№ 537/4265/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

04 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 537/4265/16-ц

провадження № 61-20684св21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2021 року в складі судді Фадєєвої С. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 01 вересня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 14 лютого 2017 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 02 квітня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, залишено без руху та надано сторонам строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвала мотивована тим, зокрема, що позивачами не було сплачено судовий збір у необхідному розмірі, а саме за первісним позовом ОСОБА_1 - 11 350,00 грн, а за зустрічним позовом ОСОБА_2 - 10 710,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвала про залишення зустрічного позову без руху отримана ОСОБА_2 26 квітня 2021 року, а її представником - адвокатом Вотінцевим Є. Г. - 19 квітня 2021 року, однак у встановлений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху строк, не були усунені недоліки позовної заяви, а саме, не надано доказів на підтвердження сплати судового збору у визначеному розмірі; клопотань про відстрочення, розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати ОСОБА_2 або її представник суду не подавали. А тому враховуючи такі обставини суд залишив зустрічний позов ОСОБА_2 без розгляду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Вотінцева Є. Г. залишено без задоволення, а ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наведені судом першої інстанції підстави для залишення позовної заяви без руху були передбачені ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви позивача без розгляду, оскільки позивач на виконання вимог процесуального закону у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяви, на які йому вказав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Разом із цим апеляційним судом було відхилено як необґрунтовані доводи ОСОБА_2 та її представника Вотінцева Є. Г. щодо неотримання ними ухвали суду про залишення зустрічного позову без руху від 02 квітня 2021 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 грудня 2021 року представник ОСОБА_2 - Вотінцев Є. Г. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у справі дійсно наявні два повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, однак вони не підтверджують вручення ухвали від 02 квітня 2021 року про залишення зустрічного позову без руху як ОСОБА_2 так і її представнику - адвокату Вотінцеву Є. Г. У повідомленні про вручення представнику відсутній його підпис про отримання. Крім цього Вотінцев Є. Г. з 29 березня 2021 року хворів (коронавірусна хвороба), що підтверджується наданою ним до апеляційного суду довідкою. Тобто, адвокат Вотінцев Є. Г. як представник ОСОБА_2 фактично не отримував відповідної ухвали суду. Разом із цим, у повідомленні про вручення ухвали ОСОБА_2 також відсутній її підпис про отримання, а натомість зазначено про вручення листа особі з прізвищем « ОСОБА_1 » (відповідачу). Тобто, ОСОБА_2 також фактично не отримувала ухвалу суду від 02 квітня 2021 року. У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 684/343/16-ц зазначено, що повідомлення про вручення рекомендованого листа має містити підпис одержувача кореспонденції, однак даний висновок суди не врахували.

Позиція інших учасників справи

10 лютого 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги є безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 при подачі зустрічного позову сплатила судовий збір в розмірі 640,00 грн, заявивши позовні вимоги про визнання об`єктами спільної сумісної власності та визнання за нею права власності на 1/2 частки у праві власності щодо спірних об`єктів нерухомості, а саме: земельної ділянки площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, с. Паляниця; квартири АДРЕСА_1 ; приміщення магазину-офісу, розташованого на АДРЕСА_2 ; коптильного цеху, розташованого на АДРЕСА_3 ; будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_4 ; житлового будинку АДРЕСА_5 .

У матеріалах справи наявна проведена на замовлення ОСОБА_2 оцінка спірного майна, а саме, коптильного цеху та магазину-офісу, яка становить 463 897,00 грн, а також земельної ділянки площею 0,1221 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, що знаходиться у с. Поляниця (Івано-Франківської області) - 1 305 400,00 грн. Оцінка інших спірних об`єктів нерухомості позивачем за зустрічним позовом не надана.

Постановляючи ухвалу від 02 квітня 2021 року про залишення без руху зустрічного позову ОСОБА_2 у зв`язку із несплатою в повному обсязі судового збору, суд першої інстанції, враховуючи обсяг та вартість спірного майна, відсутність його оцінки, прийшов до висновку про необхідність сплати судового збору за подання зустрічного позову у сумі 11 350,00 грн (максимальний розмірі за подання фізичною особою позову з майновою вимогою) та за вирахуванням вже сплачених 640,00 грн судового збору, в тому вважав, що позивач має доплатити судовий збір у сумі 10 710,00 грн.

Згідно із повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0212113487310 копія ухвали від 02 квітня 2021 року вручена Вотінцеву Є. Г. за адресою: АДРЕСА_6 ; відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3960020768546, позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 ухвала від 02 квітня 2021 року була направлена за адресою її проживання: АДРЕСА_1 , та вручена 26 квітня 2021 року особі із прізвищем « ОСОБА_1 ».

При постановленні оскаржуваної ухвали про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 та її представник - адвокат Вотінцев Є. Г., одержавши копію відповідної ухвали, зазначені в ній вимоги про усунення недоліків зустрічного позову не усунули у визначений в ухвалі строк (не надали доказів про доплату судового збору).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 02 квітня 2021 року, крім іншого, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали. Ухвала мотивована тим, зокрема, що ОСОБА_2 має надати докази про доплату судового збору в сумі 10 710,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують оплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання ухвали суду від 02 квітня 2021 року про залишення зустрічного позову ОСОБА_2 без руху, останньою та/або її представником - адвокатом Вотінцевим Є. Г. не було подано до суду жодних документів на підтвердження виконання цієї ухвали (оплати судового збору) або неможливості її виконання (заяви про відстрочення, звільнення від сплати судового збору) у визначений в ухвалі строк.

За пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши належним чином, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та/або її представник - адвокат Вотінцев Є. Г., отримавши ухвали про залишення зустрічного позову без руху, не виконали вимоги цієї ухвали у відповідний строк (оскільки не надали доказів доплати судового збору), дійшли правильних висновків про залишення зустрічного позову без розгляду.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неотримання копії ухвали від 02 квітня 2021 року про залишення зустрічного позову без руху, зважаючи на таке.

Судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

У пункті 99 Правил зазначено:рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Оформлення цих поштових операцій визначено у пункті 105 Правил: для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач.

У пункті 106 Правил передбачено:під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище.

Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.

З наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис вносить працівник поштового зв`язку.

Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто» або «Судова повістка» на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв`язку).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року в справі № 806/2046/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судами встановлено, що згідно із повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0212113487310 копія ухвали від 02 квітня 2021 року надіслана Вотінцеву Є. Г. , (який є представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ) за його робочим місцем як адвоката: АДРЕСА_6 , та вручена останньому 19 квітня 2021 року; у даному повідомленні зазначена дата вручення - 19 квітня 2021 року та написане прізвище « Вотинцев » у графі отримувач, та міститься підпис працівника поштового зв`язку, який вніс такі відомості.

Разом із цим, дане повідомлення про вручення ухвали від 02 квітня 2021 року не має позначки «Судова повістка» або «вручити особисто», а тому наявності особистого підпису із зазначенням прізвища одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення воно не вимагало.

Таким чином, наявне у справі повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0212113487310 належним чином оформлене та підтверджує отримання представником ОСОБА_2 - адвокатом Вотінцевим Є. Г. ухвали суду від 02 квітня 2021 року про залишення без руху зустрічного позову ОСОБА_2 .

Верховний Суд також вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо неотримання відповідної ухвали Вотінцевим Є. Г. у зв`язку із хворобою, оскільки подана ним до апеляційного суду (разом із апеляційною скаргою) фотокопія результату позитивного (підтверджувльного) тесту від 29 березня 2021 року щодо наявності у нього коронавірусної хвороби (COVID-19) в даному випадку не спростовує отримання відповідної ухвали Вотінцевим Є. Г. 19 квітня 2021 року.

Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3960020768546, позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 ухвала від 02 квітня 2021 року була направлена за адресою її проживання, вказаною у поданих нею (її представником) до суду документах: АДРЕСА_1 .

За частиною першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Разом із цим, на дату постановлення цієї ухвали та її надсилання ОСОБА_2 останньою не було подано до суду будь-яких заяв про зміну місця проживання і в касаційній скарзі такі доводи відсутні.

Судами встановлено, що відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3960020768546, ухвала суду від 02 квітня 2021 року, яка була надіслана ОСОБА_2 за вказаним нею місцем проживання містить відмітку про дату вручення - 26 квітня 2021 року та зазначене прізвище « ОСОБА_1 » у графі отримувач.

Разом із цим, дане повідомлення про вручення ухвали від 02 квітня 2021 року не містить позначки «Судова повістка» або «вручити особисто», а тому особистого підпису та прізвища одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало.

За пунктом 99 Правил рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 222/1402/16).

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що відповідним рекомендованим повідомлення про вручення № 3960020768546 підтверджується вручення копії ухвали від 02 квітня 2021 року адресату ОСОБА_2 .

Разом із цим слід зазначити, що ОСОБА_2 та її представником - адвокатом Вотінцевим Є. Г. не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні їм ухвали суду від 02 квітня 2021 року. Такі аргументи, доводи та посилання на відповідні докази не містить і дана касаційна скарга.

Аргументи касаційної скарги щодо неврахування судами висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 684/343/16-ц, що повідомлення про вручення рекомендованого листа має містити підпис одержувача кореспонденції також є безпідставними, оскільки у даній постанові Верховним Судом зазначено, що «Висновки апеляційного суду про те, що згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_6 копію ухвали від 15 серпня 2016 року отримав 27 серпня 2016 року, не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки рекомендоване повідомлення на а. с. 111 не містить підпису ОСОБА_6 ».

Однак, наведена заявником у касаційній скарзі цитата з постанови Верховного Суду, по суті, є викладенням висновку суду касаційної інстанції, який стосуються встановлених під час розгляду певної справи відповідних фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів та не свідчить про неправильне застосування судом у справі, яка переглядається норм матеріального чи порушення норм процесуального права, або не врахування висновку про їх застосування, викладеному у наведеній постанові Верховного Суду.

У справі, яка переглядається установлено, інші обставини щодо вручення ухвали суду про залишення зустрічного позову без руху. Зокрема, з урахуванням вимоги пунктів 99, 105, 106 Правил та змісту повідомлень про вручення рекомендованих листів ОСОБА_2 та Вотінцеву Є. Г. , у яких відсутні примітки «Судова повістка» та/або «Вручити особисто», суди правильно вважали належним врученням зазначення у відповідних графах такого повідомлення працівником поштового звязку дати і прізвища отримувача.

Такий висновок про порядок вручення рекомендованих листів відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року в справі № № 806/2046/18.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведеній як приклад постанові касаційного суду, оскільки у цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду, відмінними є, зокрема, встановлені фактичні обставини спірних правовідносин.

Проаналізувавши зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з точки зору застосування норм права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами постановлено оскаржувані рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання обґрунтованості висновків суду попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд вважає, що відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, і при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій повно встановлено відповідні обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук