Постанова

Іменем України

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 541/483/21

провадження № 61-5620св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Миргородська міська рада Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга миргородська державна нотаріальна контора,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга миргородська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто із спадкоємців не прийняв.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі № 541/2582/19 їй було визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Подавши до Другої миргородської державної нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.

У зв`язку з наведеним просила суд визнати за нею право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2021 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадкодавець ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набув право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, тому відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) це право є об`єктом спадкування.

Оскільки відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право спадкодавця ОСОБА_3 на право власності на спірне спадкове майно, перешкоджає ОСОБА_1 оформити право на спадщину у позасудовому порядку, а також враховуючи визнання позову відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2022 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2021 року.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2022 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2021 року та додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2022 року скасовано.

Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом, не звернув увагу на те, що Миргородська міська рада Полтавської області є неналежним відповідачем у справі, оскільки прав позивачки не порушувала. Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі № 541/2582/19 залишено без змін рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , оскільки вона не довела належність спадкового майна спадкодавцю ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі має місце спір щодо спадкового майна за адресою: АДРЕСА_1 , який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_2 до участі у справі не була залучена.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Миргородська міська рада Полтавської області є неналежним відповідачем у справі.

ОСОБА_2 не є спадкоємцям після смерті ОСОБА_3 , не приймала після нього спадщини та не цікавилася спірним будинком.

Суд апеляційної інстанції не врахував доказів, наданих до відзиву на апеляційну скаргу, які мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, зокрема не врахував, що ОСОБА_2 не надала доказів того, що ОСОБА_4 на момент смерті була власником спірного будинку та що ОСОБА_5 є спадкоємцем ОСОБА_4 . Відсутні докази того, що ОСОБА_5 вступив в управління спірним майном. Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції порушенні права та інтереси ОСОБА_2 яка є спадкоємцем ОСОБА_5 .

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»; недослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У жовтні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Акрітов К. К., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що спірний будинок належав ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивачка. Посилання позивачки на те, що ОСОБА_5 не був власником спірного будинку спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 25 квітня 2018 року серії НОМЕР_1 (а. с. 8).

Позивачка ОСОБА_1 є рідною дочкою померлого, що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, свідоцтвом про одруження (а. с. 10, 11? 30).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до якої входять права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі № 541/2582/19 ОСОБА_1 продовжено строк для прийняття спадщини (27-28).

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на відповідне спадкове майно позивач ОСОБА_1 звернулася до Другої миргородської державної нотаріальної контори, проте отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно (а. с. 25).

Суд першої інстанції встановив, що за життя спадкодавець право власності на спріний будинок не зареєстрував, що підтверджується відомостями ДКП «Миргородтехінвенртазиція».

Згідно з копією з технічного паспорту, що будівництво спірного будинку завершилось 1965 року (а. с. 15).

Відповідно до відомостей погосподарської книги спадкодавець, обліковувалася як голова домогосподарства на АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно визначеної законом черговості спадкоємців.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (див. постанову Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20 (провадження № 61-2722св21)).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні висновки викладено, наприклад, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див. наприклад, постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18)).

У цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті батька права власності на житловий будинок з господарськими спорудами у порядку спадкування за законом.

Відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 визначила Миргородську міську раду Полтавської області у зв`язку з відсутністю інших спадкоємців ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що спадкодавець ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набув право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, тому відповідно до статті 1218 ЦК України це право є об`єктом спадкування.

Оскільки відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право спадкодавця ОСОБА_3 право власності на спірне спадкове майно, перешкоджає позивачці, яка є рідної донькою спадкодавця, оформити право на спадщину в позасудовому порядку, то наявні підстави для задоволення позову.

ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що рішенням суду першої інстанції порушено її права як власника будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 та успадкований після її смерті ОСОБА_5 шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном, спадкоємцем якого є вона, подала апеляційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2021 року.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у справі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Водночас, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2 як особи, яка не брала участі у справі, оскільки встановив порушення прав та інтересів заявниці.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що до апеляційної скарги ОСОБА_2 надала документи, зокрема копію свідоцтва про право на спадщину за законом, з якого випливає, що вона та ОСОБА_1 є спадкоємцями майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з земельної ділянки розміром 2,8664 га, що розташована на території Кибинської сільської ради Миргородського р-ну Полтавської області.

Також ОСОБА_2 до апеляційної скарги додала копії погосподарських книг, якими, як вона вважає, підтверджується її право на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Суд апеляційної інстанції також врахував, що постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі № 541/2582/19 залишено без змін рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , оскільки вона не довела належність спадкового майна спадкодавцю ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , існує саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки остання також має правовий інтерес до спірного спадкового майна.

Миргородська міська рада Полтавської області не є належним відповідачем у справі, оскільки зазначений орган місцевого самоврядування не претендує на спірне спадкове майно та не є таким, що оспорює будь-чиє право на спадщину у цій справі. Лише за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами у справах, що стосуються спадкових правовідносин, є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Пред`явлені у цій справі позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останню не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на недослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Тобто обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення та наведення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

Водночас заявниця у касаційній скарзі не навела підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, тому суд касаційної інстанції не враховує доводів заявника щодо недослідження (неналежного дослідження) доказів, як підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Посилання заявниці на постанову Пленуму Верховного Суду від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» не є посиланням на постанову Верховного Суду у розумінні пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи заявниці про неповноту дослідження наявних у справі доказів фактично зводяться до непогодження зі встановленими обставинами справи та необхідністю переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак