№ 540/3179/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 540/3179/21

адміністративне провадження № К/990/12792/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (суддя: Попов В.Ф.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року (судді: Бойко А.В., Федусик А.Г., Єщенко О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

05 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати їй при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, передбачені статтею 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ за період з 06 травня 2020 року по 09 червня 2021 року;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, передбачені статтею 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ за період з 06 травня 2020 року по 09 червня 2021 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що з 02 серпня 1982 року працювала на різних прокурорських посадах в органах прокуратури Херсонської області. Позивачка указала, що наказом прокурора Херсонської області від 30 квітня 2020 року № 183к її було незаконно звільнено з посади начальника відділу підтримання публічного обвинувачення в суді прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 травня 2020 року. Не погоджуючись із вказаним наказом позивачка оскаржила його до суду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 540/1462/20 визнано противоправним та скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30 квітня 2020 року № 183к про звільнення позивачки з посади прокурора та органів прокуратури та поновлено позивачку на рівнозначній посаді. Указане судове рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції. На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 540/1462/20 поновлено позивачку на посаді з 06 травня 2020 року. В подальшому, позивачка за власним бажанням звільнилась з органів прокуратури з 09 червня 2021 року. Позивачка стверджує, що в порушення вимог законодавства при звільненні з органів прокуратури їй не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 06 травня 2020 року (дата поновлення на роботі за рішенням суду) по 09 червня 2021 року (дата звільнення за власним бажанням), передбаченої статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 82 Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що період з 06 травня 2020 року (з дати поновлення на роботі за рішенням суду) по 09 червня 2021 року (по дату звільнення позивача за власним бажанням) зараховано до стажу роботи позивачки, що відображено в трудовій книжці, копія якої додана до матеріалів справи.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства, суди дійшли висновку, що позивачка має право на відпустку за указаний вище період.

При цьому судом апеляційної інстанції наголошено, що у поданій апеляційній скарзі відповідач підтвердив право позивачки на грошову компенсацію за невикористані 49 календарних днів щорічної та додаткової відпусток за період з 06 травня 2020 року по 09 червня 2021 року.

Разом з цим, як встановили суди попередніх інстанції, при звільненні позивачки розрахунку з нею Херсонською обласною прокуратурою не проводилось, та будь-яка компенсація за невикористані дні відпустки за період з 06 травня 2020 року по 09 червня 2021 року позивачці не нараховувалась і не виплачувалась, що свідчить про порушення її прав та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення поданого позову.

Покликання відповідача на факт оскарження в касаційному порядку рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі № 540/1462/20, згідно з якими скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30 квітня 2020 року № 183к про звільнення позивачки з посади та з органів прокуратури з 05 травня 2020 року обласної прокуратури та поновлення позивачки на рівнозначній посаді, а також те, що здійснення виплати позивачці грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період з 06 травня 2020 року по 09 червня 2021 року у даному випадку призведе до безпідставного витрачання коштів державного бюджету, судом апеляційної інстанції відхилено.

Так, судом апеляційної інстанції зауважено, що чинним законодавством чітко передбачено строки проведення роботодавцем відповідних розрахунків зі звільненим працівником, а саме у день звільнення, та будь-яких застережень щодо можливого нездійснення такого розрахунку законодавство не містить.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що оскарження в касаційному порядку судових рішень у справі № 540/1462/20 жодним чином не звільняє Херсонську обласну прокуратуру від обов`язку провести розрахунок зі звільненим працівником у день його звільнення та не може бути виправданням допущення протиправної бездіяльності щодо здійснення такого розрахунку з позивачем.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Херсонська обласна прокуратура вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Заявлену підставу скаржник аргументував необхідністю відступлення від висновку, викладеного Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 200/3/20-а, згідно з якою позивач, якого після незаконного звільнення було поновлено на роботі, відповідно до положень статей 9, 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР має право на отримання грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за весь період, протягом якого він з вини відповідача не працював.

Скаржник зазначив, що як на час звільнення позивачки, так і наразі, між відповідачем і позивачкою продовжує існувати спір щодо законності звільнення позивачки, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Натепер справа № 540/1462/20 переглядається Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

На переконання скаржника, до розгляду справи № 540/1462/20, кількість днів невикористаної відпустки позивачки за період з 05 травня 2020 року по 09 червня 2021 року не може бути визначена остаточно, а сплата компенсації може призвести до перевитрат коштів Державного бюджету України та порушення балансу інтересів працівника і роботодавця.

У розрізі наведеного вказує, що у разі виплати прокуратурою на користь позивачки грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період вимушеного прогулу з 05 травня 2020 року по 09 червня 2021 року, та в подальшому скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 540/1462/20, виплачені позивачці кошти не можуть бути повернуті в силу приписів статті 381 КАС України та з огляду на п.п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, відповідно до якої грошова компенсація невикористаних днів відпустки входить до фонду додаткової заробітної плати.

На підставі викладеного, з метою недопущення безпідставного витрачання бюджетних коштів, скаржник уважає, що вирішення питання виплати компенсації за невикористані дні відпустки можливе лише після завершення касаційного провадження у справі № 540/1462/20. У свою чергу, виплата позивачці компенсації за невикористані дні відпустки до вирішення спору про поновлення позивачки на посаді може призвести до порушення інтересів держави та безпідставного витрачання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного, з метою дотримання балансу інтересів, з погляду скаржника, існує необхідність у відступленні від висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 200/3/20-а в частині застосування вимог статей 9, 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР за наявності спору між працівником і роботодавцем щодо законності звільнення та поновлення працівника відповідно, зазначивши, що стягнення з роботодавця компенсації за невикористані дні відпустки працівнику до вирішення спору про його звільнення та поновлення є передчасним.

Позиція інших учасників справи

Позивачка своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску Херсонською обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року (суддя: Загороднюк А.Г.) зупинено виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в частині зобов`язання Херсонської обласної прокуратури нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 02 серпня 1982 року працювала в прокуратурі Херсонської області.

Наказом прокурора Херсонської області від 30 квітня 2020 року №183к позивачку звільнено з просади та органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 травня 2020 року.

Позивачка, уважаючи, що звільнення відбулось з порушенням установленої законом процедури, звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 540/1462/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30 квітня 2020 року № 183к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 травня 2020 року;

- поновлено ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на рівнозначній посаді в Херсонській обласній прокуратурі (73000, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) з 06 травня 2020 року;

- стягнуто з Херсонської обласної прокуратури (73000, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 травня 2020 року по 13 листопада 2020 року включно у сумі 206 128 (двісті шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 72 коп. з відрахуванням податків та зборів.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, Херсонська обласна прокуратура оскаржила його до П`ятого апеляційного адміністративного суду та в подальшому до Верховного Суду.

При цьому на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 540/1462/20, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року, наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 04 червня 2021 року № 516к скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30 квітня 2020 року№ 183к про звільнення ОСОБА_1 з посади та з органів прокуратури, поновлено позивачку на посаді з 06 травня 2020 року.

Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 09 червня 2021 року №530к позивачку звільнено з органів прокуратури у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 09 червня 2021 року.

В наказі керівника Херсонської обласної прокуратури від 09 червня 2021 року №530к відсутні будь-які вказівки щодо проведення розрахунків при звільненні позивачки.

Відповідно до наявної у справі копії розрахункового листа за червень 2021 року, ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в сумі 553,37 грн. за один робочий день, який відпрацьовано позивачкою 09 червня 2021 року.

За період з 06 травня 2020 року (день поновлення позивачки на посаді за рішенням суду) по 09 червня 2021 року (день звільнення позивачки за власним бажанням) позивачці не було нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

На переконання позивачки, вона має право на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, однак відповідачем у порушення приписів статті 116 КЗпП України не було здійснено з нею всіх розрахунків при звільненні.

Уважаючи протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури, як суб`єкта владних повноважень, яка полягає у відмові нарахувати та виплатити їй при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за період з 06 травня 2020 року по 09 червня 2021 року, а свої права порушеними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 45 Конституції України гарантує, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон України «Про прокуратуру», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої-третьої статті 82 Закону України «Про прокуратуру» прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки») встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

За приписами пункту 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з вимогами статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності відмови Херсонської обласної прокуратури у нарахуванні та виплаті позивачці грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за період з 06 травня 2020 року (день поновлення позивачки на посаді за рішенням суду) по 09 червня 2021 року (день звільнення позивачки за власним бажанням).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та, за наявності стажу роботи в органах прокуратури понад 10 років, додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

При цьому до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням).

Таким чином у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням. При цьому її тривалість визначається пропорційно з дати поновлення на роботі й до кінця його робочого року.

У випадку звільнення поновленого в результаті незаконного звільнення працівника, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної та додаткової відпустки, в кількості днів, розрахованих пропорційно до періоду вимушеного прогулу.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/3/20-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачка протягом 1982-2020 років працювала на різних посадах в органах прокуратури Херсонської області.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 540/1462/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2021 року, зокрема: визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30 квітня 2020 року № 183к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 травня 2020 року; та поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Херсонській обласній прокуратурі з 06 травня 2020 року.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 540/1462/20, наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 04 червня 2021 року № 516к скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30 квітня 2020 року№ 183к про звільнення ОСОБА_1 з посади та з органів прокуратури, поновлено позивачку на посаді з 06 травня 2020 року.

В подальшому, наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 09 червня 2021 року №530к позивачку звільнено з органів прокуратури у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 09 червня 2021 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, період з 06 травня 2020 року (з дати поновлення на роботі за рішенням суду) по 09 червня 2021 року (по дату звільнення позивача за власним бажанням) зараховано до стажу роботи позивачки, що відображено в трудовій книжці, копія якої додана до матеріалів справи.

За таких обставин та наведеного вище правового врегулювання слід констатувати, що позивачка мала право на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за вищезазначений період, а відтак висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для виплати позивачці такої компенсації є правомірним.

Що стосується покликання скаржника у якості підстави для касаційного оскарження на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/3/20-а, зокрема щодо застосування вимог статей 9, 24 Закону України «Про відпустки» за наявності спору між працівником і роботодавцем щодо законності звільнення та поновлення працівника, Суд зазначає наступне.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Необхідно зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

За змістом частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom"), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Надаючи оцінку доводам Херсонської обласної прокуратури, викладеним у касаційній скарзі, Суд звертає увагу, що такі доводи фактично зводяться до незгоди відповідача із судовими рішеннями у справі № 540/1462/20, які набрали законної сили, адже ними встановлено факт незаконного звільнення позивачки та поновлено її на займаній посаді.

Своєю чергою, сподівання та припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть слугувати обґрунтованою підставою для звільнення скаржника від обов`язку провести розрахунок зі звільненим працівником у день його звільнення та бути виправданням допущення протиправної бездіяльності щодо здійснення такого розрахунку з позивачем.

У контексті зазначеного суд уважає слушними висновки суду апеляційної інстанції про те, що чинним законодавством чітко передбачено строки проведення роботодавцем відповідних розрахунків зі звільненим працівником, а саме у день звільнення, та будь-яких застережень щодо можливого нездійснення такого розрахунку законодавство не містить.

Аргументи скаржника стосовно того, що виплачені позивачці кошти з грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки можуть бути не повернуті в силу приписів статті 381 КАС України та з огляду на п.п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, не спростовують наведених висновків Суду та не можуть позбавляти права позивачки на отримання компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки при звільненні за період, у якому вона таким правом не скористалась, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Відтак, логіка законодавця полягає у тому, що відновлення порушеного трудового права особи має носити абсолютний характер, що не пов`язано з іншими обставинами.

Зважаючи на викладені обставини, суд не убачає підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/3/20-а.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58) відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

Виходячи з наведеного вище, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, необхідно касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року залишити без змін.

Відповідно до положень статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.

Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року зупинено виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в частині зобов`язання Херсонської обласної прокуратури нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки до закінчення перегляду в касаційному порядку, а також враховуючи результати перегляду оскаржуваних судових рішень, Суд убачає підстави для поновлення їх виконання в означеній частині.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Херсонської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в частині зобов`язання Херсонської обласної прокуратури нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов