2 у зв`язку з допущеними нею порушеннями. В цій заяві зазначено, що майстер виробничого навчання ОСОБА_4 провела з учнем індивідуальну бесіду, а з її мамою - розмову в телефонному режимі.

Згідно з протоколом засідання штабу з профілактики від 10 жовтня 2018 року № 1 на порядок денний було винесено питання щодо незадовільної поведінки, запізнень на уроки та ранкові лінійки, відмови від чергувань, зауважень на уроках, відсутності конспектів, невиконання домашніх завдань ОСОБА_2 . На це засіданні була запрошена ОСОБА_2 , яка визнала свою провину та обіцяла виправитися.

У звіті майстра за підсумками навчання, поведінки і відвідування занять учнями групи 01-18 за період з 16 жовтня 2018 року по 19 жовтня 2018 року зазначено, що ОСОБА_2 була відсутня в навчальному закладі 17 та 18 жовтня 2018 року (15 навчальних годин) без поважних причин, а в період з 22 по 26 жовтня 2018 року ОСОБА_2 була відсутня в навчальному закладі 23 жовтня 2018 року на 1 парі та 25 жовтня 2018 року на 1 парі (загалом 4 навчальні години) без поважних причин. Поведінку ОСОБА_2 визнано незадовільною.

Вказані обставини ОСОБА_2 не заперечувала та в письмових поясненнях від 23 жовтня 2018 року вказала, що перебувала у приватній клініці, в якій здавала аналізи. Однак доказів поважності причин пропуску навчання вона не надала.

12 та 19 жовтня 2018 року відбулися телефонні розмови майстра виробничого навчання ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у присутності свідків, що підтверджується актами реєстрації телефонних розмов.

23 жовтня 2018 року майстер виробничого навчання ОСОБА_4 звернулася до директора ВПУ № 7 з доповідною запискою про відсутність ОСОБА_2 на зайняттях без поважних причин 17 та 18 жовтня 2018 року, 1 парі 23 жовтня 2018 року, що загалом складає 17 годин.

Наказом директора ВПУ № 7 від 24 жовтня 2018 року № 121-4 про накладення стягнення на ученицю групи 01-18 ОСОБА_2 було оголошено догану за допущення грубих порушень правил навчальної дисципліни, пропуски занять без поважних причин. В цей же день ОСОБА_2 було ознайомлено з цим наказом під підпис.

До застосування дисциплінарного стягнення майстер виробничого навчання ОСОБА_4 у телефонній розмові повідомила ОСОБА_1 про те, що за систематичні порушення дисципліни на її дочку ОСОБА_2 буде накладено дисциплінарне стягнення (догана) та запрошено ОСОБА_1 на особисту зустріч, що підтверджується актом реєстрації телефонної розмови від 24 жовтня 2018 року у присутності свідків.

Отже, посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на те, що їй не було відомо про існування наказу директора ВПУ № 7 від 24 жовтня 2018 року № 121-4 про накладення стягнення на ученицю групи 01-18 ОСОБА_2 у вигляді догани, не відповідає дійсності.

В акті реєстрації телефонної розмови від 30 жовтня 2018 року зазначено, що майстер виробничого навчання ОСОБА_4 у присутності свідків повторно запросила ОСОБА_1 на особисту зустріч 01 листопада 2018 року.

01 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася до директора ВПУ № 7 із заявою про те, що вона свідомо відмовляється виконувати внутрішній розпорядок училища, дотримуватися його Статуту, рішень студентської профспілки, батьківського комітету учнівської ради, наказів та розпоряджень адміністрації училища. Підтвердила, що майстер виробничого навчання та класний керівник неодноразово проводили з нею виховну роботу стосовно її поведінки, постійних прогулів, однак вона відмовляється виконувати їх вимоги.

Згідно з протоколом бесіди з батьками неповнолітнього від 01 листопада 2018 року класний керівник ОСОБА_3 та майстер виробничого навчання ОСОБА_4 провели бесіду з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_1 щодо поведінки її дочки та щодо наказу директора училища з цього приводу. ОСОБА_1 поставила свій підпис про ознайомлення з цим протоколом.

06 грудня 2018 року майстер виробничого навчання ОСОБА_4 звернулася до директора ВПУ № 7 з доповідною запискою, в якій повідомила, що ОСОБА_2 продовжує порушувати Статут та Правила внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7, в період з 01 листопада по 06 грудня 2018 року мала 2 зауваження від викладачів, 6 запізнень на уроки, 07 листопада 2018 року не з`явилася на консультацію з предмета «Технології комп`ютерної обробки інформації».

Згідно з протоколом бесіди з батьками неповнолітнього від 07 грудня 2018 року класний керівник ОСОБА_3 та майстер виробничого навчання ОСОБА_4 провели бесіду з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_1 щодо систематичних запізнень її дочки на навчання, відсутності конспектів, відсутності спортивної форми, прогулу консультації та можливої неатестації з багатьох предметів. ОСОБА_1 поставила свій підпис про ознайомлення з цим протоколом.

18 грудня 2018 року класний керівник ОСОБА_3 звернулася до директора ВПУ № 7 з поданням, яким внесла пропозицію про визнання поведінки ОСОБА_2 у першому семестрі 2018-2019 навчального року незадовільною внаслідок допущених нею порушень дисципліни - прогулу 21 годин, 11 запізнень, 6 зауважень.

19 грудня 2018 року педагогічною радою ВПУ № 7 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, яким визнано поведінку ОСОБА_2 у першому семестрі 2018-2019 навчального року незадовільною.

21 грудня 2018 року майстер виробничого навчання ОСОБА_4 звернулася до директора ВПУ № 7 з доповідною запискою, в якій повідомила, що в період з 10 по 18 грудня 2018 року ОСОБА_2 систематично запізнювалася на ранкові зустрічі з нею, мала 4 запізнення на уроки та 13 грудня 2018 року була відсутня без поважних причин на 1 уроці виробничого навчання.

27 грудня 2018 року ОСОБА_2 була присутня на зборах колективу майстрів виробничого навчання, на яких погодилася з тим, що вона допускала систематичні порушення правил поведінки і висловилася про подальше недопущення цих порушень, що підтверджується протоколом зборів колективу майстрів виробничого навчання від 27 грудня 2018 року № 2.

19 березня 2019 року викладач ОСОБА_7 звернувся до директора ВПУ № 7 з доповідною запискою, в якій повідомив, що ОСОБА_2 має низький рівень успішності з предмета «Охорона праці», не має оцінок для виставлення тематичної атестації, має оцінку 1 бал з контрольної роботи, внаслідок чого не атестована за навчальним предметом «Охорона праці».

За журналом обліку теоретичного навчання групи 01-18 на 2018-2019 навчальний рік з предмета «Охорона праці» ОСОБА_2 протягом другого семестру мала оцінку «1», пропуск уроку та не атестована з цього предмета.

20 березня 2019 року викладач ОСОБА_8 звернулася до директора ВПУ № 7 з доповідною запискою, в якій повідомила, що учениця групи 01-18 ОСОБА_2 регулярно пропускає консультації до поетапної атестації та не дотримується календарного плану виконання курсової атестаційної роботи.

21 березня 2019 року майстер виробничого навчання ОСОБА_4 звернулася до директора ВПУ № 7 з доповідною запискою про систематичне порушення ОСОБА_2 . Статуту ВПУ № 7, Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7, наявність щотижневих зауважень у відомостях від викладачів, прогулів та інших порушень, у зв`язку з чим просила розглянути питання про відрахування ОСОБА_2 з навчального закладу.

25 березня 2019 року викладач ОСОБА_7 звернулася до директора ВПУ № 7 з доповідною запискою, в якій зазначив, що ОСОБА_2 має незадовільну успішність з предмета «Охорона праці» та, не зважаючи на його неодноразові усні запрошення, учениця не виявила бажання відвідувати консультації за індивідуальним графіком та отримувати оцінки належного рівня.

26 березня 2019 року педагогічною радою ВПУ № 7 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 9, про відрахування ОСОБА_2 із складу учнів училища за систематичне порушення Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7, незадовільну поведінку та незадовільну успішність. На цьому засіданні були присутні ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 .

Наказом директора ВПУ № 7 від 26 березня 2019 року № 16-КУ ОСОБА_2 відраховано зі складу учнів групи 01-18 денної форми навчання бюджетного фінансування на базі базової загальної середньої освіти з отриманням повної загальної середньої освіти, професія «Оператор комп`ютерного набору, обліковець з реєстрації бухгалтерських даних», за незадовільну успішність та поведінку.

Під час засідання педагогічної ради 26 березня 2019 року директор училища ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийти після засідання для ознайомлення з наказом про відрахування, однак вони не з`явилися, що підтверджується актом про відмову ознайомлення з наказом від 26 березня 2019 року.

Листами від 26 березня 2019 року № 04/р4-159, від 08 квітня 2019 року № 04-/р4-200, від 22 травня 2019 року № 04-/р4-317 директор ВПУ № 7 повідомив ОСОБА_1 про відрахування її дочки ОСОБА_2 з навчального закладу 26 березня 2019 року за незадовільну успішність та поведінку, а також запропонував прибути до училища для ознайомлення з вищевказаним наказом.

Листом від 08 квітня 2019 року № 04-/р4-201 директор ВПУ № 7 повідомив Службу у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про відрахування неповнолітньої ОСОБА_2 зі складу учнів ВПУ № 7 за незадовільну неуспішність та поведінку.

Листом Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 18 листопада 2019 року № 01-41/2051 директор ВПУ № 7 був повідомлений про те, що порядок відрахування із закладу професійної (професійно-технічної) освіти встановлюється його статутом, а також правилами внутрішнього розпорядку.

Крім того, за довідкою Кременчуцького ліцею № 13 «Авіор» Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11 листопада 2020 року № 01-25/270, судами встановлено, що на час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_10 навчалася у вказаному навчальному закладі в 11-А класі (денна форма навчання) .

Вищенаведені обставини щодо незадовільної успішності та поведінки ОСОБА_2 під час навчання у ВПУ № 7 підтвердили допитані судом першої інстанції в судовому засіданні свідки: викладачі ВПУ № 7 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; майстер виробничого навчання ВПУ № 7 - ОСОБА_4 ; класний керівник групи 01-18 ВПУ № 7 - ОСОБА_3 ; заступник директора ВПУ № 7 - ОСОБА_14 ; директор ВПУ № 7 - ОСОБА_9 ; практичний психолог ВПУ № 7 - ОСОБА_15 .

Відповідно до частин першої-третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про охорону дитинства» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Частинами першою-третьою, дев`ятою статті 3 Закону України «Про освіту» передбачено, що кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальну середню освіту» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, систему загальної середньої освіти становлять: заклади загальної середньої освіти всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 6 Закону України «Про загальну середню освіту» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоров`я, особливих освітніх потреб, місця проживання, складних життєвих умов, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах. Здобуття повної загальної середньої освіти у навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності має відповідати вимогам державних стандартів загальної середньої освіти. Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках визначено Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту».

Відповідно до частин першої-третьої статті 3 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя. Професійна (професійно-технічна) освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що громадяни України мають рівні права на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до своїх здібностей і нахилів. Обмеження допускаються за медичними та віковими показниками, а також показниками професійної придатності, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу професійної (професійно-технічної) освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти, які вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виробничої, навчально-виховної, навчально-методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності закладу освіти, визначення та рекомендації щодо кандидатур на посаду керівника закладу професійної (професійно-технічної) освіти. Рішення загальних зборів (конференції) колективу закладу освіти мають дорадчий характер. У закладах професійної (професійно-технічної) освіти можуть утворюватися й інші органи громадського самоврядування.

Статтею 26 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що заклади професійної (професійно-технічної) освіти, органи управління освітою, засновники здійснюють поточний, тематичний, проміжний і вихідний контроль знань, умінь та навичок здобувачів освіти, їх кваліфікаційну атестацію. Заклади професійної (професійно-технічної) освіти, органи управління освітою, засновники долучають до тематичного, вихідного контролю знань, умінь та навичок здобувачів освіти, їх кваліфікаційної атестації представників роботодавців, їх організацій та об`єднань. Поточний контроль передбачає: поурочне опитування здобувачів освіти; контрольні та перевірні роботи; інші форми контролю, що не суперечать етичним та методико-педагогічним нормам. Тематичний контроль передбачає тематичне опитування або тестування здобувачів освіти. Педагогічні працівники, органи управління освітою, засновники самостійно обирають форми поточного та тематичного контролю знань, умінь та навичок здобувачів освіти. Проміжний контроль передбачає: семестрові заліки; семестрову атестацію; річні підсумкові заліки; річну підсумкову атестацію; кваліфікаційну атестацію; індивідуальні завдання здобувачам освіти. Форми та періодичність проміжного контролю визначаються навчальним планом. Дотримання зазначених у навчальному плані конкретних форм проміжного контролю та їх періодичності є обов`язковим. Вихідний контроль передбачає державну кваліфікаційну атестацію, яка включає: кваліфікаційну пробну роботу, що відповідає певним вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти відповідного атестаційного рівня; державний кваліфікаційний екзамен (кваліфікаційний екзамен) або захист дипломної роботи, проекту чи творчої роботи, що їх замінює. Форми та періодичність вихідного контролю визначаються навчальним планом. Дотримання зазначених у навчальному плані конкретних форм вихідного контролю, їх періодичності є обов`язковим. Кваліфікаційна атестація здобувачів освіти здійснюється закладом професійної (професійно-технічної) освіти з участю представників підприємств, установ, організацій - замовників підготовки кадрів після кожного ступеня навчання та після закінчення повного курсу навчання. Результатом кваліфікаційної атестації є присвоєння здобувачам освіти кваліфікації відповідного рівня, про що вноситься запис у документ про професійну (професійно-технічну) освіту. Порядок кваліфікаційної атестації здобувачів освіти та присвоєння їм кваліфікації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки.

Згідно з частиною третьою статті 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти зобов`язані: виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти; поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм; відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля; дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності); повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» здобувачі освіти закладу професійної (професійно-технічної) освіти, крім обов`язків, передбачених Законом України «Про освіту», зобов`язані: виконувати вимоги освітніх програм і системи контролю знань, умінь і навичок; відвідувати заняття, в тому числі й за індивідуальним графіком; виконувати під час проходження виробничої практики вимоги нормативно-правових актів, які регулюють працю працівників відповідних підприємств, установ, організацій; дотримувати правил охорони праці та техніки безпеки під час практичного навчання і виробничої практики; бережно ставитись до обладнання, засобів навчання та інвентаря, що використовуються в навчально-виробничому і навчально-виховному процесі. Збитки, навмисно заподіяні здобувачами освіти закладу освіти, підприємству, установі, організації, відшкодовуються ними особисто або за рахунок їх батьків (опікунів) відповідно до законодавства. За невиконання обов`язків і систематичне порушення статуту закладу професійної (професійно-технічної) освіти, правил внутрішнього розпорядку закладу професійної (професійно-технічної) освіти, незадовільну успішність до здобувача освіти застосовуються такі заходи впливу, як попередження, догана, відрахування з закладу освіти. Порядок накладання дисциплінарного стягнення, відрахування з закладу професійної (професійно-технічної) освіти встановлюється його статутом та правилами внутрішнього розпорядку. З закладу професійної (професійно-технічної) освіти здобувачі освіти можуть бути відраховані за: власним бажанням; станом здоров`я; переведенням, за його згодою, в інший заклад освіти; незадовільні успішність, поведінку; невиконання вимог навчального плану та освітніх програм; вироком суду, який набрав законної сили; грубі порушення навчальної дисципліни або правил внутрішнього розпорядку закладу професійної (професійно-технічної) освіти. Здобувачі освіти при відрахуванні з закладу професійної (професійно-технічної) освіти можуть бути атестовані за досягнутим рівнем кваліфікації.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що дочка позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 під час навчання у ВПУ № 7 допускала порушення правил навчальної дисципліни, пропуски занять без поважних причин, мала незадовільну успішність та поведінку, тобто не дотримувалася вимог Статуту і Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , так як оскаржувані накази директора ВПУ № 7 були прийняті з дотриманням вищенаведених положень Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», а також Статуту і Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18 (провадження № К/9901/8838/19), на яку послалася заявник в касаційній скарзі, зроблено правовий висновок про те, що під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені ДСТУ 4163-2003», Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти. Серед іншого, відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія». Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 (провадження № 11-195апп19), на яку послалася заявник в касаційній скарзі, зазначено, що слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії. Під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо. Крім того, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Частиною третьою статті 58 ЦПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

На відміну від справ № 160/7887/18 та № 826/5500/18, в яких від імені заявників - юридичних осіб діяли представники, в цій справі ВПУ № 7 брало участь у справі через свого керівника - директора ОСОБА_9

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 ДСТУ 4163-2003, відповідно до яких відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Матеріалами справи підтверджено, що разом з відзивом на позовну заяву директор ВПУ № 7 подав копії вищенаведених документів, на підставі яких суди встановили обставини невиконання та порушення ОСОБА_2 вимог Статуту і Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7. На кожному аркуші цих документів міститься напис «Згідно з оригіналом», який підписано секретарем ОСОБА_6 та скріплено печаткою ВПУ № 7. При цьому відсутність на вказаних документах відмітки «Копія» та дати їх засвідчення є формальністю, яка не може свідчити про те, що такі документи не мають юридичної сили і не могли бути прийняті судом до уваги. Крім того, зазначені документи подав до суду директор ВПУ № 7 як керівник юридичної особи.

Отже, правові висновки в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18 (провадження № К/9901/8838/19) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 (провадження № 11-195апп19), сформульовано Верховним Судом за інших встановлених фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи. Тому доводи касаційної скарги про неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених в зазначених постановах Верховного Суду, є необгрунтованими.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди безпідставно послалися на акти реєстрації телефонних розмов від 09 жовтня 2018 року, від 12 жовтня 2018 року, від 19 жовтня 2018 року, які не містять інформації, з якого телефону здійснювалися дзвінки, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правомірності наказу директора ВПУ № 7 від 24 жовтня 2018 року № 121-4 про накладення стягнення на ученицю групи 01-18 ОСОБА_2 у вигляді догани, з огляду на те, що до прийняття цього наказу майстер виробничого навчання ОСОБА_4 в телефонній розмові повідомила ОСОБА_1 про можливе накладення дисциплінарного стягнення (догани), що підтверджується відповідним актом реєстрації телефонної розмови від 24 жовтня 2018 року, складення якого позивач не заперечувала.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач не надав доказів направлення та вручення їй листів директора ВПУ № 7 від 26 березня 2019 року № 04/р4-159, від 08 квітня 2019 року № 04-/р4-200, від 22 травня 2019 року № 04-/р4-317, якими вона повідомлялася про відрахування ОСОБА_2 з навчального закладу, що акт про відмову ознайомлення з наказом від 26 березня 2019 року складено до того, як було видано наказ директора ВПУ № 7 від 26 березня 2019 року, а також про те, що протокол бесіди з батьками неповнолітнього від 07 грудня 2018 року підписано невідомою особою в той час, коли вона перебувала в Кременчуцькому перинатальному центрі ІІ рівня для збереження вагітності, не впливають на законність оскаржуваних наказів, оскільки сукупністю досліджених судами доказів підтверджено наявність правових підстав для накладення стягнення на ученицю групи 01-18 ОСОБА_2 та її подальшого відрахування зі складу учнів ВПУ № 7 у зв`язку із систематичним невиконанням та порушенням нею під час навчання вимог Статуту і Правил внутрішнього розпорядку учнів ВПУ № 7.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, тобто є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук