Постанова
Іменем України
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 532/1349/19
провадження № 61-6887св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2020 року в складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») та просив: відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк» до того стану, в якому він перебував перед виконанням операції 18 березня 2019 року, тобто станом на 23:59 год 17 березня 2019 року; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк» згідно угоди №SAMDNWFС00010545529 від 16 жовтня 2014 року процентів, комісій, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 18 березня 2019 року; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк» згідно угоди № SAMDNWFС00010545529 від 16 жовтня 2014 року проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 18 березня 2019 року.
На обґрунтування вимог зазначав про те, що 16 жовтня 2014 року він уклав з АТ КБ «ПриватБанк» угоду № SAMDNWFС00010545529, за умовами якої йому відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з кредитним лімітом 0,00 грн та видано кредитну картку Універсальна Gold VISA.
12 березня 2019 року банк за власною ініціативою збільшив кредитний ліміт на вказаній картці до 25 000 грн.
25 березня 2019 року при обслуговуванні в АТ КБ «ПриватБанк» він замінив кредитну картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), оскільки попередня картка була заблокована з невідомих йому причин, при заміні кредитної картки працівник банку про наявність будь-якої заборгованості його не повідомив.
29 березня 2019 року йому стало відомо, що 18 березня 2019 року невідомі особи без його відома змінили фінансовий номер телефону, ПІН-код картки та отримали доступ до кредитних коштів, внаслідок чого перевели з карткового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на інший невідомий рахунок кредитні кошти в сумі 24 443 грн.
У зв`язку із зазначеними обставинами цього ж дня він звернуся до відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та відомості за фактом незаконного зняття коштів невідомими особами внесено до ЄРДР і відкрито кримінальне провадження № 12019170020000847, в якому його визнано потерпілим.
05 квітня 2019 року він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з листом-претензією, на яку отримав відповідь про відмову у добровільному порядку зупинити нарахування відсотків за кредитом та списати заборгованість з посиланням на те, що при ініціюванні переказу були коректно введені номер картки, термін її дії та СVV-код і такі операції можливо здійснити лише за допомогою фінансового телефону позивача та іншої його особистої інформації. Проте він нікому не повідомляв будь-якої інформації щодо його кредитної картки, в тому числі її номеру, терміну дії та СVV-коду.
Також він звертався з листом до ПрАТ «Водафон Україна», на який йому надано відповідь, що 18 березня 2019 року в період 13:00-15:00 год відбулася заміна його сім-карти без звернення до магазину. Жодних заявок про заміну картки він не подавав.
Несанкціоновані перекази з його кредитної картки здійснювалися 18 березня 2019 року в місті Києві, однак в цей час він перебував на робочому місці в місті Полтаві.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням операції 18 березня 2019 року, тобто станом на 23:59 год 17 березня 2019 року.
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування процентів, комісій, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк» згідно угоди №SAMDNWFС00010545529 від 16 жовтня 2014 року, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 18 березня 2019 року.
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 згідно угоди №SAMDNWFС00010545529 від 16 жовтня 2014 року проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 18 березня 2019 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що банком не надано доказів, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2020 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 524/3979/16-ц, від 10 липня 2019 року в справі № 522/22780/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувало, що клієнт несе відповідальність в повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки (рахунку). Відповідно до пункту 1.1.2.1.21 Умов і правил клієнт зобов`язаний негайно повідомляти банк шляхом дзвінка в колцентр (протягом 15 хвилин) інформацію, яка стала відома клієнту про втрату/крадіжку картки, стікера PayPass, сім-карти мобільного телефону, несанкціонованих транзакція по його рахунках (а також по рахунках третіх осіб).
Позивач не дотримався умов вищевказаного пункту Умов і правил, своєчасно не повідомив банк про перевипуск невстановленими особами SIM-картки телефону, номер якого був вказаний у договорі як контактний (фінансовий).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кобеляцького районного суду Полтавської області.
26 травня 2021 року справа № 532/1349/19 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «ПриватБанк» угоду № SAMDNWFС00010545529, відповідно до якої позивачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з кредитним лімітом 0,00 грн та видано кредитну картку Універсальна Gold VISA. 12 березня 2019 року кредитний ліміт було збільшено до 25 000 грн.
18 березня 2019 року було заблоковано фінансовий номер телефону ОСОБА_1 та того ж дня без розпорядження позивача банком безпідставно списано з його карткового рахунку 24 443,00 грн кредитних коштів.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 від 01 квітня 2019 року та довідки від 18 квітня 2019 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вищевказані операції з переказу коштів виконано 18 березня 2019 року п`ятьма транзакціями у період часу з 13:28 год до 13:31 год за допомогою сервісу Easy Pay UTILITYPAYM_ RC, KIEV.
29 березня 2019 року за повідомленням ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження № 12019170020000847. Досудовим розслідуванням встановлено, що 18 березня 2019 року з 13:30 год по 13:40 год та з 19:10 год по 19:15 год, використовуючи мобільний Інтернет, невстановлена особа таємно, шляхом вільного доступу до особистого рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» за допомогою сервісів онлайн платежів «easypay» з банківської картки № НОМЕР_1 здійснила грошові перекази на електронні грошові гаманці ЕasyРay, а з електронних грошових гаманців - на банківські картки АТ «Ощадбанк». Вказані перекази ініціювалися з номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , а вихід в Інтернет здійснювався з ІР - адреси, що розподілена за ПрАТ «Водафон Україна».
Станом на дату розгляду справи кримінальне провадження № 12019170020000847 закрите на підставі абзацу 14 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
22 травня 2019 року на адвокатський запит представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (Easy Pay) надано відповідь за вих. № 7/300, з якої вбачається, що невстановленою особою, починаючи з 13:20 год по 19:13 год 18 березня 2019 року здійснювалися неодноразові спроби переказу коштів на невідомий електронний гаманець з кредитної картки позивача за допомогою номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , операції проводилися в місті Києві.
Згідно повідомлення ПрАТ «Водафон Україна» вказаний мобільний номер є номером передплаченого сегменту. Заява на заміну SIM-карти анонімного обслуговування була прийнята Центром дистанційного обслуговування абонентів 18 березня 2019 року та в період 13:00 год -15:00 год здійснено заміну SIM-карти позивача без звернення до магазину, що можливо за умови попереднього придбання спеціального стартового пакету.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не вчиняв дії, спрямовані на списання чи перерахунок коштів з його карткового рахунку, а відповідач не надав докази на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
На підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій, враховуючи вищевказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку позивача, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 524/3979/16-ц та від 10 липня 2019 року в справі № 522/22780/15-ц, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко