Постанова

Іменем України

12 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 532/2139/21

провадження № 61-8600св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2023 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Дряниці Ю. В., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білицької селищної ради, ОСОБА_2 , у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 13 серпня 2021 року № 13.81 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214, та передання її у власність ОСОБА_2 ;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60049941 від 28 серпня 2021 року та виключити з Державного реєстру прав запис

№ 43677178 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня

2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги.

Ухвала мотивована тим, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України, оскільки заявник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд указав, що, оскільки ОСОБА_1 заявила дві вимоги немайнового характеру, за кожну таку вимогу слід сплатити судовий збір, розмір якого суд визначив в сумі 2 724,00 грн.

11 травня 2023 року на виконання вимог ухвали Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції квитанцію від 11 травня 2023 року № 32528798800006884570 про сплату 1 499,40 грн судового збору.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року визнано неподаною і повернено заявнику.

Ухвала мотивована тим, що заявник недоліки апеляційної скарги усунув не

повністю, судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено не

в повному обсязі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від

26 травня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив процесуальний порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) щодо складу суду, який здійснює перегляд

в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. Заявниця також указує, що з урахуванням частини першої статті 188 ЦПК України, частини третьої

статті 6 Закону України «Про судовий збір», пункту 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» за похідну вимогу - скасування рішення про державну реєстрацію судовий збір не сплачується.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кобеляцького районного суду Полтавської області.

23 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі

й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Доступ до суду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не

є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.

ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі

є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду

у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Paykar Yev Haghtanak Ltd

v. Armenia», № 21638/03, 20 December 2007).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».

У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які дозволяли би зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі

№ 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що у цій справі позивачка мала би сплатити судовий збір за 2 (дві) вимоги немайнового характеру,

й такого висновку правильно дійшов апеляційний суд.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати нормам статті 356 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини четвертої якої до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Установивши, що ОСОБА_1 повністю не виконала вимоги ухвали Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, а саме не в повному обсязі сплатила розмір судового збору, апеляційний суд дійшов правильного висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України.

Аргументи заявниці про те, що апеляційний суд виніс оскаржувану ухвалу одноособово, є безпідставними, оскільки з ухвали Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2023 року відомо, що вона ухвалена суддями Полтавського апеляційного суду у складі колегії.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, аухвали Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська