ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024року

м. Київ

справа № 531/2017/19

провадження № 61-7584св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Карлівського районного нотаріального округу Шуба Алла Федорівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бутенко С. Б., Дряниці Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 1982 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом їх права спільної сумісної власності з визначенням часток по кожному.

На обґрунтування позову зазначав, що з 1982 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 до дня її смерті. Вони були пов`язані з нею спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, проводили разом всі свята, мали спільний бюджет, купували майно для спільного проживання, утримання, ремонту та будівництва житла та господарських будівель. Він піклувався про ОСОБА_3 у період її хвороби, а після смерті займався її похованням, виховував та піклувався про дочку ОСОБА_3

28 грудня 1990 року за рахунок спільних коштів ОСОБА_3 придбала житловий будинок на АДРЕСА_2 , а 08 серпня 1998 року отримала державний акт про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У період проживання однією сім`єю за рахунок спільних коштів вони здійснили добудову будинку, побудували літню кухню, гаражі, лазню, сарай, теплицю, навіс. Будівельні роботи він здійснював власноруч за допомогою друзів у якості підсобних робітників. У період з 1982 по 2017 рік він займався трудовою та підприємницькою діяльністю, одержував пенсію, мав постійний дохід, відтак вкладав кошти у будівництво та утримання спірного майна.

Після смерті ОСОБА_3 він звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини за законом, однак отримав відмову у зв`язку з недоведеністю факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2022 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_3 по день смерті ОСОБА_3 .

Визнано квартиру АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з визначенням часток по кожному.

В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з доведеності факту спільного проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 30 вересня 2009 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доведеним також є ведення ними спільного господарства, здійснення будівництва та ремонту спірного майна за рахунок спільної праці. Позивач придбавав будівельні матеріали та здійснював ремонт та будівництво спірного будинку, тому наявні підстави для визнання його спільною сумісною власністю з визначенням часток по кожному.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з визначенням часток по кожному скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовано рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 731,65 грн судового збору.

В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 30 вересня 2009 року.

Спірний об`єкт нерухомості набутий ОСОБА_3 у 1990 році під час її перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , а отже він не є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Здійснення позивачем ремонтних робіт, добудов чи переобладнань у спірному будинку за згоди власника до 30 вересня 2009 за доведеності розміру понесених позивачем витрат могло бути підставою для визнання за ним права на їх компенсацію.

Позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження того, що добудова квартири та господарських будівель і споруд здійснювалася після вересня 2009 року та такі поліпшення призвели до значного збільшення вартості спірного об`єкту нерухомості.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю з визначенням часток та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц та від 14 липня 2020 року в справі № 552/5693/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржив судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У постанові апеляційного суду відсутні висновки щодо оцінки доказів, поданих ним на підтвердження вимог, на предмет повноти, послідовності та об'єктивності.

Він надав належні та достатні докази на підтвердження того, що у період спільного проживання з ОСОБА_3 як до 2009 року, так і після, внаслідок спільної праці здійснювались будівництво та ремонт спірного майна.

Літня кухня, гараж, лазня, сарай, теплиця, навіси, погреб були побудовані ними за час спільного проживання, право власності на цю нерухомість було зареєстроване після 30 вересня 2009 року, тому апеляційний суд помилково не застосував до спірних правовідносин статтю 74 СК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Карлівського районного суду Полтавської області.

28 листопада 2023 року справа № 531/2017/19 надійшла до Верховного Суду.

Оскільки за змістом касаційної скарги постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення вимог про визнання житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з визначенням часток по кожному, відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржуване судове рішення в іншій частині не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Ланнівської сільської ради народних депутатів від 28 грудня 1990 року надано дозвіл ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_2 , на придбання в особисту власність квартири загальною площею 33 кв. м вартістю квартири АДРЕСА_4 знаходиться на балансі сільської ради.

05 серпня 1998 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серія ІV-ПЛ № 016526 на земельну ділянку площею 0,16 га, що розташована на території АДРЕСА_2 .

23 березня 2004 року виконавчий комітет Ланнівської сільської ради прийняв рішення № 20 про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 придбала цю квартиру згідно договору купівлі-продажу, посвідченого виконавчим комітетом Ланнівської сільської ради 28 грудня 1990 року, та зареєстрованого за № 52.

28 травня 2004 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Опис об`єкта: загальна площею 79.1 кв. м; житлова площа 49,9 кв. м.

Відповідно до пропозиції від 24 лютого 2014 року, КП «Архітектурне бюро Карлівського району» дозволило ОСОБА_3 провести будівництво гаража, сараю, теплиці, лазні, підхідного погреба, навісу в АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Згідно довідок виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області від 05 лютого 2018 року № 02-27/216, ОСОБА_3 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 26 лютого 1997 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом зі спадкодавцем за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_1

20 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Шуби А. Ф. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та йому було роз`яснено можливість прийняття спадщини у разі відмови від прийняття спадщини спадкоємців І-ІІІ черги та визнання його особою, яка проживала з спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років без реєстрації шлюбу.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, 20 вересня 1980 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловіку, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Якщо майно придбане подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком у період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18 (провадження № 61-11772св23).

Суди встановили, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який припинився з 30 вересня 2009 року у зв`язку зі смертю чоловіка.

Спірний об`єкт нерухомості придбаний ОСОБА_3 у 1990 році під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання спірної нерухомості спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Колегія суддів не враховує доводи касаційної скарги про те, що у період спільного проживання з ОСОБА_3 позивач здійснював будівництво та ремонт спірного майна, оскільки ОСОБА_1 з вимогами про грошову компенсацію понесених ним затрат до суду не звертався.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в частині вирішення вимог про визнання житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з визначенням часток по кожному залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко