ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 540/4601/21
адміністративне провадження № К/990/38870/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 540/4601/21
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023, постановлену у складі судді Завальнюка І.В., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023, ухвалену у складі: судді-доповідача Коваля М.П., суддів - Косцової І.П., Зуєвої Л.Є.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ заступника голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України від 30.07.2021 №1136-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС з 30.07.2021 або на рівнозначній посаді у відокремленому підрозділі Державної митної служби України - Одеській митниці як правонаступника Одеської митниці ДФС;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, визначеній на момент ухвалення судового рішення у цій справі.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ заступника голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України від 30.07.2021 №1136-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС з 02.08.2021;
- стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.08.2021 по 25.10.2021 у розмірі 45 889 грн 53 коп, з відрахуванням податків і зборів;
- у задоволенні інших вимог відмовлено.
Херсонським окружним адміністративним судом 25.10.2021 та Одеським окружним адміністративним судом та 08.06.2023 видано виконавчі листи у справі № 540/4601/21.
Так, 25.10.2021 Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 540/4601/21, яким зобов`язано Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС з 02.08.2021.
Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської області)» змінено підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.
08.06.2023 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.08.2021 по 25.10.2021 у розмірі 45 889 грн 53 коп, з відрахуванням податків і зборів.
До Одеського окружного адміністративного суду 07.08.2023 надійшла заява представника позивача - адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, подана в порядку статей 378 379 КАС України, в якій заявник просив:
1) замінити боржника за виконавчим документом № 540/4601/21, виданим Одеським окружним адміністративним судом 08.06.2023, за результатами розгляду справи № 540/4601/21, у частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.08.2021 по 25.10.2021 у розмірі 45 889 (сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 53 (п`ятдесят три) коп, з відрахуванням податків і зборів, з Одеської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21, корпус А,) на Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби (ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, будинок 21А);
2) замінити сторону боржника за виконавчим документом № 540/4601/21, виданим Херсонським окружним адміністративним судом 25.10.2021, за результатами розгляду справи № 540/4601/21 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) з 02.08.2021 з Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на Державну митну службу України (ЄДРПОУ 43115923, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г);
3) змінити спосіб виконання рішення суду від 25.10.2021 у справі № 540/4601/21 шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А), з 02.08.2021 в штаті Одеської митниці як відокремленому підрозділі Державної митної служби (ЄДРПОУ 44005631, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023, заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження та зміну способу виконання рішення від 25.10.2021 у справі № 540/4601/21 задоволено частково:
- замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим листом № 540/4601/21, виданим Одеським окружним адміністративним судом 08.06.2023, у частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.08.2021 по 25.10.2021 у розмірі 45 889 грн 53 коп, з відрахуванням податків і зборів, з Одеської митниці ДФС на Одеську митницю Держмитслужби.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Частково задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що, виходячи із специфіки публічно-правових відносин, підставою для заміни відповідача - суб`єкта владних повноважень - правонаступником є його вибуття з відносин, щодо яких виник спір. Під «вибуттям» у цьому контексті необхідно розуміти або припинення суб`єкта владних повноважень у результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень. Якщо ж спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що спір у цій справі виник з відносин публічної служби і не стосується реалізації наданої їм компетенції, а тому вважали, що заміна ДФС або її територіальних органів можлива лише за умови їх припинення у встановленому законом порядку.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 20.07.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Одеська митниця ДФС. Водночас, відповідно до постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858, від 04.12.2019 № 1217-р, правонаступником Одеської митниці ДФС є Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459).
Щодо ДФС, то суди попередніх інстанцій встановили, що вона у встановленому законом порядку не припинена.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для заміни Одеської митниця ДФС на Одеську митницю Держмитслужби (виконавчий лист від 08.06.2023 про стягнення середнього заробітку), проте відмовили у заміні ДФС на Державну митну службу України (ЄДРПОУ 43115923) (виконавчий лист від 25.10.2021 про поновлення на роботі).
Щодо заяви позивача в частині зміни способу виконання рішення суду від 25.10.2021 шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді в штаті Одеської митниці як відокремленому підрозділу Державної митної служби, то суди попередніх інстанцій зазначили, що така вимога за своєю суттю направлена на зміну суті самого судового рішення, що не допускається.
Суди попередніх інстанцій також зазначили, що заява позивача у цій частині суперечить усталеній практиці Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права у спорах, які стосуються звільнення з державної (публічної) служби.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
До Суду 20.11.2023 надійшла з касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що, незважаючи на часткове задоволення вимог заяви про заміну боржника у виконавчому листі, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 не спрямована на досягнення завдань адміністративного судочинства й не здатна забезпечити виконання судового рішення у справі № 540/4601/21.
У частині, що стосується виконавчого листа від 08.06.2023 (про стягнення середнього заробітку), щодо якого судом першої інстанції було частково задоволено вимоги заяви і замінено Одеську митницю ДФС на Одеську митницю Держмитслужби, позивач зазначив, що Одеська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, а її повноваження та функції були передані Одеській митниці як відокремленому підрозділу Державної митної служби.
У зв`язку з процедурою припинення, Одеська митниця ДФС не займається реалізацією державної політики у відповідній сфері правовідносин (не виконує жодних функцій), не отримує бюджетних асигнувань і є такою, що фактично вибула із спірних правовідносин, а тому належним відповідачем за виконавчим листом від 08.06.2023 є саме Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби.
Із тотожних підстав скаржник уважає протиправною відмову судів попередніх інстанцій замінити ДФС на Державну митну службу України у виконавчому провадженні, що стосується поновлення ОСОБА_1 на роботі. Як зазначає скаржник, ДФС перебуває у стані припинення, а її повноваження і функції розпорядчим актом Кабінету Міністрів України передано Державній митній службі.
Щодо іншої частини заяви, яка стосувалася заміни способу виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, то скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків, що задоволення заяви в такий спосіб буде мати наслідком зміну суті судового рішення.
Скаржник доводить, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 761 ДФС виключено з переліку органів виконавчої влади, для яких затверджено граничну чисельність працівників. На виконання вказаної постанови, співробітники ДФС та її територіальних органів, зокрема ті, які входили до комісії з реорганізації ДФС, станом на 31.12.2021 були звільнені. Відсутність будь-яких штатних посад у ДФС та її територіальних органах унеможливлює поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС. Водночас скаржник зазначає, що відповідні аналогічні / рівнозначні посади є у правонаступника ДФС - Державній митній службі та її структурних підрозділах.
Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Цією ж ухвалою Суд визначив відповідачам десятиденний строк для надання відзиву, який закінчився 18.12.2023.
01.01.2024 від Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби та Державної митної служби України надійшли відзиви на касаційну скаргу.
Проте у вказаних відзивах відповідачі поважних причин пропуску строку, установленого в ухвалі Верховного Суду від 07.12.2023, не навели і клопотань про його продовження не заявляли.
Від представника позивача 13.05.2024 надійшла заява про застосування процесуальних наслідків пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу, на яку відповідачі також не відреагували.
З урахуванням викладеного, Суд не приймає до уваги відзиви на касаційну скаргу.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
За правилами частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною четвертою статті 379 КАС України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
IV. Позиція Верховного Суду
Оскаржувані у цій справі судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій за наслідками розгляду заяви позивача про зміну порядку виконання судового рішення, а також заміну боржника у виконавчих провадженнях, що розпочаті на підставі виконавчих листів від 25.10.2021 та 08.06.2023, виданих Херсонським окружним адміністративним судом і Одеським окружним адміністративним судом про поновлення позивача на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У частині, що стосується заміни боржника у виконавчих листах, доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували особливостей компетенційного правонаступництва у публічних правовідносинах і дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав за зміни Державної фіскальної служби на Державну митну службу України, а Одеської митниці ДФС на Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби.
Щодо компетенційного правонаступництва між указаними державними органами, Суд зазначає таке.
Кабінет Міністрів України 18.12.2018 прийняв постанову № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», якою вирішено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу України шляхом поділу.
Цією ж постановою було передбачено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби України, Державної митної служби України та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та / або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби України за переліком, згідно з додатком 1, та реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України за переліком, згідно з додатком 2 (пункти 1 і 2).
Згідно з додатком 2 до вказаної постанови Одеська митниця ДФС приєднувалася до Одеської митниці Держмитслужби.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби України, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Наступним етапом у реформуванні системи органів, що реалізують митну політику, було ухвалення Кабінетом Міністрів України розпорядження від 13.05.2020 № 569-р, яким затверджено План заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, пунктом 2 якого є перехід Держмитслужби України до функціонування за моделлю єдиної юридичної особи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби України за переліком, згідно з додатком (зокрема і Одеську митницю Держмитслужби) шляхом їх приєднання до Державної митної служби України. Цим розпорядженням Державній митній службі України доручено утворити територіальні органи Державної митної служби України відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, зокрема і Одеську митницю.
Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 митницям як відокремленим підрозділам наказано з 00 год 00 хв 01.07.2021 розпочати здійснення покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Отже, компетенційне публічне правонаступництво функцій і повноважень Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи відбувалося в 2 етапи: з 00 год 00 хв 08.12.2019 відповідні функції і повноваження Державної фіскальної служби України були передані Державній податковій службі України та її територіальним органам, а з 00 год 00 хв 01.07.2021 відповідні функції і повноваження територіальних органів Державної податкової служби України були передані митницям як відокремленим підрозділам.
У постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 Верховний Суд констатував, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
У постанові від 18.03.2024 у справі № 826/6799/15 Верховний Суд зазначив, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень у результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень (публічне правонаступництво).
Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.
Публічне правонаступництво органів публічної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, що полягає у переході в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Водночас обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, у яких оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловлював у постановах від 13.03.2019 у справі №524/4478/17 та від 20.02.2019 у справі №826/16659/15.
Суд зазначає, що спір у цій справі виник з відносин публічної служби, а виконавчі провадження, щодо яких була подана заява про заміну боржників, були розпочаті на підставі виконавчих листів від 25.10.2021 та 08.06.2023, виданих Херсонським і Одеським окружними адміністративними судами про поновлення позивача на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, обов`язок первісних боржників Державної фіскальної служби України, Одеської митниці ДФС не пов`язаний із покладеними на них владними управлінськими функціями у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, а тому їх заміна на правонаступників залежить від того, чи були вони (первісні боржники) припинені у встановленому законом порядку.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як установлено судами попередніх інстанцій, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Одеська митниця ДФС (ідентифікаційний код 39441717) була припинена 20.07.2023, про що до вказаного реєстру внесено відповідний запис. Водночас Державна фіскальна служба України (ідентифікаційний код 39292197), Одеська митниця Держмитслужби у встановленому законом порядку не припинені.
Беручи до уваги, що Одеська митниця ДФС припинялася шляхом реорганізації внаслідок злиття з Одеською митницею Держмитслужби, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадження за виконавчим листом, виданим Одеським окружним адміністративним судом 08.06.2023, з Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39441717) на Одеську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43333459).
Водночас, ураховуючи, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби й не стосується реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для заміни Одеської митниці ДФС (Одеської митниці Держмитслужби) на Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України та Державної фіскальної служби України на Державну митну службу України.
Аналогічний підхід щодо підстав для заміни боржника у спорах, що виникли з відносин публічної служби, неодноразово викладалися у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, від 13.10.2021 у справі № 803/130/16, від 15.12.2022 у справі № 826/8906/15, від 24.01.2023 у справі № 300/7605/21, від 31.01.2023 у справі № 380/4967/22, від 01.03.2023 у справі № 120/14457/21-а, від 26.10.2023 у справі № 240/3354/21, від 18.03.2024 у справі № 826/6799/15, від 14.03.2024 у справі № 440/12071/21 та інших і Суд не вбачає причин для відступу від нього.
Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час вирішення питання про заміну боржників у виконавчих провадженнях.
Що стосується питання зміни способу і порядку виконання судового рішення, яке також вирішувалося в оскаржуваних судових рішеннях, то Суд зазначає, що перелік ухвал суду першої інстанції, які після перегляду їх судом апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, передбачено в частині другій статті 328 КАС України.
Ухвала щодо відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення (стаття 378 КАС України) у вказаному переліку відсутня, а тому Суд не переглядає оскаржувані судові рішення в частині, що стосуються вимог позивача про зміну способу виконання рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.2021.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Судові витрати
Ураховуючи результат касаційного судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко