ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 539/908/23
провадження № 61-1992св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Полтавський обласний центр зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості, відповідач - ОСОБА_1 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у складі колегії суддів Обідіної О. І.,Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року Полтавський обласний центр зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю.
Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості щодо вирішення питання про працевлаштування.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 04 лютого 2019 року останньому надано статус безробітного та з 11 лютого 2019 призначено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
При проведенні перевірки достовірності наданих відповідачем даних, встановлений факт приховування ОСОБА_1 отримання пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у період перебування на обліку як безробітного, про що 22 листопада 2022 року складений акт № 28 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
За вказаний час ОСОБА_1 незаконно отримав допомогу по безробіттю в сумі 15 719,20 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки добровільно її повернути останній відмовився.
Посилаючись на вищевказане, Полтавський обласний центр зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості просив суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману суму допомоги по безробіттю в сумі 15 719,20 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 19 червня 2023 року (у складі судді Алтухової О. С.) у задоволенні позову Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час звернення до Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості (04 лютого 2019 року) відповідач не отримував пенсії за вислугу років, не є пенсіонером та не здійснював дій щодо приховування джерел свого доходу. Тому підстав для задоволення позову немає.
Не погодившись з вказаними рішенням суду першої інстанції, Полтавський обласний центр зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості оскаржив його в апеляційному порядку.
Полтавський апеляційний суд постановою від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості задовольнив. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості безпідставно отриману суму допомоги по безробіттю в розмірі 15 719,20 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач при зверненні до центру зайнятості надав недостовірні дані та умисно приховав факт отримання пенсії, що свідчить про його недобросовісність, тому на користь позивача підлягає стягненню безпідставно отримана відповідачем сума допомоги по безробіттю за період з 04 лютого до 29 травня 2019 року
у визначеному розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що ні він, ні його представник не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Касаційна скарга мотивована тим, що ні відповідач, ні його представник не отримували ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги, чим апеляційний суд порушив принцип рівності сторін та позбавив заявника права на захист, а також можливості спростувати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, шляхом подання відзиву.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 25 грудня 2016 року до 29 січня 2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Після закінчення військової служби, 04 лютого 2019 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати.
Відповідно до наказу від 06 лютого 2019 року № НТ 190206 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 04 лютого 2019 року та призначено виплату допомоги по безробіттю.
Згідно з довідкою Лубенського відділу обслуговування громадян
від 25 березня 2019 року № 687/02-2311 ОСОБА_1 не знаходиться на обліку в Лубенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду Полтавської області та не одержує ніякого виду пенсії із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України
в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) від 24 травня 2023 року, ОСОБА_1 26 березня 2019 року звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з наказом від 30 травня 2019 року № НТ 190530 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поданням безробітним письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного з 30 травня 2019 року.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого 10 червня 2019 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1
є військовим пенсіонером за вислугою років довічно.
За час перебування в статусі безробітного відповідач отримав 15 719,20 грн допомоги по безробіттю.
Відповідно до акта від 22 листопада 2022 року № 28 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» при проведенні перевірки достовірності даних, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу безробітного і виплати матеріального забезпечення, встановлений факт приховування останнім отримання пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
у період перебування на обліку як безробітного.
Згідно з відповіддю на лист від 27 жовтня 2022 року № 16/47/299-22 на запит центру зайнятості до ГУ ПФУ у Полтавській області безробітний ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 30 січня 2019 року отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Полтавський обласний центр зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості наказом від 22 листопада 2022 року № 26 зобов`язав ОСОБА_1 повернути допомогу по безробіттю, який було направлено разом із листом від 25 листопада 2022 року
№ 16/47/334-22 на адресу відповідача.
Згідно з довідкою відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр)
від 24 квітня 2023 року № 1623000046, ОСОБА_1 перебуває на обліку
в ГУ ПФУ в Полтавській області і отримує пенсію за вислугу років з 30 січня 2019 року. Доплата пенсії за період з січня до травня 2019 року проведена в червні 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі «Гурепка проти України», від 08 квітня 2010 року, № 38789/04).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене
пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Статтею 361 ЦПК України передбачено, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Так, ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 17 жовтня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2023 року. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів направив учасникам справи. Роз`яснив учасникам справи право подачі відзиву (а. с. 185);
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2023 року справу призначив до розгляду на 20 листопада 2023 року без повідомлення учасників справи (а. с 86);
в матеріалах справи міститься супровідний лист від 19 жовтня 2023 року про направлення копії ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня
2023 рокупро відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги учасникам справи, зокрема відповідачу ОСОБА_1 (а. с. 87).
Однак, з матеріалів справи не видно, яким чином були направлені зазначені у супровідному листі документи саме ОСОБА_1 , оскільки крім супровідного листа інших доказів направлення матеріали справи не містять.
У матеріалах справи відсутні дані про вручення відповідачу ОСОБА_1 копії ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скаргизасобами поштового зв`язку та/або через систему «Електронний суд».
Процедура спрощеного провадження включає в себе відкриття апеляційного провадження, про що суд апеляційної інстанції постановлює ухвалу, та надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги з доданими до неї додатками (частина перша
статті 359, стаття 361 ЦПК України).
Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що відсутні дані про вручення відповідачу ОСОБА_1 копії ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня
2023 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги.
Отже, на момент перегляду справи в апеляційному порядку, процедура проведення спрощеного провадження була порушена.
При цьому, згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості, не встановив, чи була вона вручена ОСОБА_1 , чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином.
Зазначене позбавило відповідача можливості надати відзив (зауваження, заперечення) щодо апеляційної скарги, поданої у справі, за якою він є відповідачем, а апеляційний суд це позбавило обов`язку надати оцінку доводам й обґрунтуванням заперечення, тому суд не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
Верховний Суд констатує, що апеляційний суд мав право розглянути справу у спрощеному позовному провадженні, проте вимоги цивільної процесуальної форми вимагають дотримання процедури проведення спрощеного позовного провадження.
Отже, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
До подібних по суті висновків дійшов Верховний Суд у постановах
від 21 червня 2023 року у справі № 201/8059/21 (провадження
№ 61-11793св22), від 15 вересня 2023 року у справі № 712/3644/2 (провадження № 61-2015св23) та від 22 листопада 2023 року у справі
№ 203/3049/17 (провадження № 61-803св23).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Конструкція наведеної правової норми у взаємозв`язку з вищезгаданою статтею 6 Конвенції дає підстави для висновку про те, що розгляд справи судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності доказів отримання іншою стороною (яка не подавала скаргу) копії апеляційної скарги свідчить про позбавлення такої сторони доступу до правосуддя (можливості надати зауваження на доводи апеляційної скарги), що, у свою чергу, є підставою для скасування в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.
У цій справі Верховний Суд, відкриваючи касаційне провадження, відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору до закінчення касаційного розгляду справи.
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк