ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 537/6150/16-а
провадження № К/9901/45175/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов`язання провести перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області у складі судді Мурашової Н.В. від 23 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Григорова А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В. від 1 червня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов`язання провести перерахунок пенсії, у якому просили:
- зобов`язати Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перерахунок пенсії за віком з дати поновлення виплати - 5 червня 2012 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок, доплат, як непрацюючим пенсіонерам та дітям війни, передбачених чинним законодавством.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було задоволено.
Зобов`язано Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням індексацій та доплат, передбачених пенсійним законодавством, починаючи з 5 червня 2012 року.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що незважаючи на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 7 грудня 2015 року, якою зобов`язано УПФ в м. Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 пенсію за віком з 5 червня 2012 року в розмірі відповідно до чинного законодавства, в порушення наведених положень закону, ОСОБА_1 поновлено пенсію в розмірі нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму, а крім того рішеннями Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 67 від 27 травня 2016 року та № 68 від 27 травня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з врахуванням підвищень, індексації, надбавок, доплат, передбачених Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як непрацюючим пенсіонерам та дітям війни з підстав відсутності відповідного судового рішення.
Відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 встановленого законом порядку звернення до органів Пенсійного фонду для проведення їм перерахунку пенсії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що до березня 2000 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживали у м. Кременчуці та отримували пенсію за віком. У березні 2000 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 7 грудня 2015 року у справі № 537/4614/15-а, яка набрала законної сили, визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 255 від 15 червня 2015 року щодо відмови ОСОБА_1 поновити виплату пенсії за віком. Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 256 від 15 червня 2015 року щодо відмови ОСОБА_2 поновити виплату пенсії за віком. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виплату пенсії за віком з 5 червня 2012 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.
6. Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, листами № 507/03-14 від 6 квітня 2016 року та № 05/06/85 від 18 квітня 2016 року відмовило позивачам у перерахунку пенсії з посиланням на лист Пенсійного фонду України № 4626/02-40 від 17 лютого 2015 року щодо виконання рішень судів про поновлення виплати пенсій в Україні особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, у якому зазначено, якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Оскільки Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться.
7. 20 травня 2016 року представником позивачів Акерман О.М. направлено до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
8. Рішеннями Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 27 травня 2016 року № 67 та № 68 відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням підвищень, індексації, надбавок, доплат, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як непрацюючим пенсіонерам та дітям війни з підстав відсутності відповідного судового рішення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди порушили норми матеріального права, оскільки згідно листа Пенсійного фонду України від 17 лютого 2015 року № 4626/02-04, щодо виконання рішень судів про поновлення виплати пенсій в Україні особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення.
10. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати.
Відповідно до норм чинного законодавства та згідно рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 7 грудня 2015 року у справі № 537/4614/15-а позивачам було поновлено виплату пенсії з 5 червня 2012 року.
11. Відзиву на касаційну скаргу Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
13. Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
14. Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
15. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення», виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
16. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
17. Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
18. Відповідно до частин першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
19. Згідно із абзацом 3 частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою, другою статті 42 цього Закону.
20. Частинами першою, другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.
21. За визначенням статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
22. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
23. Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
24. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
25. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
26. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
27. У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що вищенаведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
28. Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивачі мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
29. Виходячи із самого визначення поняття «пенсія», щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).
30. Згідно з вимогами Конституції України і вищенаведених положень законів пенсія позивачів не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
31. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак позивачі підпадають під категорію дітей війни у розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому мають право на підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
32. Судом не встановлено врахування та виплати підвищення як дитині війни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Інших доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачам підвищення, встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідачем до суду не надано.
33. Відповідно до вимог частини першої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають індексації.
34. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вірним способом відновлення порушеного права позивачів в межах спірних правовідносин є зобов`язання відповідача провести ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням індексацій та доплат, передбачених пенсійним законодавством, починаючи з 5 червня 2012 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний