Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 530/1238/19

провадження № 61-2789св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Зіньківська міська рада Зіньківського району Полтавської області,

третя особа - Зіньківська державна нотаріальна контора Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Постернак Віктор Михайлович, на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року у складі судді Должка С. Р. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області, третя особа - Зіньківська державна нотаріальна контора Полтавської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилася спадщина на належне їй майно, зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 за життя заповіту не склала.

ОСОБА_1 зазначає, що він проживає у м. Львів, є інвалідом ІІ групи, тому за станом свого здоров`я не зміг особисто прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим 19 серпня 2009 року надав на ім`я ОСОБА_3 довіреність для представництва його інтересів у вирішенні питання щодо успадкування майна померлої ОСОБА_2 .

Однак ОСОБА_3 ,скориставшись зазначеною довіреністю, вчинила шахрайські дії та заволоділа майном, яке за законом має належати йому, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 2-674/09. Про існування справи № 2-674/09 йому стало відомо лише у кінці 2017 року, а остаточне судове рішення в цій справі було ухвалено у лютому 2019 року.

Таким чином, у зв`язку із зазначеними подіями він не зміг вчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

07 травня 2019 року він звернувся до Зіньківської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

11 червня 2019 року Зіньківська державна нотаріальна контора Полтавської області повідомила ОСОБА_1 , що згідно з даними реєстрації вхідної кореспонденції заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини не зареєстровано, поштове відправлення з такою заявою до державної нотаріальної контори не надходило, отже ОСОБА_1 вважається таким, що спадщину не прийняв, тому видати свідоцтво про право на спадщину не можливо.

ОСОБА_1 вважає, що визначений законом строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, тому такий підлягає поновленню.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та визначити йому додатковий строку для подання заяви до Зіньківської державної нотаріальної контори Полтавської області про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду безспірних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року залишено без змін.

Твердження позивача про те, що він проживає у м. Львові та має ІІ групу інвалідності, у зв`язку з чим ним для прийняття спадщини було надано довіреність від 19 серпня 2009 року, а тому строк ним пропущено з поважних, незалежних від нього причин, колегія суддів апеляційного суду оцінила критично, так як наведені обставини не є непереборними, тобто такими, що з об`єктивних причин унеможливили виконання вимог закону щодо звернення до нотаріуса з відповідною заявою у визначений законом строк.

Доводи позивача про те, що саме шахрайські дії ОСОБА_3 стали причиною пропуску ним строку для подачі заяви про прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції до уваги не прийняв, оскільки зазначена довіреність видана в серпні 2009 року, а строк для прийняття спадщини сплинув 26 липня 2009 року. Крім того, як зазначено самим позивачем, про вчинення ОСОБА_3 шахрайських дій, йому стало відомо в кінці 2017 року, проте із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса він звернувся лише 07 травня 2019 року, а з цим позовом до суду лише у вересні 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Постернак В. М., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункти 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ОСОБА_1 став жертвою шахрайських дій ОСОБА_3 , тому він з поважних причин пропустив строк подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його тітки ОСОБА_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Постернак В. М., на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року продовжено ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Постернак В. М., строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року, до 05 липня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У червні 2021 року заявником у встановлений судом строк недолік касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 рокупоновлено ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Постернак В. М., строк на касаційне оскарження рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30 січня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області (а. с. 9).

ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 27 лютого 1949 року, свідоцтвом (відновленим) про народження серії НОМЕР_3 від 28 лютого 1951 року, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 04 квітня 1951 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження від 21 серпня 2009 року № 00001149734 (а. с. 6, 7, 10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку, розташованої на АДРЕСА_1 ; грошових вкладів з відповідними відсотками та усіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться у відділеннях Ощадбанку м. Зіньків Полтавської області, що належали спадкодавцю та підставі ощадних книжок.

07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а. с. 13).

11 червня 2019 року Зіньківська державна нотаріальна контора Полтавської області повідомила ОСОБА_1 , що заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини не зареєстровано, поштове відправлення з такою заявою до державної нотаріальної контори не надходило, отже ОСОБА_1 вважається таким, що спадщину не прийняв, тому видати свідоцтво про право на спадщину неможливо (а. с. 15).

З довіреності, виданої 19 серпня 2009 року на ім`я ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Глушенко В. В., вбачається, що ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_3 бути його представником у органах влади та місцевого самоуправління, будь-яких підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, судах з усіх питань, що стосуються отримання від його імені рішень, ухвал, документів, речей, дозволів, по успадкуванню ним майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з усіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення (вироку) суду, подання виконавчого листа до стягнення, оскарження дій органів державної виконавчої служби та всіма іншими процесуальними правами, передбаченими законодавством України (а. с. 17).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Постернак В. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкування за законом має місце лише у разі, коли воно не змінено заповітом спадкодавця. Так, відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17 (провадження № 61-21751св18) зазначено, що «вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і позивачем те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто строк на подачу заяви про прийняття спадщини сплинув 26 липня 2009 року, а довіреність, на яку посилається ОСОБА_1 , як на підставу поважності пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, видано лише 19 серпня 2009 року, тобто вже після спливу строку для подачі відповідної заяви.

Таким чином, оцінюючи доводи заявника про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надав суду безспірних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин значного пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк, оскільки позивач знав про смерть тітки. Позивачем не доведено наявності з 2009 року об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Постернак Віктор Михайлович, залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович