№ 541/1660/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 541/1660/16

провадження № 61-717св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - Головне управління справами Міністерства оборони України,

суб`єкт оскарження - Миргородський відділ Державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління справами Міністерства оборони України на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в складі судді Вірченко О. М. від 21 серпня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголов В. М. від 11 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року Центральне управління справами Міністерства оборони України звернулось до суду із скаргою, у якій просило суд визнати бездіяльність державного виконавця Миргородського відділу ДВС Кондратенко Н. А. неправомірною; зобов`язати усунути порушення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; зобов`язати головного державного виконавця невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду.

В обгрунтування вимог скарги вказувало на те, що на виконанні Миргородського ВДВС у Миргородському районі Полтавської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист від 17 січня 2017 року за № 2/541/832/2016, виданий Миргородським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Центрального управління справами Міністерства оборони України шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 139 762,28 грн. та судових витрат в розмірі 2 100,00 грн. Відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2024 року № НОМЕР_1. Стягувачем на адресу Миргородського ВДВС направлено клопотання від 11 червня 2024 року № 220/70/2251 щодо вчинення виконавчих дій головним державним виконавцем Миргородського відділу ДВС Кондратенко Н. А. у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, однак державним виконавцем не вжито достатніх, ефективних заходів своєчасного примусового виконання зазначеного виконавчого документу, чим проявлено бездіяльність всупереч статтям 1, 10, 18, 36, 48 Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного виконання рішення.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2024 року в задоволенні скарги Центрального управління справами Міністерства оборони України на бездіяльність державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець проводив необхідні дії, направлені на виконання судового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу Центрального управління справами Міністерства оборони України залишено без задоволення. Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

16 січня 2025 року через систему «Електронний суд» представник Головного управління справами Міністерства оборони України - Поліщук Є. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 2-15/2003, де вказано, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повному виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129 Конституції України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 541/1660/16-ц з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що Миргородським міськрайонним судом Полтавської області виданий виконавчий лист від 17 січня 2017 року за № 2/541/832/2016 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Центрального управління справами Міністерства оборони України шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 139 762,28 грн та судових витрат в розмірі 2 100,00 грн.

16 травня 2024 року стягувач на підставі вказаного виконавчого листа звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

17 травня 2024 року державним виконавцем Кондратенко Н. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника.

11 червня 2024 року Центральним управлінням справами Міністерства оборони України направлено до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції клопотання про звернення до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1

26 червня 2024 року державним виконавцем здійснено виклик боржника, яким зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися до Миргородського ВДВС на 09 год 00 хв 01 липня 2024 року.

10 липня 2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, отриманої державним виконавцем 12 липня 2024 року, нерухоме майно у боржника відсутнє.

Відповідно до відповіді на запит державного виконавця від 11 липня 2024 року № 214595223, направленого до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, в період з 17 травня 2024 року по 11 липня 2024 року інформація про перетин кордону ОСОБА_1 відсутня.

У відповіді на запит державного виконавця від 11 липня 2024 року № 214595053, направленого до Пенсійного фонду України щодо отримання боржником пенсії, доходів, зазначено про відсутність таких даних.

Згідно з відповіддю від 11 липня 2024 року № 214595343 боржник в органах ДФС на обліку не перебуває.

07 серпня 2024 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, зазначеною у виконавчому документі, та встановлено, що боржник фактично за даною адресою не проживає, про що було складено відповідний акт державного виконавця.

08 серпня 2024 року Миргородський ВДВС звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з поданням про винесення ухвали про розшук боржника в порядку статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У відповідності із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підставою звернення до суду зі скаргою Центральне управління справами Міністерства оборони України зазначало тривале невиконання рішення суду та невжиття державним виконавцем достатніх та ефективних заходів для своєчасного примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

Суд установив, що виконавчий лист, виданий Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 17 січня 2017 року, пред`явлено до виконання лише 17 травня 2024 року. Державним виконавцем цього ж дня винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за заявою Центрального управління справами Міністерства оборони України, а в подальшому протягом двох місяців виконані інші дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 листопада 2016 року, у справі № 2/541/832/2016, за виконавчим листом виданим 17 січня 2017 року.

Як вбачається з акту державного виконавця від 07 серпня 2024 року, ним було здійснено вихід за адресою, зазначеною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ) та встановлено, що боржник фактично за даною адресою не проживає.

На день звернення до суду із цією скаргою рішення не виконане, проте підстав для висновку, що державним виконавцем вчинено бездіяльність, яка вплинула на невиконання судового рішення за наведених обставин не має. Судами попередніх інстанцій правильно установлено, що державним виконавцем були вчинені передбачені законом дії, пов`язані з примусовим виконанням рішення суду.

Отже, відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, ураховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління справами Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун