ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №527/799/17
адміністративне провадження № К/9901/2619/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 27.09.2017 (суддя Олефір А.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (колегія у складі суддів Русанової В.Б., Присяжнюк О.В., Курило Л.В.)
у справі № 527/799/17
за позовом ОСОБА_1
до Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання неправомірними дій, скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, стягнення недоотриманої пенсії, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду.
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження № 132080 від 24.02.2016 щодо примусового вилучення частини власності позивача, позбавлення його частини пенсії, а саме зняття за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 надбавок, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язати відповідача поновити позивачу вилучені виплати частини його пенсії, а саме зняті за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 надбавки передбачені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- стягнути з відповідача суму недоотриманої пенсії за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 у розмірі 2034,64 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30.06.2015 по справі № 1604/985/12.
2. Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 27.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позов задоволено частково: зобов`язано Глобинське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_1 за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 перерахунок надбавок до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. 10.01.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, відноситься до осіб, які належать до інвалідів війни (прирівняні особи), перебуває на обліку в УПФ України в Глобинському районі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
6. До складової пенсії позивача входять підвищення до пенсії за віком як інваліду армії прирівняного до інваліда війни, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії і є інвалідом 2-ї групи, державна та додаткова пенсії, виплата яких передбачена ст.50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Всі надбавки йому були призначені за його вибором.
7. Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 30.06.2015, яка набрала законної сили, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському району Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 05.10.2011 по березень 2012 року, з урахуванням проведених виплат.
8. На виконання судового рішення управління ПФ України в Глобинському району Полтавської області прийнято розпорядження № 132080 від 24.02.2016, яким ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 з урахуванням надбавки як дитині війни, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
9. Відповідач, вважаючи, що за наслідками перерахунку виникла переплата пенсії в розмірі 2034, 64 грн з підстав отримання позивачем надбавки як дитині війни та підвищення до пенсії як інваліда війни, повідомив про це ОСОБА_1 та запропонував йому повернути грошові кошти.
10. Також УПФ України в Глобинському районі звернулося до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії в сумі 2034,64 грн.
11. Позивач, вважаючи, що Пенсійним органом протиправно утримано пенсію за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 в сумі 2034,64 грн, звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що позбавлення його частини пенсії погіршує матеріальний стан та призвело до порушення конституційного права на достатній життєвий рівень.
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не було враховано, що позивач, користуючись пільгами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», правомірно на законних підставах за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 отримав відповідну надбавку до пенсії. Від отримання зазначеної надбавки позивач не відмовлявся.
15. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження № 132080 від 24.02.2016 прийнято відповідачем на виконання судового рішення. Крім того, утримання коштів з пенсії позивача не відбулося, а отже право позивача не порушено.
16. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
17. Скаржник зазначає, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції жодного разу не отримував повістки про виклик до суду, що порушує його процесуальні права, передбачені ст. 49, ст. 51 КАС України.
18. Також покликається на те, що відповідач незаконно позбавив його частини пенсійних виплат за період з 05.10.2011 по 15.03.2012, чим позбавив його права на власність.
19. У відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
21. Частина 1 статті 267 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) передбачала, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
22. Відповідно до положень ч. 9 ст.267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
23. Чинна стаття 383 КАС України (в редакції, що діє на час ухвалення рішення) є аналогічного змісту.
24. Отже, приписами статті 267 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-8 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 9 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ч. 12 ст. 267 КАС України).
25. Нормам статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) кореспондують норми статей 382-383 КАС України (в редакції після 15.12.2017), з аналізу яких вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України в редакції після 15.12.2017) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України в редакції після 15.12.2017).
26. Верховний Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
27. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 267 до 15.12.2017, ст. 382 після 15.12.2017), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
28. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15.
29. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
30. Тож суди мали з`ясувати, чи не були оскаржувані дії, як стверджував заявник, пов`язані з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору.
31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням № 132080 від 24.02.2016, на виконання постанови Глобинського районного суду Полтавської області у справі № 1604/985/12, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
32. Отже, ця позовна вимога фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.
33. Також позивачем заявлена вимога про визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30.06.2015 по справі № 1604/985/12.
34. Суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими ст. 267 КАС України (у чинній редакції - ст. 382 КАС України) пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
35. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 267 КАС України (у чинній редакції - ст. 382 КАС України) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.
36. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
37. Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не дослідили характер правовідносин, що виникли між сторонами та не звернули увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення, як наслідок допустили порушення норм процесуального права, яке полягає у незастосуванні спеціальних правових норм, які передбачені у ст. 267 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
38. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
39. Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасувати розпорядження № 132080 від 24.02.2016 щодо примусового вилучення частини власності позивача, позбавлення його частини пенсії, а саме зняття за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 надбавок, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30.06.2015 по справі № 1604/985/12 та закриття провадження у цій частині.
40. Щодо вимог позивача про незаконне утримання відповідачем частини пенсії у розмірі суми 2034,64 грн за період з 05.10.2011 по 15.03.2012, то колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих утримання зазначених сум пенсійних виплат та не зазначено у чому полягає порушення відповідачем його прав та інтересів та які саме протиправні дії чи бездіяльність були вчинені безпосередньо відповідачем.
41. Щодо наявної у справі копії позовної заяви, то рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі № 527/445/17 у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії відмовлено. Отже, суди дійшли вірного висновку, що вимога про стягнення з відповідача суми недоотриманої пенсії у розмірі 2034,64 грн задоволенню не підлягає.
42. Також безпідставними є доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки згідно наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 122, 124, 130, 131, 141, 142), вбачається особисте отримання позивачем та представником позивача судових повісток.
43. За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій частині є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.
44. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
45. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а судові рішення скасувати в частині із закриттям провадження у цій частині.
46. Судові витрати розподілу не підлягають, так як позивач є інвалідом ІІ групи.
Керуючись статтями 341 345 349 354 356 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 527/799/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження № 132080 від 24 лютого 2016 року щодо примусового вилучення частини власності позивача, позбавлення його частини пенсії, а саме зняття за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 надбавок, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визнання протиправною бездіяльність Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2015 року по справі № 1604/985/12 та закрити провадження у цій частині.
В іншій частині постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 527/799/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб