Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 530/1612/19
провадження № 61-490 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Ставківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області, ОСОБА_2 ;
треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Юлія Василівна, приватне підприємство «Агроекологія», державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 травня 2020 року у складі судді Дем`янченка С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Ю. В., приватне підприємство «Агроекологія» (далі - ПП «Агроекологія»), державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (далі - ДП «Центр державного земельного кадастру»), про визнання державного акта на право приватної власності на землю недійсним та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 1997 року її батько - ОСОБА_4 отримав право на земельну частку (пай) у розмірі 4,97 умовних кадастрових гектар, що належали колективному сільськогосподарському підприємству «Нива» (далі - КСП «Нива»), що підтверджується сертифікатом серія ПЛ № 0336202 від 03 листопада 1997 року на підставі рішення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 13 жовтня 1997 року № 399.
Її мати - ОСОБА_5 отримала право на земельну частку (пай) у розмірі 4,97 умовних кадастрових гектар, що належали КСП «Нива», що підтверджується сертифікатом серія ПЛ № 0336203.
Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , право на земельні частки (пай) отримав ОСОБА_6 .
З метою виділення в натурі належних йому земельних часток (паїв), ОСОБА_6 звернувся до Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з відповідною заявою.
08 травня 2002 року головою Ставківської сільської ради народних депутатів Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_8 видано ОСОБА_6 державний акт на право приватної власності на землю площею 9,18 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 301.
Вищевказаний державний акт видано на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 08 травня 2001 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , який є її племінником, помер. Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку, кадастровий номер 5321386000:00:020:0002, площею 4,5900 га, яка знаходиться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (дата реєстрації земельної ділянки 08 травня 2002 року) та земельну ділянку кадастровий номер 5321386000:00:019:0007, площею 5,3299 га, яка знаходиться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (дата реєстрації земельної ділянки 08 травня 2002 року), які ОСОБА_6 успадкував від своїх діда та баби: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за законом та заповітом.
Вказувала, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті племінника - ОСОБА_6 .
Проте, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю. В. надано довідку №180/02-14/1-2018 від 06 квітня 2018 року про те, що нею заведено спадкову справу № 1-2018, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , яку зареєстровано в Спадковому реєстрі 04 січня 2018 року за № 61829335.
Крім того, нотаріус повідомив, що в матеріалах спадкової справи наявний заповіт, посвідчений 04 лютого 2009 року Другою Полтавською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-117, за яким померлий заповів на користь ОСОБА_2 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,18 га, що знаходиться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.
При розгляді Октябрським районним судом м. Полтави позовної заяви про тлумачення заповіту (справа № 554/6831/18) ОСОБА_2 було подано до суду державний акт на право приватної власності на землю серія Р2 № 615578 від 08 травня 2002 року, виданий головою Ставківської сільської Ради народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 301, і тоді вона дізналась про його існування.
Згідно з вказаним державним актом ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 08 травня 2001 року передається у приватну власність земельна ділянка площею 9,18 га, розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району Полтавської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вважала, що державний акт на право приватної власності на землю від 08 травня 2002 року, виданий з порушенням норм чинного законодавства України.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд: визнати дії голови Ставківської сільської Ради народних депутатів ОСОБА_8 при видачі ОСОБА_6 державного акта на право приватної власності на землю серія № 615578 від 08 квітня 2002 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 301, незаконними; визнати державний акт на право приватної власності на землю серія № 615578 від 08 травня 2002 року, виданий головою Ставківської сільської Ради народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 301, недійсним; визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку, розташовану на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3299 га, кадастровий номер 5321386000:00:019:0007, та на земельну ділянку, розташовану на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,5900 га, кадастровий номер 5321386000:00:020:0002; стягнути з відповідачів на її користь понесені нею судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що спірна земельна ділянка була утворена унаслідок визначення в натурі успадкованих прав на земельні частки (паї) ОСОБА_6 після спадкодавців: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Унаслідок формування земельної ділянки площею 9,18 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (державний акт серії Р2 № 615578) виник новий об`єкт нерухомого майна, який ОСОБА_6 заповів ОСОБА_2 .
Тобто, ОСОБА_6 при житті визначився із своїм правом як спадкоємця щодо отриманого спадкового майна та щодо належної йому земельної ділянки, яку він заповів ОСОБА_2 .
Враховуючи, що заповіт на користь ОСОБА_2 позивач не оспорює у цьому позові, доводів його нікчемності не наводить та є спадкоємцем третьої черги за законом, суди дійшли висновку, що права ОСОБА_1 вищевказаним державним актом про право приватної власності на землю порушені не були. Крім того, державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 615578 від 08 квітня 2002 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 301 видано на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 08 квітня 2001 року після ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батьків позивачки).
Про прийняття спадщини племінником ОСОБА_6 позивачу було відомо ще у 2001-2002 роках, але до суду ОСОБА_1 звернулася лише у грудні 2019 році.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просили оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 624/600/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 331/8375/17, від 22 січня 2020 року у справі № 359/1871/17 тощо, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 530/1612/19 із Зіньківського районного суду Полтавської області.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у ОСОБА_6 перебували у власності дві земельні ділянки площею 4,59 га та 5,32 га, що у сумі дорівнює 9,91 га, однак державний акт № 615578 виданий щодо земельної ділянки розміром 9,18 га.
Ці ділянки знаходяться в різних кадастрових секторах і об`єднати їх в одну земельну ділянку неможливо. Відтак, ці земельні ділянки не підпадають під опис земельної ділянки, вказаної у державному акті серії Р2 №615578.
Видача оспорюваного державного акта суперечить рішенню 23 сесії 23 скликання Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 01 квітня 2002 року, так як цим рішенням сільської ради закріплено земельні ділянки за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розміром 4,59 га та 5,32 га, у той час як державний акт видано щодо однієї земельної ділянки площею 9,18 га. Земельні ділянки, набуті заповідачем, неможливо об`єднати в одну у зв`язку з територіальної віддаленістю між собою, що підтверджується описом меж земельних ділянок.
ОСОБА_6 , маючи у власності земельні ділянки 4,59 га та 5,32 га, склав заповіт щодо земельної ділянки, яку на момент складання заповіту не мав, але мав намір набути в майбутньому.
Вказувала, що судами по суті застосовано інститут позовної давності, проте сільська рада не подавала клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для його скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками ОСОБА_1 були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно із сертифікатом на право на земельну частку пай серії ПЛ № 0336202 ОСОБА_4 належало право на земельну частку пай у землі, яка перебувало у колективній власності КСП «Нива», розміром 4,97 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 37, т. 1).
Відповідно до сертифікату на право на земельну частку пай серії ПЛ № 0336203 ОСОБА_5 належало право на земельну частку пай у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Нива» розміром 4,97 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 36, т. 1).
З повідомлення відділу у Зіньківському районі Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вбачається, що ОСОБА_4 виділялася земельна частка пай на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області із земель колишнього КСП «Нива», площею 5,3299 га (кадастровий номер 5321386000:00:019:0007). ОСОБА_5 виділялася земельна частка пай на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області із земель колишнього КСП «Нива» площею 4,59 га (кадастровий номер 5321386000:00:020:0002) (а.с. 47, т. 1).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Арсенівка Зіньківського району Полтавської області. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Арсенівка Зіньківського району Полтавської області (а.с. 39, т.1).
Після померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняв спадщину ОСОБА_6 .
Після прийняття спадщини ОСОБА_6 звернувся із заявою до Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про виділення в натурі належних йому земельних ділянок, внаслідок чого було видано державний акт на право приватної власності на землю серія № 615578 від 08 квітня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 301.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 615578 ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 9,18 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 35, т. 1).
Відповідно до заповіту від 04 лютого 2009 року ОСОБА_6 заповів вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с. 14, т. 2).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтава (а.с. 40, т. 1).
З листа приватного нотаріуса Набокої Ю. В. від 06 квітня 2018 року № 180/02-14/1-2018 вбачається, що нею заведено спадкову справу № 1-2018, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , яку зареєстровано в Спадковому реєстрі 04 січня 2018 року за № 61829335 (а.с. 38, т. 1).
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори звернулись: за заповітом - ОСОБА_2 , за законом - ОСОБА_1 (а.с. 2-3, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_3 -задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218 1231 ЦК України ).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 1261- 1265 цього Кодексу
Згідно із статтею 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Як передбачено частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.
У цій справі підлягають встановленню обставини щодо наявності підстав для спадкування позивачем майна після смерті ОСОБА_6 .
Як встановлено судами, відповідно до заповіту від 04 лютого 2009 року ОСОБА_6 заповів земельну ділянку площею 9,18 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_2 (а.с. 14, т. 2).
ОСОБА_2 у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 2, т. 2).
Позивач є тіткою спадкодавця, а, отже, спадкоємцем третьої черги.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3299 га, кадастровий номер 5321386000:00:019:0007, та на земельну ділянку, загальною площею 4,5900 га, кадастровий номер 5321386000:00:020:0002, розташовані на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому вона просила суд визнати державний акт на право приватної власності на землю серія № 615578 від 08 травня 2002 року, на підставі якого відомості про вказані вище земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру, недійсним, посилаючись на порушення вимог закону при його видачі на ім`я ОСОБА_6 . Одночасно позивач вказувала про те, що йдеться про різні земельні ділянки, а тому заповітом, складеним ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_2 , не охоплюються земельні ділянки, загальною площею 5,3299 га, кадастровий номер 5321386000:00:019:0007, та загальною площею 4,5900 га, кадастровий номер 5321386000:00:020:0002, розташовані на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано, що є її процесуальним обов`язком (статті 12 81 ЦПК України).
Отже, позивач претендуючи на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , у той же час оспорює законність набуття ним у власність цього майна, посилаючись на дефекти його оформлення. Такі вимоги позивача є суперечливими, що на переконання суду спрямовано на створення помилкового уявлення про підстави позову та добросовісність позивача.
Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини справи, суди, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом та прийняла спадщину; вимог про визнання заповіту, складеного ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_2 , позивачем не заявлено, як і не доведено, що оспорюваним нею державним актом на право приватної власності на землю її права були порушені. За таких обставин оспорення позивачем підстав набуття у власність ОСОБА_6 земельних ділянок є необґрунтованим.
Посилання касаційної скарги на застосування судами позовної давності безпідставні, оскільки судом лише зазначено про те, що позивач ще у 2001-2002 роках дізналася про те, що ОСОБА_6 успадкував спірні земельні ділянки, проте з позовом до суду звернулася у 2019 році. При цьому судом відмовлено у позові з підстав його необґрунтованості, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Таким чином судом правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи касаційної скарги про те, що йдеться про різні земельні ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 було успадковано якісь інші земельні ділянки, аніж ті, право на які було підтверджено сертифікатами на право на земельну частку (пай), виданими на ім`я його батьків, матеріали справи не містять.
Посилання касаційної скарги на застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 624/600/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 331/8375/17, від 22 січня 2020 року у справі № 359/1871/17, безпідставні, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
Отже, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. М. Осіян
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
С. Ф. Хопта