ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа №540/1744/19

касаційне провадження № К/9901/29807/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Радужне" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді - Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Радужне" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Радужне" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0000741422, №0000751422.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на протиправність і необґрунтованість висновків акта перевірки щодо порушення ним вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме заниження орендної плати за земельні ділянки за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, з підстав не оприлюднення рішення місцевої Абрикосівської сільської ради від 11.07.2016 №72 «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік» в строк до 15.07.2016. Вважає, що відсутність такого оприлюднення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), в порядку визначеному підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, є підставою для визнання рішення податкового органу протиправним.

Також позивач у позові зазначив про безпідставне застосування до нього штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки, оскільки контролюючим органом не враховано, що причиною несвоєчасного оприбуткування готівки була відсутність електроенергії.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 12.11.2019 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 26.02.2019 №0000741422, відмовив у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0000751422.

Задовольняючи позов у визначеній частині, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне нарахування позивачу орендної плати за земельні ділянки за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 260813,50 грн, оскільки сільська рада своєчасно, у строки, визначені законом, не оприлюднила прийняте рішення щодо встановлення розміру податку на землю.

Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно застосовано до платника штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 1100,00 грн, оскільки висновки акта перевірки щодо цього порушення підтверджуються роздруківкою фіскального звітного чеку, інформацією, наявною в Книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), не спростовуються позивачем, а посилання на відсутність електроенергії в день оприбуткування готівки, судом не прийняті до уваги з підстав відсутності доказів в підтвердження таких обставин.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.08.2020 скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0000741422 та ухвалив у цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0000741422. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0000741422, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не оспорюється учасниками справи і не є предметом розгляду цієї справи, проте позивачем при визначенні розміру орендної плати за 2017 рік застосовані ставки, визначені договорами оренди землі від 14.04.2008, 15.01.2010, а саме: 0,2% та 0,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Тобто платником визначено річну суму платежу в розмірі меншому, ніж розмір земельного податку, встановлений рішенням Абрикосівської сільської ради від 11.07.2016 №72, а тому позивачем порушено вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, з огляду на що контролюючим органом правомірно визначені грошові зобов`язання зі сплати орендної плати за землю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, відповідно до яких рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Скаржник стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції, що рішення Абрикосівської сільської ради від 11.07.2016 №72, яким встановлювався розмір земельного податку за 2017 рік, не було опубліковано своєчасно (до 15.07.2016), і тому у платника були відсутні підстави сплачувати орендну плату за землю за ставками, визначеними у цьому рішення сільської ради. Зокрема, скаржник вказує, що необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, яку підтримує Товариство, викладена і вмотивована в ухвалі Касаційного адміністративного суду Верховного Сулу у справі № 0940/2301/18 від 12.02.2020 про передачу справи на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.11.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 17.12.2020 зупинив дію постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 до закінчення касаційного провадження, за клопотанням позивача.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просив його залишити без змін, а касаційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.02.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 26.02.2025.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 03.01.2019 №3/21-22-14-01 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, а саме заниження орендної плати за земельні ділянки за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у розмірі 260813,50 грн;

пункту 2.6 глави 2 постанови Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у КОРО.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019:

№0000741422, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2017 рік у розмірі 326016,88 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 260813,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 65203,38 грн;

№0000751422, яким до платника застосовані штрафні санкції у розмірі 1100,00 грн за порушення вимог пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Предметом касаційного оскарження є рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0000741422, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2017 рік у розмірі 326016,88 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Положеннями статей 269, 270 ПК України передбачено, що платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктами 288.2 - 288.5 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

З огляду зазначені приписи ПК України річна сума орендної плати за 2017 рік не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку згідно з абзацом 1 пункту 288.1 статті 288 ПК України є договір оренди такої земельної ділянки.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (пункт 286.1 статті 286, пункт 289.1 статті 289 ПК України).

Таким чином, орендар має визначити розмір орендної плати за землю відповідно до договору оренди земельної ділянки, даних державного земельного кадастру та на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 12.4.1, 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду

За правилами пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 284.1 статті 284 ПК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

При цьому, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункт 4.5 статті 4, підпункт 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що строк офіційного оприлюднення рішень про встановлення місцевих податків та зборів органом місцевого самоврядування до 15 липня року не застосовується в 2017 році.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як установлено судами, 14.04.2008 між Цюрупинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу в адміністративних межах Абрикосівської сільської ради, на підставі розпоряджень голови Цюрупинської районної державної адміністрації №261 від 24.03.2008, №316 від 08.04.2008, на 30 років.

Пунктами 2, 9 цього договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2627,5729 га. Орендна плата за перші три роки використання земельної ділянки вноситься орендарем в розмірі 0,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовій формі становить 85429,52 грн.

Згідно з додатковою угодою від 17.06.2011 до цього договору оренди землі, її нормативна грошова оцінка складає 45234932,96 грн з урахуванням коефіцієнту індексації 1,059. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовій формі становить 226174,66 грн.

З акту передачі та прийому земельної ділянки в натурі від 10.04.2008 Цюрипинська районна державна адміністрація (орендодавець) передала, а Товариство (орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Абрикосівської сільської ради загальною площею 2627,5729 га.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищезазначеної земельної ділянки її нормативна грошова оцінка з урахування коефіцієнта індексації складає 45234932,96 грн.

Листом Відділу в Олешківському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 13.10.2017 №0-21-0.34-437/102-17 надано Головному управлінню ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підприємства ПАТ «Радужне» площею 2627,5729 га, за договором оренди від 10.04.2008 №040872900001, яка станом на 01.01.2016 становить 69012670,62 грн.

15.01.2010 між Абрикосівською сільською радою (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу Абрикосівської сільської ради, на підставі рішення Абрикосівської сільської ради №308 від 08.12.2009, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Цюрупинський район, у межах с. Абрикосівка.

Пунктами 2, 9 цього договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 90,4042 га. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовій формі становить 5641,22 грн.

За умовами додаткової угоди від 23.12.2016 до цього договору оренди землі, в оренді залишається земельна ділянка загальною площею 88,7593 га.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищезазначеної земельної ділянки її нормативна грошова оцінка з урахування коефіцієнта індексації складає 2800611,04 грн.

Листом Відділу в Олешківському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.09.2017 №289/402-17-0.34 надано Головному управлінню ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ПАТ «Радужне» площею 88,7593 га в межах населеного пункту (с. Абрикосівка), яка станом на 01.01.2016 становить 4150612,09 грн.

Пунктом 5.1. рішення Абрикосівської сільської ради від 11.07.2016 №72 «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік» встановлено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): земельні ділянки для сільськогосподарських угідь та земель загального користування становить 1%.

Отже, річна сума орендної плати Товариства за 2017 рік не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого рішенням Абрикосівської сільської ради від 11.07.2016 №72, а саме 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Радужне» зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2627,5729 га складає 69012670,62 грн та земельної ділянки площею 88,7593 га складає 4150612,09 грн.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не оспорюється учасниками справи, а тому не є предметом розгляду даної справи.

Разом з тим, позивачем при визначенні розміру орендної плати за 2017 рік застосовані ставки, визначені договорами оренди землі від 14.04.2008, 15.01.2010, а саме 0,2% та 0,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, тобто визначено річну суму платежу в розмірі меншому, ніж розмір земельного податку встановлений рішенням Абрикосівської сільської ради від 11.07.2016 №72

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, що призвело до заниження платником суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2017 рік у 260813,50 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Ураховуючи наведені правові норми та установлені обставини у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №№0000741422, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2017 рік у розмірі 326016,88 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 260813,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 65203,38 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №№0000741422.

При цьому, Верховний Суд вказує, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2012 у справі № 0940/2301/18 дійшов висновку, що Податковим кодексом України, який у спірних правовідносинах є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні, визначені основні засади податкового законодавства України і загальні засади встановлення податків і зборів (статті 4, 7 цього Кодексу), якими не передбачено застосування регуляторних процедур відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Оскільки процедура прийняття органами місцевого самоврядування рішень з питань оподаткування місцевими податками та зборами регламентується виключно спеціальними нормативними актами у сфері оподаткування й не охоплюється сферою регулювання актів адміністративного законодавства, то у такому випадку відсутнє регулювання і адміністративних відносин.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 17.12.2020 зупинено дію постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 540/1744/19 до закінчення касаційного провадження та з врахуванням положень частини третьої статті 375 КАС, відповідно до якої суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії), Суд дійшов висновку про поновлення виконання (дії) рішення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у цій справі.

Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 375 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Радужне" залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 залишити без змін.

Поновити виконання (дію) постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 540/1744/19.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова