ПОСТАНОВА
Іменем України
24 березня 2020 року
Київ
справа №539/1173/13-а
адміністративне провадження №К/9901/17589/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді - Шевцова Н.В., Мінаєва О.М.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця, що призвели до порушення її прав;
- зобов`язати відповідача виконати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 у справі №2-а-2076/2009;
- стягнути моральну шкоду з відповідача у розмірі 10 000 грн за завдану шкоду, що спричинена невиконанням рішення суду.
2. В обґрунтування позову вказувала, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 у справі №2-а-2076/2009 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2008 рік - в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи за 2009 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» з урахуванням виплаченої суми разової щорічної допомоги за вказані періоди. Вказане рішення суду набрало законної сили, проте на даний час не виконано. Позивач стверджувала, що наведені обставини мали наслідком моральні страждання та погіршення стану її здоров`я, оскільки вона була змушена особисто приїжджати до відділу виконавчої служби з проханнями виконати рішення суду.
3. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.02.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем постійно вчинялись дії на виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009. Ознак незаконних дій або бездіяльності при виконанні вказаного судового рішення судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.02.2014 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця скасовано. Прийнято у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. В іншій частині постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.02.2014 залишено без змін. Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, а саме ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не складено акт про наявність або відсутність у боржника необхідних для виконання рішення коштів на його рахунках бюджетних асигнувань або фактичних власних надходжень, а тому висновок суду першої інстанції про те, що державним виконавцем було вчинено всіх передбачених законом дій з виконання рішення суду, є помилковим.
6. Відповідач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 та залишити без змін постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.02.2014.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016 касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області задоволено частково. Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.02.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Суд касаційної інстанції вказав, що структурні підрозділи органів виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах. Відтак, позивач звернулася до неналежного відповідача, а суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, не вирішили питання про заміну первісного відповідача на належного, що призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
9. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.04.2016 замінено неналежного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області на належного відповідача, а саме на Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.06.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії та бездіяльність Головного територіального управління юстиції в Полтавській області щодо невиконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008, 2009 роки протиправними. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
11. Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що державним виконавцем не були вчинені всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії. Так, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ №845 від 03.08.2011 передбачено, що у разі неможливості виконання боржником рішення суду у повному обсязі на державного виконавця покладається обов`язок встановити факт наявності або відсутності у боржника необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків бюджетних асигнувань або фактичних власних надходжень. Водночас, відповідачем не було вчинено всіх передбачених законом дій щодо встановлення такого факту. При цьому, встановивши факт відсутності у боржника коштів, на які можливо звернути стягнення, державний виконавець був зобов`язаний скласти відповідний акт, як це передбачено ч. 2 ст. 47 Закону. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачем вказаних дій вчинено не було, що свідчить про неправомірність дій державного виконавця та його протиправну бездіяльності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.06.2016 скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо визнання дій та бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області щодо невиконання рішення Лубенського міськрайонного суду від 30.10.2009 про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008, 2009 роки протиправними та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні даної частини позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.06.2016 по справі № 539/1173/13-а залишено без змін.
13. Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд виходив з того, що виконавчим органом вчинялися відповідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та приймались рішення в тому числі про притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення суду. Однак, позивачем не було заявлено вимог про визнання незаконними рішень відповідача, що прийняті у виконавчих провадженнях, та не зазначено, які саме, на її думку, дії щодо виконання рішень суду були вчинені відповідачем протиправно. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин приписи Порядку №845 застосуванню не підлягають. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що постановами державного виконавця №32797493 від 29.08.2013, №32797372 від 26.11.2014, №6826613 від 27.11.2013, №36826796 від 30.12.2014 закінчено виконавчі провадження, які позивачем не оскаржено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
14. 15.01.2017 ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції. Позивач зазначає, що до 15.12.2016 перебувала на лікуванні та була позбавлена права брати участь у судовому засіданні. Також, на думку позивача, рішення суду не виконано з вини державного виконавця, який не вчинив всіх необхідних дій для його виконання.
16. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що виплати відповідно до постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 у справі №2-а-2076/2009 не були проведені у зв`язку з відсутністю коштів у державному бюджеті, вини державного виконавця у невиконанні вказаного рішення суду немає, та всі дії, що вчинялися в межах існуючих виконавчих проваджень, відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач вказує, що у спірних правовідносинах державним виконавцем було закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а тому у державного виконавця відсутній обов`язок складати акт про відсутність у боржника, на якого покладено обов`язок сплатити кошти, можливості виконати рішення суду або про відсутність можливості звернення стягнення на майно боржника.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено строк на подачу відзиву на касаційну скаргу.
18. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/17589/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» цього кодексу.
19. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 для розгляду справи №539/1173/13-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
20. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №518/0/78-19 від 30.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.
21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 для розгляду справи №539/1173/13-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
22. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
23. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 у справі №2-а-2076/2009 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2008рік - в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи за 2009рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» з урахуванням виплаченої суми разової щорічної допомоги за вказані періоди.
24. На виконання зазначеного рішення суду 31.05.2012 відкрито виконавчі провадження №32797493 та №32797372 та надано боржнику 7-денний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання.
25. По вказаних виконавчих провадженнях Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації 12.06.2012 проведено перерахунок ОСОБА_1 , відповідно до якого до виплати належить 3 554,00 грн. Листом від 18.06.2012 Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської області повідомило, що виплати не можуть бути проведені, оскільки кошти на зазначену статтю видатків на рахунок Головного управління не надходили.
26. Постановами ВП №32797493 та №32797372 від 26.06.2012 виконавчі провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на дату винесення постанов).
27. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.09.2012 зазначені постанови скасовано. Постановами державного виконавця від 18.01.2013 виконавчі провадження відновлено.
28. Державним виконавцем до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області були подані заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення коштів з Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.
29. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 08.05.2013 відмовлено у задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду по ВП №32797493. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 08.05.2013 відмовлено у задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду по ВП №32797372.
30. Постановами державного виконавця по виконавчому провадженню №32797493 від 03.07.2013 та від 26.07.2013 на боржника за невиконання рішення суду накладено штрафи у розмірі 680 грн та 1360 грн.
31. До ГУ МВС України в Полтавській області 29.08.2013 направлено подання про притягнення посадових осіб Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України.
32. Також, постановами державного виконавця по виконавчому провадженню №32797372 від 16.09.2013 та від 27.09.2013 на боржника за невиконання рішення суду накладено штрафи у розмірі 680 грн та 1360 грн.
33. До УМВС України в Полтавській області 27.09.2013 направлено подання про притягнення начальника Управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
34. Постановою державного виконавця №32797493 від 29.08.2013 виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова позивачем не оскаржувалася.
35. Постановою державного виконавця №32797372 від 27.09.2013 виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
36. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.11.2013 у справі №539/3867/13-а скасована постанова про закінчення виконавчого провадження за №32797372 від 27.09.2013.
37. Постановою державного виконавця від 25.04.2014 виконавче провадження №32797372 відновлено.
38. Листом Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.07.2014 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області повідомлено про те, що виконавчий лист №2-а-2076/09 виданий 08.05.2012 є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 26.11.2014 виконавче провадження №32797372 закінчено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова позивачем не оскаржувалася.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
39.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Закон України «Про виконавче провадження»
40.1. За приписами ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
40.2. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
40.3. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до
статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
40.4. Частиною 3 статті 75 Закону передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
IV. Позиція Верховного Суду
41. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
43. Предметом доказування у даній справі є протиправність дій відповідача з приводу виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 у справі №2-а-2076/2009, на виконання якої відкрито виконавчі провадження №32797493 та №32797372.
44. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 30.10.2009 у справі №2-а-2076/2009 Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації на підставі виконавчого листа №2-а-2076/09 проведено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік, проте Головне управління повідомило про те, що виплати щорічної разової грошової допомоги за рішенням суду не можуть бути проведені, оскільки кошти на зазначену статтю видатків на рахунок Головного управління не надходили.
46. Постановами державного виконавця в межах виконавчого провадження №32797493 від 03.07.2013 та від 26.07.2013 на боржника за невиконання рішення суду накладено штрафи у розмірі 680 грн та 1360 грн. Також, постановами державного виконавця в межах виконавчого провадження №32797372 від 16.09.2013 та від 27.09.2013 на боржника за невиконання рішення суду накладено штрафи у розмірі 680 грн та 1360 грн.
47. 29.08.2013 та 27.09.2013 державним виконавцем до УМВС України в Полтавській області направлено подання про притягнення посадових осіб Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, та начальника Управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
48. Наведені обставини свідчать про те, що державним виконавцем вчинялися необхідні дії, передбачені ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2009 у справі №2-а-2076/09.
49. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час звернення позивача до суду вказане судове рішення не було виконане. Верховний Суд враховує зазначені доводи, однак зазначає, що встановлені обставини справи не свідчать про протиправність дій державного виконавця під час здійснення ним заходів примусового виконання.
50. Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, позивач не вказує, які саме дії відповідача вона вважає неправомірними, та в чому полягає неправомірність перерахованих вище дій. Верховний Суд звертає увагу також на те, що сам по собі факт невиконання рішення суду не доводить протиправності дій саме державного виконавця. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які судове рішення, яке підлягає обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не було виконано. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, з урахуванням заявлених позовних вимог, не дозволяють дійти висновку про те, що державний виконавець, здійснюючи виконавчі дії в межах виконавчих проваджень №32797493 та №32797372, діяв без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження». Закінчення виконавчих проваджень було здійснено через невиконання рішення суду саме боржником - Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської області, та не пов`язано з протиправними діями або бездіяльністю відповідача.
51. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, та відхиляє доводи касаційної скарги про протиправність дій відповідача.
52. Стосовно твердження позивача про те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає наступне. В матеріалах справи наявне клопотання позивача, в якому вона просила відкласти розгляд справи у зв`язку з її лікуванням до середини жовтня 2016 року (т. 3 а.с. 79-80). Статтею 195-1 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Зазначений строк у виняткових випадках може бути продовжено, але не більш як на п`ятнадцять днів.
53. З матеріалів справи вбачається, що апеляційним адміністративним судом на адресу позивача, вказану нею в апеляційній скарзі, надсилалася судова повістка про розгляд справи на 03.10.2016 (т. 3 а.с. 68-69). Тобто, суд апеляційної інстанції виконав всі дії з метою належного повідомлення позивача про розгляд її апеляційної скарги.
54. Враховуючи викладене, а також положення ч. 4 ст. 196 КАС України, відповідно до якої неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, Верховний Суд не знаходить підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та відхиляє доводи касаційної скарги у цій частині.
55. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 відсутні.
56. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду