Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 526/442/22

провадження № 61-6895св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року в складі судді Максименко Л. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2022 року в складі колегії суддів Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чмеля І.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано неподаною та повернуто позивачу.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що адвокатом Чмелем І. М. не усунуто визначені ухвалою суду недоліки. Зокрема, він заперечував необхідність надання оригіналу свідоцтва про шлюб, ним не виконано вимогу щодо підтвердження повноважень на право пред`являти від імені позивача позов про розірвання шлюбу, не вказано місце проживання, (перебування) відповідача, не здійснено переклад позовної заяви та додатків на мову, якою володіє відповідач.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Чмеля І. М. залишено без задоволення, а ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд вказував, що позовна заява про розірвання шлюбу позивачем особисто не підписана, а підписана адвокатом Чмелем І. М., який діє як представник позивача на підставі ордеру на надання правничої допомоги. При цьому, до позовної заяви були приєднані документи лише в копіях, в тому числі і копія свідоцтва про шлюб. Встановивши, що позов підписаний лише адвокатом як представником позивача, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав останнього усунути недоліки та надати докази своїх повноважень щодо права подавати від імені позивача позов. Ненадання на вимогу суду документів на підтвердження своїх повноважень на право підписувати та пред`являти від імені ОСОБА_1 позов про розірвання шлюбу - є неусуненням визначеного ухвалою суду недоліку позовної заяви. Крім того, мало місце невиконання представником позивача - адвокатом Чмелем І. М. вимоги про надання суду оригіналу свідоцтва про шлюб.

Оскільки позовна заява не містить підпису позивача ОСОБА_1 і позов пред`явлено не нею особисто, а адвокатом, який не надав суду належних доказів своїх повноважень на право підписувати позов та пред`являти такі вимоги, тим більше до позову не приєднано оригіналу свідоцтва про шлюб, у суду першої інстанції могли з`явитись обґрунтовані сумніви щодо волевиявлення власне самого позивача на припинення шлюбних відносин з відповідачем, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно визначено недоліки позовної заяви, які так і не були усунуті адвокатом Чмелем І. М.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляції представника позивача про те, що приєднані до позовної заяви свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої допомоги є достатньою підставою щодо можливості представляти інтереси позивача. В даному випадку із зазначених документів неможливо встановити обсяг повноважень адвоката Чмеля І. М., тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоліком відсутність документу, який би підтверджував його повноваження, зокрема право на підписання від імені позивача позову та пред`явлення його до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - Чмель І. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2022 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст доводів касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, безпідставно повернув позовну заяву. Представник позивача - адвокат Чмель І. М. при поданні позову долучив до нього належні документи на підтвердження своїх повноважень, а саме ордер, що відповідає вимогам статті 62 ЦПК України. Також до позовної заяви було додано належним чином посвідчену копію свідоцтва про шлюб, що також відповідає вимогам статей 177 95 ЦПК України. Разом із цим, статтями 175 177 ЦПК України, які встановлюють вимоги до позову, не вказано необхідність подачі позовної заяви, перекладеної на мову, яку розуміє відповідач. Останній знає українську мову, але за наявності підстав для залучення перекладача, такий може брати участь у справі. Однак це питання вирішується судом після відкриття провадження у справі. Також позивачу невідоме місце проживання відповідача за межами України (зокрема, у Колумбії, громадянином якої є відповідач). У позовній заяві було зазначено останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача та відповідна позовна заява було подана згідно частини дев`ятої статті 28 ЦПК України. При постановленні оскаржуваних рішень суди не врахували позиції Верховного Суду при розгляді подібних справ, які викладені у постановах від 04 березня 2020 року в справі № 559/2162/18, від 09 липня 2021 року в справі № 607/10879/20.

Позиції інших учасників

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Як видно із матеріалів справи, у березні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чмель І. М. подав до суду позов про розірвання шлюбу.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишено без руху з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб, відсутності документів на підтвердження повноважень адвоката на пред`явлення від імені позивача позову про розірвання шлюбу, відсутність адреси місця проживання відповідача, який є громадянином Колумбії, та нездійснення перекладу позовної заяви та додатків до неї мовою, якою володіє відповідач.

14 квітня 2022 року на адресу суду від адвоката Чмеля І. М. надійшла заява про усунення недоліків та відкриття провадження по справі.

У зазначеній заяві адвокатом Чмелем І. М. висловлено свою незгоду щодо визначених судом недоліків позовної заяви. Ним, зокрема, зазначено, що приєднаний до позовної заяви про розірвання шлюбу ордер на представництво інтересів позивача є достатньою правовою підставою вважати його належним представником особи без обмежень його повноважень. Також зазначив, що він додав до позову засвідчену копію свідоцтва про шлюб, позов містить останнє відоме місце реєстрації відповідача в Україні, натомість позивачу невідоме місце проживання відповідача на території Колумбії. Разом із цим, норми ЦПК України, в яких містяться вимоги до оформлення позову, не вказують на обов`язок позивача подати позовну заяву з додатками, які перекладені на мову, яку розуміє відповідач, однак останній розуміє державну мову України (українську).

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано неподаною та повернуто позивачу разом з матеріалами позову.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що адвокатом Чмелем І. М. не усунуто визначені ухвалою суду недоліки. Зокрема, він заперечував необхідність надання оригіналу свідоцтва про шлюб, ним не виконано вимогу щодо своїх повноважень на право пред`являти від імені позивача позов про розірвання шлюбу, не вказано місце проживання, (перебування) відповідача, не здійснено переклад позовної заяви та додатків на мову, якою він володіє.

Апеляційний суд підтримав позицію суду першої інстанції, залишивши оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Верховний Суд не погоджується із такими висновками судів, враховуючи наступне.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки

у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 104 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі

є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні

і юридичні особи, а також держава.

Частиною першою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду

в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені,

в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та

в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За частиною четвертою статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно з частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини сьомої статті 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Із матеріалів справи видно, що позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підписана представником - адвокатом Чмелем І. М.

До позовної заяви додано ордер адвоката Чмеля І. М. від 26 березня 2022 року на представництво інтересів ОСОБА_1 у Гадяцькому районному суді Полтавської області.

Таким чином, до позовної заяви додано документи, які посвідчують повноваження адвоката Чмеля І. М. як представника позивача, визначені у статтях 62 177 ЦПК України для підписання та подання до суду позову про розірвання шлюбу від імені клієнта. Тобто, представник позивача - адвокат Чмель І. М. не мав встановлених законом процесуальних перешкод та обмежень на подання відповідного позову.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року в справі № 607/10879/20.

Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з статтею 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До заяви про визнання акту чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акту чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акту чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

За частиною другою статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта статті 95 ЦПК України).

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п`ята статті 95 ЦПК України).

Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України).

Встановлено, що представник позивача - адвокат Чмель І. М. додав до позовної заяви посвідчену ним копію свідоцтва про шлюб.

Зважаючи на зміст статей 95, 177 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд, суперечить завданням цивільного судочинства.

Із позовної заяви видно, що представник позивача на виконання вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України щодо обов`язкової вказівки у позові місця проживання чи перебування відповідача, зазначила останнє відоме зареєстроване його місце проживання. В даному випадку є помилковими вимоги суду першої інстанції щодо надання адреси місця проживання відповідача у країні, громадянином якої він є (Республіка Колумбія), оскільки із змісту позову та поданої представником позивача заяви про усунення недоліків видно, що така інформація у позивача відсутня.

Вимоги суду першої інстанції щодо надання копії позову з додатками, перекладеними на мову, якою володіє відповідач не узгоджуються із змістом статті 177 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом (частина четверта статті 9 ЦПК України).

Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду (частина друга статті 75 ЦПК України

Відповідно до статті 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За статтею 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, у разі, якщо після відкриття провадження у справі буде встановлена необхідність вручення документів (зокрема, позовної заяви з додатками) відповідачу за межами України, такі дії можуть бути вчинені судами першої та/або апеляційної інстанцій у визначеному законодавством України порядку.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з частиною четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (пункт 65), у справі «Кудла проти Польщі» от 26 октября 2000 року (пункт 122) зазначено, що однієї із гарантій 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов'язків».

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, у даній справі суди проявили надмірний формалізм, переклавши на позивача можливі ризики розгляду справи за участю іноземної особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 559/2162/18.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, підтвердилися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2022 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Ігнатенко

Судді: С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук