ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
24 квітня 2020 року
справа №540/2206/19
адміністративне провадження №К/9901/7573/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у складі судді Хом`якової В. В.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у складі суддів Вербицької Н. В., Джабурії О. В., Запорожана Д. В.,
у справі №540/2206/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Катеринівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 №0022678-5313-2107 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 36 425,83 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля - ангар-модуль) належний на праві власності позивачу фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника - фермерського господарства "ТРУД", засновником якого є позивач, основними видами діяльності цього господарства по КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; допоміжна діяльність у рослинництві тощо. Відтак, зазначена нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
3. 04.12.2019 Херсонський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, відмовив у задоволенні позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що у позивача відсутнє право на податкову пільгу, визначену підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником, тому спірний ангар-модуль, який перебуває у його приватній власності, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №540/2206/19 і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що він є власником нерухомого майна з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яке використовує за призначенням, відтак до нього має застосовуватися податкова пільга згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а, яка не врахована судами попередніх інстанцій.
Крім того, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №0340/1905/18 щодо наявності пільг у фізичної особи по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік.
Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
6. 01.04.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 18.03.2020, та витребував справу №540/2206/19 з Херсонського окружного адміністративного суду. Відкриваючи касаційне провадження у справі Суд дійшов висновку, що ця справа має виняткове значення для позивача у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №540/2206/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №649/593/16-а та від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18.
7. 13.04.2020 справа №540/2206/19 надійшла до Верховного Суду.
8. 21.04.2020 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Одночасно з відзивом на касаційну скаргу відповідач подав заяву про заміну сторони у справі, а саме просив замінити відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у зв`язку з реорганізацією установи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537. Суд визнає наявними підстави для задоволення заяви податкового органу та здійснює заміну відповідача у справі відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
10. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
11. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
На підставі рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 березня 2007 року у справі №2-261/2007 року позивач набув право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар-модуль площею 978,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
14.06.2019 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0022678-5313-2107, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 36 425,83 грн.
Надаючи оцінку наявності у позивача пільг щодо сплати вказаного податку, встановлених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що аналіз приписів наведеної норми свідчить про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як ФОП та не декларував у 2018 році отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки не виробляє власного товару сільськогосподарського призначення, не займається розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та не здійснює операції з її постачання.
Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є засновником і головою Селянського (фермерського) господарства "Труд" (в подальшому перейменовано на Фермерське господарство "Труд", далі по тексту - Господарство, ФГ "Труд"). Відповідно до Статуту цього Господарства у редакції, затвердженій протоколом №1 загальних зборів від 17 травня 2007 року та зареєстрованій Великолепетиською районною державною адміністрацією від 24 травня 2007 року, головою господарства є його засновник ОСОБА_1. , членами фермерського господарства є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . У розділі 4 Статуту майно ФГ "Труд" складається, зокрема, з основних і оборотних фондів та майнових прав, що передаються учасникам в порядку внеску в складений капітал ФГ, продукції, що виготовлена ФГ у результаті його господарської діяльності; отриманих доходів та прибутку; іншого майна та майнових прав, що були надбані ФГ на законних підставах.
Згідно з актом від 25.12.2007 (наявний в матеріалах справи), засновник ФГ "Труд" ОСОБА_1 , власник ангару-модулю за адресою: АДРЕСА_1 , передав вказану нежитлову будівлю на праві господарського відання ФГ "Труд" для ведення фермерського господарства.
Обставина, що об`єкт нерухомості, ангар-модуль, призначений для використання у сільськогосподарській діяльності та фактично використовується ФГ "Труд" у сільськогосподарській діяльності сторонами не заперечується.
Поряд з цим, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку встановленим обставинам, висновувалися з того, що відповідно до статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство має право на набуття майна на підставі цивільно-правових угод. З буквального тлумачення цієї норми вбачається, що майно повинно передаватись на підставі правочинів, які врегульовані Цивільним кодексом України. Відтак, доказів того, що спірний ангар-модуль переданий позивачем до статутного капіталу ФГ "Труд" позивачем не надано. У переліку майна ФГ "Труд, переліченому у розділі 4 Статуту, зазначене нерухоме майно не значиться.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що акт про передачу позивачем ангару фермерському господарству на праві господарського відання, датований 25.12.2007, свідчить фактично про передачу позивачем власного майна в безоплатне користування колективному власнику, оскільки за приписами частини першої статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, натомість договір господарського відання в матеріалах справи відсутній.
Аналіз підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» та пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" зумовив висновок суду апеляційної інстанції про помилковість посилання позивача на протиправність рішення Катеринівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області від 30 червня 2017 року № 126, яким встановлений податок та пільги на об`єкти нежитлової нерухомості на 2018 рік, як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відтак, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що Податковим кодексом України встановлений обов`язок фізичної особи сплатити податок за 2018 рік в незалежності від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів, або внесення до нього змін.
За висновком судів попередніх інстанцій, оскільки позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, тому у позивача відсутнє право на податкову пільгу, визначену підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а спірний ангар-модуль, який перебуває у його приватній власності, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
13. Податковий кодекс України
13.1. Підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 261
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
13.2. Підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266
Об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
13.3. Підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 у редакції у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII чинній станом на 2018 рік
Не є об`єктом оподаткування:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
13.4. Підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII чинній з 01.01.2019
Не є об`єктом оподаткування:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
13.5. Підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266
Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, чинній станом на 2018 рік визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
15. Правовий аналіз цієї норми зумовив висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
16. Суди попередніх інстанцій установили, що об`єкт нерухомості - ангар-модуль, які належить позивачу на праві власності і щодо якого контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлею, призначеною для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично використовується ФГ "Труд" у сільськогосподарській діяльності.
17. Відтак, проблемою спору у справі є питання того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
18. За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
19. Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
20. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18, яка не врахована судом апеляційної інстанції.
21. Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
22. Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
23. Враховуючи встановлені обставини справи, Суд визнає, що нежитлова будівля, ангар-модуль площею 978,4 кв.м. розташована за адресою: вул. Миру, буд. №1 а, с. Костянтинівка, Великолепетиський район, Херсонська область фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.
24. Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
25. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а, у якій судами застосовано підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.
26. Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
27. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
29. За змістом статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
30. Верховний Суд зазначає, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме не застосували підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, вимоги якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
31. Щодо клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
32. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
33. При зверненні до суду першої інстанції з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 760,40 грн згідно з квитанцією від 15.10.2019 №41, при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1152,60 грн згідно з квитанцією від 26.12.2019 №53, при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536,80 грн згідно з квитанцією від 25.03.2020 №20, що відповідає розміру судового збору, визначеного відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (в редакціях чинних на час звернення з заявою, скаргами).
34. Відтак, Суд вважає вимоги заявника щодо стягнення на користь позивача сум судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у розмірі 3449,8 грн такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 139 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №540/2206/19 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 №0022678-5313-2107.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) суму судового збору в розмірі 3449 гривень (три тисячі чотириста сорок дев`ять гривень) 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер