Постанова
Іменем України
31 березня 2023 року
м. Київ
справа № 541/973/21
провадження № 61-1487св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Шевченківська районна у місті Полтаві рада як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року у складі судді Городівського О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна у місті Полтаві рада як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- встановити йому порядок для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме особисті побачення кожної суботи та неділі з 10-00 год до 18-00 год.
Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивував тим, що сімейне життя з відповідачем не склалося.
Починаючи з 2020 року відносини між ними припинилися.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2021 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідач разом з сином проживають окремо в місті Полтава.
Питання щодо визначення місця проживання сина знаходиться на розгляді органу опіки та піклування; з часу припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 перешкоджає йому брати участь у вихованні сина, відвідувати його, спілкуватись з ним та приймати участь у його розвитку задля його нормального фізичного та психічного стану.
Рішенням органу опіки та піклування в особі Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 27 жовтня 2020 року про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька з дітьми визначено порядок участі позивача з сином ОСОБА_3 , а саме: за попередньою домовленістю з матір`ю дитини кожної суботи або неділі місяця з 10-00 год до 18-00 год, з можливістю спільного відвідування місця проживання батька, дитячих розважальних закладів, прогулянок по місту, враховуючи епідеміологічну ситуацію в зв`язку з респіраторною хворобою COVID-19, не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан її здоров`я.
Кожне звернення до відповідача про надання можливості провести час із сином зводиться до наявності формальних перешкод для відмови, чим не виконується рішення органу опіки та піклування.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 26 січня 2022 року позов задовольнив.
Визначив наступний спосіб спілкування ОСОБА_1 та участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- кожної суботи з 10-00 год до 18-00 год без присутності ОСОБА_2 з можливістю спільного відвідування місця проживання батька, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку враховуючи при цьому стан здоров`я дитини, режим харчування, відпочинку;
- необмеженого спілкування з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку.
Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідач перешкоджала в спілкуванні позивача з сином. Надані суду копії переписок сторін у месенджерах підтверджують відсутність бажання ОСОБА_2 надавати можливість спілкуватись батьку з сином. Крім того, судом встановлено вчинення ОСОБА_2 перешкод в участі та спілкуванні позивача з дитиною, наявність фактів порушення порядку встановленого рішенням органу опіки та піклування.
Вирішуючи спір місцевий суд також врахував визнання відповідачем частини позовних вимог щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, висновок органу опіки та піклування із цього питання, яким повністю відтворено спосіб спілкування позивача з дитиною, у зв`язку з чим дійшов висновку більш чітко визначити дні спілкування батька з сином з метою уникнення маніпуляції та створення перешкод для виконання рішення.
Полтавський апеляційний суд постановою від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Книша С. І. в інтересах ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши, що між сторонами склались відносини, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з сином, який проживає разом з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність спілкування батька з сином.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_2 - адвокат Приліпко І. Л. подала у січні 2023 року до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Приліпко І. Л. як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів та не дослідив зібрані у справі докази, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21.
Надані позивачем роздруківки переписок в месенджерах не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки є недопустимими та неналежними доказами. Крім того на порушення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України заявником не направлено зазначені докази відповідачу.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом і суд не може взяти до уваги як належний доказ листування та наявність перешкод у спілкуванні з дитиною.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі № 461/5717/20, від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19, від 23 листопада 2022 року у справі № 461/138/18, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18.
Суди проігнорували та не дослідили лист Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 29 квітня 2021 року № б02.1-16/464.
Позивач на порушення норм процесуального права не надав належних та допустимих доказів щодо наявності у нього перешкод у спілкуванні з дитиною.
Змінивши графік участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини запропонований органом опіки та піклування суди не дотрималися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Миргородського міськрайонного суду Полтавської області. Відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року до закінчення касаційного перегляду справи.
Справа № 541/973/21 надійшла до Верховного Суду 13 березня 2023 року.
Від ОСОБА_2 у березні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.
Верховний Суд ухвалою від 24 березня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08 жовтня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2021 року шлюб, зареєстрований 08 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 393, розірвано.
З 2020 року сторони проживають окремо.
Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 27 жовтня 2020 року визначено наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- за попередньою домовленістю з матір`ю дитини спілкування батька з сином кожної суботи або неділі місяця з 10-00 год до 18-00 год, з правом відвідування місця проживання батька, дитячих розважальних закладів, прогулянок по місту, враховуючи епідеміологічну ситуацію в зв`язку з респіраторною хворобою COVID-19, не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан її здоров`я.
Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 08 червня 2021 року № 161 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 .
Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до органів поліції із зверненнями про перешкоди з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з сином, а саме 23 січня 2021 року (субота), 11 квітня 2021 року (неділя), 24 жовтня 2020 року (неділя).
Полтавським відділом поліції ГУ НП в Полтавській області листами від 04 листопада 2020 року та від 08 лютого 2021 року роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду для вирішення зазначеного питання в порядку цивільного судочинства.
Виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради 29 квітня 2021 року на звернення ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 184 КУпАП надав відповідь про те, що відсутні достатні докази невиконання ОСОБА_2 рішення органу опіки та піклування.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
Визначаючи спосіб участі одного із батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Водночас Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 27 жовтня 2020 року визначено наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою домовленістю з матір`ю дитини спілкування батька з сином кожної суботи або неділі місяця з 10-00 год до 18-00 год, з правом відвідування місця проживання батька, дитячих розважальних закладів, прогулянок по місту, враховуючи епідеміологічну ситуацію в зв`язку з респіраторною хворобою COVID-19, не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан її здоров`я.
Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини та режим її розпорядку дня, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, входячи передусім з якнайкращих інтересів дитини та запропонованого органом опіки і піклування графіку спілкування батька з сином.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, адже такий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам дитини, забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.
З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.
Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі № 461/5717/20, від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19, від 23 листопада 2022 року у справі № 461/138/18, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у наведених справах відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі, яка переглядається в касаційному порядку.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].
Аргументи касаційної скарги про те, що на порушення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України заявником не направлено зазначені докази відповідачу, суд касаційної інстанції також відхиляє.
Частиною дев`ятою статті 83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Враховуючи, що подані ОСОБА_1 докази стосувалися переписки з ОСОБА_2 щодо участі у спілкуванні з дитиною, то у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не була обізнана про їх існування чи вона не знайома з їх змістом.
Доводи касаційної скарги про неналежну оцінку доказів судами попередніх інстанцій суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Отже, заявником не мотивовано та не доведено, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку та оцінки доказів, зокрема отримання доказів та/або дослідження доказів.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, якій суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров