Постанова

Іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 526/556/19

провадження № 61-9448св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольська Світлана Миколаївна, ОСОБА_2 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року у складі судді Заколодяжної О. А.,та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Лобова О. А., Триголова В. М., у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольська Світлана Миколаївна, ОСОБА_2 , про захист прав споживача, розірвання кредитного договору, визнання договору іпотеки квартири та договору поруки припиненим, відшкодування завданих збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 10 липня 2008 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № PLQ0GA0000000007. Згідно пункту 8.1 договору банк зобов`язався надати йому кредитні кошти на строк з 10 липня 2008 року по 10 липня 2023 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 36 781,44 доларів США на наступні цілі: у розмірі 31 267,59 доларів США на споживчі цілі: з них 30 000 доларів США на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, 900,00 доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 157 доларів США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, 5 513,85 доларів США на сплату страхових платежів.

У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № PLQ0GA0000000007 між ним та банком 10 липня 2008 року було укладено договір іпотеки квартири ВКМ 622379-622382, згідно якого він надав банку в іпотеку нерухоме майно, що належить йому на праві власності - квартиру загальною площею 74,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № PLQ0GA0000000007, між поручителем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки, згідно умов якого, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник.

10 липня 2008 року він отримав в касі банку транш в сумі 6000, 00 доларів США на споживчі цілі: для проведення ремонту в квартирі - придбання будівельних матеріалів та для придбання меблів. Відповідно до умов договору в рахунок погашення отриманих коштів в сумі 6 000,00 доларів США ним у період з 21 серпня 2008 року по 21 вересня 2010 року було сплачено 13 372,60 доларів США. Переплата за кредитним договором склала 3 179,78 доларів США.

Здійснивши 21 вересня 2010 року останній платіж та погасивши повністю отриманий транш у розмірі 6 000,00 доларів США та всі платежі передбачені договором, у жовтні 2010 року він звернувся з письмовим запитом до банку про надання довідки про погашення заборгованості за кредитом, але листом від 04 листопада 2010 року банк відмовив йому у наданні довідки. У березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. У позовній заяві банк безпідставно зазначив, що він 10 липня 2008 року у відповідності з умовами кредитного договору № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року отримав кредит в сумі 36 781,44 доларів США. В порушення умов договору не провів погашення кредиту та всіх інших платежів у результаті чого виникла заборгованість станом на момент подання позову у сумі 54 944,59 доларів США. У вересні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до нього та поручителя ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 30816,22 доларів США. В обох випадках звернення з позовними вимогами в якості доказів виконання умов кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» надавав суду підроблений документ - заяву на видачу готівки у сумі 30 000,00 доларів США, в якій підпис у графі «Отримувач» виконаний не ним, а іншою особою, що підтверджується двома висновками судово-почеркознавчих експертиз.

04 лютого 2019 року ним, також, подана заява до Гадяцького ВП ГУНП у Полтавській області про обставини, які можуть містити ознаки кримінального правопорушення у зв`язку з підробкою документу та його використанням - заяви на видачу готівки від 10 липня 2008 року на суму 30 000,00 доларів США, за якою порушено кримінальне провадження № 12019170130000074 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті358 КК України. Позивач вказує, що АТ КБ «ПриватБанк» своїми протиправними діями, які виразилися у підробці та використанні підробленого документу, безпідставному зверненні з позовними заявами до суду про стягнення неіснуючої заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, безпідставними письмовими вимогами про погашення неіснуючого боргу, безпідставному проведенні та наданні розрахунків неіснуючої заборгованості, безпідставній відмові у визнанні відсутності заборгованості за кредитним договором у зв`язку з його виконанням в частині отриманих коштів та припиненні кредитного договору його виконанням, відмові у поверненні переплачених коштів за кредитним договором у сумі 3179,78 доларів США, заподіяв йому значних матеріальних збитків та моральної шкоди. Позивач, також, вказував, що йому відповідачем була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в тому, що банк всіляко намагається безпідставно стягнути з нього неіснуючий борг за кредитним договором, надсилає листи, смс повідомлення з погрозами реалізувати його майно, вчинити інші дії. З 2013 року і по даний час він зобов`язаний відвідувати судові засідання, доводити свою невинуватість, що є важко психологічно. Така ситуація завдає йому сильних душевних та моральних страждань. Він втратив спокій, нормальний сон та можливість спокійного життя. Такі протиправні дії банку принижують його честь, гідність та репутацію, а тому він вважає, що розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди становить 100 000,00 грн.

Позивач просив суд:

- розірвати кредитний договір № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ;

- визнати договір іпотеки квартири від 10 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», та договір поруки, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк», що укладені в забезпечення виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року такими, що втратили чинність - припиненими;

- зобов`язати приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольську С. М. внести відомості у відповідні державні реєстри про припинення всіх обтяжень та заборон на об`єкт іпотеки - трикімнатну квартиру, яка належить ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , що були накладені на підставі договору іпотеки квартири в забезпечення виконання кредитного договором № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь заподіяні матеріальні збитки в сумі 3179,78 доларів США та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що не доведено наявність порушення з боку відповідача зобов`язання щодо видачі повної суми кредитних коштів, оскільки вказаний договір недійсним не визнавався, на забезпечення кредитного договору в день його укладення був укладений договір іпотеки і позивач протягом тривалого часу сплачував щомісячні платежі на виконання умов кредитного договору.Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поруки, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ«ПриватБанк», оскільки стороною вказаного договору поруки є ОСОБА_2 , а не позивач.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року .

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України і на пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17, у постанові Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року у справі № 10/52 щодо застосування статті 81 89 ЦПК України (пункт перший, пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Суди не прийняти до уваги те, що належним доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, зокрема меморіальний ордер та заява про видачу готівки. В даній ситуації банк не виконав свого обов`язку у повному обсязі та не видав готівкою 30 000 доларів США, що підтверджується висновком експерта про те, що підпис у графі отримання у заяві про видачу готівки у розмірі 30 000 доларів США ОСОБА_1 не належить, а належить іншій особі.

ОСОБА_1 отримав кредит тільки у розмірі 6 000 доларів США, що свідчить про те, що зі сторони банку умови кредитного договору не виконувались належним чином, натомість, банк безпідставно припинив кредитування позичальника, що є істотним порушенням кредитного договору та підставою для розірвання цього договору кредиту на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали щодо використання банком підробленої заяви про видачу кредиту у розмірі 30 000 доларів США.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 10 липня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № PLQ0GA0000000007 про надання кредитних коштів у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 36 781,44 доларів США. Термін користування кредитними коштами встановлено з 10 липня 2008 року до 10 липня 2023 року.

Згідно з пунктом 8.1 договору, грошові кошти в сумі 36 781,44 доларів США надавались позичальнику на наступні цілі: у розмірі 31 267, 59 доларів США на споживчі цілі - з них 30 000 доларів США на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, 900,00 доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 157 доларів США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, 5 513,85 доларів США - на сплату страхових платежів.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, відмова в односторонньому порядку від зобов`язання з боку позичальника не передбачена.

Для забезпечення виконання зобов`язання за спірним кредитним договором 10 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір іпотеки, за яким передано в іпотеку квартиру загальною площею 74,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору іпотеки приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольською С. М. було внесено відомості до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у державному реєстрі іпотек № 19616640 від 10 липня 2008 року.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 19616947 від 10 липня 2008 року, приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольською С. М внесено реєстраційний запис до вказаного реєстру - тип обтяження: заборона на нерухоме майно - квартиру трьохкімнатну за адресою: АДРЕСА_1 .

Також для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 10 липня 2008 року, за яким позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

ОСОБА_1 на підставі заяви на видачу готівки № 1 від 10 липня 2008 року, отримав кошти в розмірі 6000,00 доларів США.

Згідно наданих квитанцій ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу сплатив 13 372, 60 доларів США.

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з письмовим запитом до банку про надання довідки про погашення заборгованості за кредитом, але листом від 04 листопада 2010 року за вих. № 30.1.0.0/2-101103/1405 банк лише рекомендував позивачу для отримання необхідних йому документів звернутись до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», так як документи є платними.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 року у цивільній справі № 526/405/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Полтавського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у цивільній справі № 526/405/13-ц, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. Вирішено в рахунок погашення заборгованість за кредитним договором № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року в розмірі 38 907,17 доларів США (що складається з 30 726,84 доларів США - заборгованості за кредитом, 8 180,33 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом) та 43 149,27 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів.

Згідно рішення Гадяцького районного суду від 22 вересня 2015 року у цивільній справі № 526/384/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Гадяцького відділення ПГРУ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Ямпольська С. М., про розірвання кредитного договору та визнання договору іпотеки припиненим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 жовтня 2015 року вказане рішення суду залишене без змін.

01 лютого 2019 року ОСОБА_1 на адресу відповідача направляв вимогу про невизнання ним вимоги банку про порушення умов кредитного договору, про відмову в подальшому отримання кредитних коштів за кредитним договором.

Також в заяві висловив пропозицію укладення додаткової угоди до кредитного договору № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року, про зміну розміру кредитної лінії 30 000 доларів США на 6 000,00 доларів США з відповідним корегуванням всіх інших виплат та строків до фактично виданих коштів та проведення перерахунку кредиту відповідно до фактично отриманих та сплачених ним коштів ( а.с.44,45, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд на вимогу будь-якої із сторін визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що істотним порушенням кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» є фактично припинення його кредитування, що призвело до неможливості отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 30 000 доларів США на умовах кредитного договору та спричинило заподіяння йому значних матеріальних збитків та моральної шкоди. Відповідно вказане є підставою для розірвання кредитного договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Судами встановлено, що згідно з пунктом 8.1 кредитного договору грошові кошти в сумі 36 781,44 доларів США надаються позичальнику шляхом видачі готівки через касу.

Також судами було встановлено, що на час розгляду справи жодною стороною не надано доказів, які підтверджували б отримання готівкових коштів в касі банку в розмірі, про який вони заявляють.

Проте, встановлення факту отримання кредитних коштів у повному розмірі, як це було визначено спірним кредитним договором, було предметом розгляду цивільних справ № 526/405/13-ц, за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором та № 526/2213/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, під час розгляду справи № 526/405/13-ц судами було встановлено, що у період з часу укладання кредитного договору - 10 липня 2008 року до 28 вересня 2010 року ОСОБА_1 виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо погашення заборгованості, сплатив 13 170,60 доларів США, кредитний договір та договір іпотеки не визнані у встановленому порядку недійсними. ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру за іпотечним договором, укладення якого відбулося після підписання вказаного кредитного договору, і цим самим підтвердив наявність свого зобов`язання перед банком за вказаним договором саме у визначеній у ньому сумі.

Під час розгляду справи № 526/2213/16-ц було встановлено, що факт отримання грошових коштів підтверджено змістом кредитного договору, який в установленому законом порядку недійсним не визнавався, укладенням на забезпечення кредитного зобов`язання договору іпотеки, виконанням відповідачем умов кредитного договору до сплати щомісячних платежів протягом тривалого часу, наданим банком розрахунком заборгованості. Відповідач виконував умови договору та сплатив на його виконання 13 170,60 доларів США, передав в іпотеку нерухоме майно і цим самим підтвердив наявність свого зобов`язання перед банком за вказаним кредитним договором.

Також судами було встановлено, що ОСОБА_1 не обґрунтував сплату на погашення кредиту коштів саме у розмірі 13 170,60 доларів США.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що лише після звернення банку у березні 2013 року до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_1 у жовтні 2014 року звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору. Тобто більше шести років звернень ОСОБА_2 з відповідними вимогами не було.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку відносно того, що позивачем не доведено наявність порушення з боку банку зобов`язання щодо видачі повної суми кредитних коштів, що свідчить про відсутність підстав для розірвання кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів також погоджується з висновками суддів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки квартири припиненим, оскільки відповідно до рішення Полтавського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, яке набрало сили у цивільній справі № 526/405/13-ц позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року в розмірі 38 907,17 доларів США (що складається з 30 726,84 доларів США - заборгованості за кредитом, 8 180,33 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом) та 43 149,27 грн.- пені за несвоєчасне виконання зобов`язань звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів.

Вказане свідчить про те, що основне зобов`язання, яке було забезпечене іпотекою не припинилось.

Також суди дійшли правильних висновків відносно того, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки ОСОБА_1 не є стороною вказаного договору поруки, відповідно звертатись з позовом про його оспорювання не має процесуальних прав.

Доводи касаційної скарги відносно того, що на підтвердження факту надання кредиту у розмірі 30 000 доларів США банк посилався на сфабриковану заяву про видачу готівки, підпис у якій належить іншій особі, а не ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки встановлення вказаної обставини має значення під час вирішення питання про розмір заборгованості за кредитним договором, у якому сторони мають доводити або спростовувати факт отримання кредиту у заявленому розмірі. Заява про видачу готівки є похідним документом до кредитного договору, який свідчить про отримання кредиту, а судами у справах № 526/405/13-ц та № 526/2213/16-ц було встановлено факт отримання кредитних коштів у визначеному кредитному договорі розмірі.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 383/502/15-ц (61-1536св17), у постанові Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року у справі № 10/52 щодо застосування статті 81 89 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки у вказаних справах підстави позовних вимог та характер спірних правовідносин не є тотожними підставам позову та характеру спірних правовідносин цієї справи. Зокрема, у справі № 539/1582/16-ц предметом спору було стягнення кредитної заборгованості, а предметом цивільної справи № 383/502/15-ц (61-1536св17) є визнання договору споживчого кредиту та іпотечного кредиту недійсним.

Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук