Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа №527/938/18

провадження №61-9355св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 січня 2019 року у складі судді Олефір А. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Кузнєцової О. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом, у якому просила визнати відповідача батьком ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Корещина Глобинського району Полтавської області; змінити прізвище ОСОБА_3 з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », ім`я, по-батькові, число, місяць, рік народження, відомості про матір залишити без змін; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від доходу

ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту подання позову і до моменту досягнення дитиною повноліття.

2. Позовна заява мотивована тим, що з 2002 року по серпень 2015 року вона сторони проживали однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах. Зареєструвати шлюб у встановленому законом порядку сторони не мали можливості, оскільки відповідач приїхав з Придністров`я, не мав паспорта громадянина України та тривалий час займався оформленням документів, які посвідчують його особу.

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 . Через відсутність у відповідача документів на момент народження дитини, запис про батька дитини був здійснений в порядку статті 135 СК України зі слів матері.

4. У подальшому, сімейне життя з відповідачем не склалося та з 2015 року сторони стали проживати окремо. Син залишився проживати з матір`ю ( ОСОБА_1 ).

5. Позивач указувала, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не піклується про нього.

6. Ураховуючи наведене позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 22 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту кровного споріднення між відповідачем та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

9. Місцевий суд також указав, що визнання факту батьківства за відповідачем, з метою з`ясування якого у справі призначалась експертиза, в порядку статті 109 ЦПК Українине може бути єдиною підставою та беззаперечним доказом біологічного походження дитини від відповідача, за недоведеності факту ухилення ОСОБА_2 від подання експертних матеріалів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 січня 2019 року залишено без змін.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, або справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про недоведеність факту ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи, оскільки матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач ухилився від проведення експертизи, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості отримати допустимі докази батьківства ОСОБА_2

14. Так, ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2018 року призначено судово-генетичну експертизу та зобов`язано ОСОБА_2 на вимогу експерта з`явитися до експертної установи для відібрання зразків і проведення дослідження.

15. Разом з тим, вказану ухвалу суду відповідач не виконав. При цьому, з відмови експерта у проведенні експертизи вбачається, що ним було вжито всі належні заходи для повідомлення ОСОБА_2 про проведення експертизи. Відповідач був повідомлений про проведення експертизи, але відмовився з`явитись до експерта.

16. Отримавши повідомлення про необхідність явки для відібрання зразків, відповідач не з`явився до експерта. Більше того, отримавши таке повідомлення, відповідачу достеменно стало відомо про наявність справи в суді щодо визнання його батьківства відносно ОСОБА_3 , однак він продовжував не з`являтись у судові засідання.

17. За таких обставин, суд мав застосувати положення статті 109 ЦПК України та встановити факт, для з`ясування якого призначалась експертиза - факт кровного споріднення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

18. У порушення статті 109 ЦПК України такий факт встановлено не було, внаслідок чого ухвалено незаконне рішення, яке фактично позбавило неповнолітню дитину можливості встановити свого біологічного батька.

19. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у призначенні судово-генетичної експертизи, внаслідок чого у справі не були встановлені суттєві обставини. В порушення статей 12 108 ЦПК України справу розглянуто формально, а позивача позбавлено можливості довести факт кровного споріднення своєї дитини та відповідач.

20. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, пославшись на те, що у суді першої інстанції клопотання про їх допит не заявлялось. Разом з тим, апеляційним судом не враховано, що суд першої інстанції виходив з того, що факт батьківства може бути доведений лише доказами кровного споріднення, тобто висновком судової медико-генетичної експертизи, тому не було підстав допитувати свідків.

21. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю даних про місце перебування відповідача та неможливістю у такій ситуації застосувати положення статті 109 ЦПК України, а з іншого боку відмовили у розшуку такого відповідача. При тому, що застосування статті 132 ЦПК України та розшук відповідача є єдиним способом встановити місце проживання відповідача у цій справі та провести експертизу або встановити факт ухилення відповідача від її проведення.

22. Оскільки суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що факт батьківства має бути встановлено на підставі доказу кровного споріднення, а суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотань про призначення судово-генетичної експертизи, про допит свідків, не врахував надані суду фотокартки, відмовив у задоволенні клопотання про розшук боржника, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, заявник вважає, що вказані обставини є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів з направленням справи на новий розгляд.

Доводи інших учасників справи

23. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

25. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.

27. У свідоцтві про народження батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 .

28. Запис про батька дитини проведено за вказівкою матері в порядку, передбаченому частиною першою статті 135 СК України.

29. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували.

30. 19 серпня 2017 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (позивач у справі) зареєстрували шлюб, після чого остання змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

32. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

33. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

37. Предметом спору у даній справі визнання батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, у зв`язку з цим призначення з батька аліментів на утримання дитини.

38. Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

39. Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України - згідно заяви матері дитини.

40. Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

41. Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.

42. Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05, § 34,

від 07 травня 2009 року).

43. У відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

44. Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

45. Положеннями статтті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

46. З матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції, за клопотанням позивача, у справі призначалась судово-генетична експертиза, яка експертною установою повернута без виконання в зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 на експертизу.

47. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що призначена судом судово-генетична експертиза експертною установою повернута без виконання, а інших доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 не надано.

48. Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

49. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

50. За змістом положень статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

51. За приписами статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

52. Разом із тим, суд не дав жодної правої оцінки тому факту, що причиною непроведення експертиза у справі була саме неявка відповідача ОСОБА_2 на експертизу для здачі зразків. У листі відмові у проведенні генотипоскопічного дослідження зазначено, що було вжито всіх заходів для сповіщення ОСОБА_2 про необхідність з`явитись до експертної установи для здачі біологічних зразків. Водночас, ОСОБА_2 у телефонному режимі повідомив, що не має наміру з`являтись для здачі зразків.

53. Враховуючи предмет спору та значення справи для сторін, суд повинен діяти, виходячи, у першу чергу, з інтересів дитини.

54. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

55. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

56. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

57. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

58. Таким чином, суди не встановили усіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи та не дослідили докази на їх підтвердження.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

59. У силу положень статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

60. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

61. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судом не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 січня

2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 квітня

2019 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська