Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 538/1549/21

провадження № 61-2124св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Вітер Лариса Олексіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Вітер Л. О., у якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в один місяць.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що після смерті батька відкрилася спадщина у складі земельної ділянки, площею 3,31 га, у межах згідно з планом на території Токарівської сільської ради Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, право на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ПЛ № 167878.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 за № 9/2021 заведена 09 березня 2021 року. Спадщину прийняли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

ОСОБА_1 28 травня 2021 року звернулася через Токарівський старостат Лохвицької міської ради Полтавської області із заявою про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, але з невідомих причин заява до нотаріальної контори не надійшла. Зазначила, що після написання заяви про прийняття спадщини захворіла.

Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Вітер Л. О. повідомила, що усі спадкоємці, які прийняли спадщину, відмовилися подати письмові заяви про згоду на прийняття нею спадщини, а тому відмовила їй в оформленні спадщини у зв`язку з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини та роз`яснила право на звернення до суду задля визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідачі надали до суду заяви про визнання позову.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 терміном у один місяць.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази, та враховуючи те, що стороною відповідача визнаються позовні вимоги, дійшов висновку, що причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем є поважними.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції належно не перевірив доводи позивача про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому зробив помилковий висновок про те, що причини пропуску цього строку спадкоємцем ОСОБА_1 є поважними.

Призначивши справу у підготовче провадження, суд першої інстанції не виконав його завдань, визначених статтями 189 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки, маючи можливість з`ясувати думку учасників справи безпосередньо у судовому засіданні, суд не роз`яснив відповідачам наслідки визнання позову та не встановив характер спірних правовідносин, а також не перевірив дійсного намірів відповідачів.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не надала до суду доказів щодо направлення на адресу приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини із засвідченим підписом та посвідченими копіями документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як і не надала доказів на підтвердження її хвороби після складання та підписання заяви про прийняття спадщини. Ці обставини позивач не підтвердила і в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У лютому 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- не дослідив докази, долучені позивачем до матеріалів справи, щодо причин пропуску строку прийняття спадщини;

- застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20), щодо того, що однією із поважних причин пропуску строку прийняття спадщини може бути гостре раптове захворювання спадкоємця;

- застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 16153св20), щодо застосування частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У квітні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Погрібному С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, витребувано із Лохвицького районного суду Полтавської області матеріали цивільної справи № 538/1549/21; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У червні 2021 року матеріали справи № 538/1549/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу № 538/1549/21 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 .

Від імені ОСОБА_5 на корить ОСОБА_1 24 січня 2017 року складений заповіт на земельну ділянку, загального площею 3,31 га, яка розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького (нині Миргородського) району Полтавської області, та який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області і зареєстрований у реєстрі за № 13.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Токарівського старостату Лохвицької міської ради з проханням скласти заяву про прийняття спадщини та посвідчити справжність її підпису. Заява зареєстрована в реєстрі за № 3-1. Вказану заяву ОСОБА_1 забрала з собою, але подати її до нотаріуса не змогла, оскільки захворіла, як стверджувала сама позивач. Оригінал цієї заяви долучений до матеріалів справи.

Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Вітер Л. О. відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкового майна у зв`язку з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 з поважних причин, тому просила суд встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, терміном у один місяць.

До відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 додала довідку Розсошенської амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги об`єднаних територіальних громад» Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 22 червня 2021 року, видана ОСОБА_1 , про те, що вона у період з 17 до 22 червня 2021 року перехворіла гострим бронхітом (підозра на Covid-19) та перебувала на амбулаторному лікуванні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1269, частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20), Верховний Суд дійшов висновку про те, що однією із поважних причин пропуску строку прийняття спадщини може бути і гостре раптове захворювання спадкоємця.

У цій справі, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 посилалася зокрема на те, що після написання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 вона захворіла, тому вчасно її не подала.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що позивач пропустила строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, зокрема хворобою.

Зазначені висновки апеляційного суду Верховний Суд вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналіз частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

В суді першої інстанції у підготовчому засіданні відповідачі подали заяви про визнання позову. Судове рішення ухвалене в підготовчому судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції мотивовано зокрема тим, що відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Незважаючи на визнання позову відповідачі оскаржили рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції.

До відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позивач додала копію довідки Розсошенської амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги об`єднаних територіальних громад» Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 22 червня 2021 року, в якій зазначено, що у період з 17 до 22 червня 2021 року вона перехворіла гострим бронхітом (підозра на Covid-19) та перебувала на амбулаторному лікуванні (а. с. 81).

Апеляційний суд, розглядаючи справу та приймаючи нове судове рішення про відмову у задоволення позову ОСОБА_1 , у супереч положенням статті 367 ЦПК України вказаний доказ проігнорував, не встановив і не перевірив поважності причин того, чого він не був поданий позивачем до суду першої інстанції, не оцінив значення цього доказу для правильного вирішення справи, не вирішив питання про прийняття чи відхилення вказаного доказу.

Такі порушення процесуального закону призвели до невстановлення усіх істотних обставин, які мають значення для розгляду цієї справи, та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20).

З урахуванням зазначеного, висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 є передчасними, а справа потребує повторного розгляду з урахуванням зазначеного у цій постанові.

Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягає перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено наявні у справі докази, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить з урахуванням положень статті 367 ЦПК України вирішити питання прийняття та дослідження нового доказу у справі (а. с. 81) або про відмову в його прийнятті, дати належну правову оцінку доводам і відзивам сторін, вирішити справу по суті позовних вимог в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 406 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко

Постанова оформлена суддею Гулейковим І. Ю. відповідно до вимог статті 415 ЦПК України.