Постанова

Іменем України

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 543/994/17

провадження № 61-6125св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 ,

третя особа - Оржицька державна нотаріальна контора Полтавської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , третя особа - Оржицька державна нотаріальна контора Полтавської області, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала в с. Новий Іржавець Оржицького району Полтавської області. У зв`язку з похилим віком матері та погіршенням її здоров`я позивач з початку лютого 2009 року була вимушена переїхати до її помешкання, і з того часу вони проживали разом, вели спільне господарство.

Позивач вказувала, що опікувалась та доглядала матір, і після смерті ОСОБА_5 займалась її похованням. На цей час позивач має намір прийняти спадщину. Спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 складається із права на земельну ділянку площею 4,07 га, яка розташована на території Чутівської сільської ради, Оржицького району, яку позивач прийняла в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України.

ОСОБА_1 просила:

встановити факт постійного спільного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2020 року в складі судді: Миркушіної Н. С., з урахуванням ухвали Хорольського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2020 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 жителька с. Новий Іржавець, Оржицького району, Полтавської області постійно проживала разом зі спадкодавецею, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , яка хоч і не була зареєстрована за адресою своєї матері, однак з початку лютого 2009 року до дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживала разом зі своєю матір`ю в її будинку. У встановлений законом строк для прийняття спадщини позивач в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не зверталася, оскільки вважала, що проживаючи постійно зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, тим самим прийняла спадщину. Крім того факт спільного проживання ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю на час її смерті був визнаний ОСОБА_2 у справі № 2/1623/12, що підтверджується його заявою від 30 березня 2012 року, яка приєднана до матеріалів справи.

Суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 щодо застосування позовної давності до заявлених позовних вимог. Відсутність встановленого судом факту, як явища об`єктивної дійсності порушує права та законні інтереси позивачки на реалізацію нею права на прийняття спадщини, як спадкоємця у встановленому законом порядку. Позивач не може бути обмежена у праві звернутися до суду з метою встановлення юридичного факту. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з не наданням особою належних документів, які підтверджують факт прийняття нею спадщини, є триваючим порушенням, а тому вимоги про встановлення юридичного факту можуть бути пред`явлені упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Інший відповідач та його правонаступник заявлені позовні вимоги визнали повністю та не просили суд застосувати позовну давність.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем було доведено, у встановленому законом порядку, факт того, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 безпосередньо проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою реєстрації останньої. Не погоджуючись із позовними вимогами про визнання факту проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідачі, всупереч вимог статті 81 ЦПК України, не надали будь-яких належних та допустимих доказів на спростування зазначених у позові тверджень, показів свідків, та інших долучених позивачем документів, якими обґрунтовано заявлені позовні вимоги.

Апеляційний суд вказав, що відповідачем ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції неодноразово подавилися заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Згідно матеріалів справи, вперше із усною заяву ОСОБА_1 звернулась до Оржицької державної нотаріальної контори Полтавської області 23 березня 2012 року, на яку було надано відповідь, що нею не було подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, у межах встановленого законом строку, а тому підстави для видачі свідоцтва про права на спадщину відсутні. Проте, матеріали цивільної справи не містять доказів дати отримання позивачем вказаної відповіді, а тому позовну давність необхідно відраховувати з дати звернення ОСОБА_1 із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (справа № 1623/310/12), тобто, з 29 березня 2012 року. Згідно цієї позовної заяви ОСОБА_1 станом на 29 березня 2012 року було відомо про відмову нотаріуса в оформленні спадкових прав за ОСОБА_1 саме з підстав неподання нею заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Позивач з об`єктивних причин довідалась про порушення свого права на спадкування саме 29 березня 2012 року, а тому позовна давність для захисту невизнаного права тривала до 29 березня 2015 року. Оскільки із цим позовом ОСОБА_1 звернулася у жовтні 2017 року, то позовна давність є такою, що сплинула.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 08 квітня 2020 року у справі № 755/15702/17 (провадження № 61-4814св19); від 30 жовтня 2019 року у справі № 289/1818/16-ц (провадження № 61-17763св18); від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц (провадження № 61-21211св18); від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18); від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19); від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19).

Апеляційний суд не врахував, що постанова нотаріуса Оржицької державної нотаріальної контори Полтавської області про відмову у вчиненні нотаріальних дій (видачі свідоцтва про право на спадщину) видана позивачу лише 20 жовтня 2017 року. Факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, який заявлений позивачем. у правових наслідках прирівнюється до її прийняття, у зв`язку з чим такий спадкоємець звертається до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а не із заявою про прийняття спадщини, яка вже прийнята. Застосування позовної давності до заявленого факту слід розцінювати, як порушення презумпції права спадкоємиці прийняти спадщину, закріпленого статтею 1268 ЦК України та, як наслідок, порушення його законних прав та інтересів. Застосування позовної давності до встановленого судом факту, як явища об`єктивної дійсності порушує права та законні інтереси позивача на отримання свідоцтва про право на спадщину, яку вона прийняла. Позивач не може бути обмежена усупереч вимогам статті 1298 ЦК України строком на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 644/5531/17 повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року відмовлено; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу у строк до 24 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року: відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду; справу призначено досудового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 червня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 08 квітня 2020 року у справі № 755/15702/17 (провадження № 61-4814св19); від 30 жовтня 2019 року у справі № 289/1818/16-ц (провадження № 61-17763св18); від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц (провадження № 61-21211св18); від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18); від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19); від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час смерті ОСОБА_5 їй належало майно, зокрема земельна ділянка площею 4,07 га, яка розташована на території Чутівської сільської Ради Оржицького району Полтавської області

Після смерті ОСОБА_5 . Оржицькою державною нотаріальною конторою Полтавської області заведена спадкова справа № 358-2009 почата 28 вересня 2009 року та завершена 15 липня 2014 року.

Згідно матеріалів спадкової справи із заявою прийняття спадщини 19 вересня 2009 року звернувся ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_5

19 вересня 2009 року до нотаріуса звернулась дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , яка відмовилась від прийняття належної їй частини спадщини на користь ОСОБА_2

23 березня 2012 року до Оржицької державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулась дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_1

23 березня 2012 року завідуючою Оржицької державної нотаріальною конторою Полтавської області Потапенко Л. Д. надано відповідь, в якій повідомлено ОСОБА_1 , що нею не було подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, у межах встановленого законом строку, а тому підстави для видачі свідоцтва про права на спадщину відсутні.

15 липня 2014 року Оржицькою державною нотаріальною конторою Полтавської області на ім`я ОСОБА_2 , за його заявою, видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5

19 жовтня 2017 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом Оржицької державної нотаріальної контори Полтавської області Потапенко Л. Д. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

При зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначала, що у зв`язку з похилим віком матері, а також погіршення здоров`я останньої, з лютого 2009 року вона постійно проживала за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_6 , тобто, у будинку АДРЕСА_1 , позаяк сама була зареєстрована за адресою: по АДРЕСА_1 .

На підтвердження вказаних обставин надано акт б/н від 01 березня 2017 року, складений сільським головою Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області Боговик М. Т., секретарем ОСОБА_12 та депутатом Маслак С. В. , яким повідомлено, що ОСОБА_5 будучи літньою та хворою людиною не мала можливості самостійно себе обслуговувати, була паралізованою. У зв`язку з безпораднім станом гр. ОСОБА_5 з нею постійно проживала та надавала допомогу її дочка ОСОБА_1 , викликаючи медичних працівників для лікування матері, надаючи побутову допомогу матері. Крім того, ОСОБА_1 купляла ліки, продукти харчування, варила їсти для своєї матері, прала, утримувала її житловий будинок та присадибну земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_5 організацією її поховання займалася ОСОБА_1 .

Обставину фактично проживання позивача разом із спадкодавцем протягом останніх двох місяців її життя (тобто з лютого 2009 року) до часу відкриття спадщини підтвердили свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які надали свої пояснення у суді.

ОСОБА_4 , звертаючись із заявою від 21 жовтня 2020 року, визнав викладену у позові обставину, що ОСОБА_1 дійсно на момент відкриття спадщини на постійній основі проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою її реєстрації. Згодом у суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 подано заяву від 23 лютого 2021 року, в якій відповідач зазначив протилежні відомості, стверджуючи, що ОСОБА_1 не проживала із ОСОБА_5 за однією адресою.

У березні 2012 року ОСОБА_1 зверталась до Оржицького районного суду Полтавської області із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, вказавши відповідачами у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (справа № 1623/310/12). У вказаному позові, ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог, посилалась на ту обставину, що на момент відкриття спадщини вона проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою її реєстрації. До ухвалення судового рішення у вказаній справі, ОСОБА_2 30 березня 2012 року було подано до суду заяву, в якій він зазначив наступне: «Позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини визнаю повністю».

Вказана справа не була розглянута судом по суті позовних вимог, у зв`язку з поданням ОСОБА_1 заяви про залишення позовної заяви без розгляду. Однак, зміст заяви ОСОБА_2 свідчить про визнання ним позовних вимог, які були обґрунтовані фактом спільного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини.

ОСОБА_2 , під час розгляду справи судом першої інстанції, неодноразово подавив заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позиція Верховного Суду

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина третя статті 1268 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:

прямо (ст. 268 ЦК України). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється (ст. 268 ЦК України) відсутня вимога про вимога про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини;

опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у пункті 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5) частини другої статті 293 ЦПК України).

Тлумачення частини першої, пункту 5) частини другої статті 293 ЦПК України, статті 293 ЦПК України, частини першої статті 256 ЦК України свідчить, що вимога про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заявлена у позовному провадженні, не є «вимогою» у розумінні статті 256 ЦК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) зазначено, що: «за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні».

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 755/15702/17 (провадження № 61-4814св19) вказано, що «факт постійного проживання у спірній квартирі позивача та третьої особи з моменту їх народження та до смерті батька підтверджено також пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та будь-якими письмовими доказами не спростовано. Сукупність наведених доказів свідчить про фактичний вступ в володіння спадковим майном - Ѕ частини спірної квартири. Судами попередніх інстанції достеменно встановлено, що за життя ОСОБА_5 заповіт не складав. Спадкоємцями за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 були його діти: дочка ОСОБА_1 і син ОСОБА_3 , та мати - ОСОБА_4 , які в рівних частках фактично прийняли спадщину. Таким чином, позивачу належить 1/3 частина від Ѕ спірної квартири, тобто 1/6 частина всієї спірної квартири. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Зважаючи на те, що позивач прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, а закон не обмежує спадкоємців у часі для оформлення своїх спадкових прав, то відсутні правові підстави вважати, що позивач пропустила строк звернення до суду».

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).

У справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 175/891/19 (провадження № 61-7081св20) зазначено, що: «належним відповідачем за вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

У справі, що переглядається:

позивачем було доведено факт того, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 безпосередньо проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою реєстрації останньої. Відповідачі всупереч вимог статті 81 ЦПК України не надали будь-яких належних та допустимих доказів на спростування зазначених у позові тверджень, показів свідків, та інших долучених позивачем документів, якими обґрунтовано заявлені позовні вимоги;

вимога про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заявлена у позовному провадженні, не є «вимогою» у розумінні статті 256 ЦК України;

суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з не наданням особою належних документів, які підтверджують факт прийняття нею спадщини, є триваючим порушенням. Суд апеляційної інстанції також зробив помилковий висновок про застосування до заявлених вимог наслідків спливу позовної давності. Проте суду першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, проте помилився щодо мотивів задоволення цієї позовної вимоги.

у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. Тому належним відповідачем за вимогою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем є спадкоємець, який прийняв спадщину - ОСОБА_2 ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 ,відмовилась від прийняття належної їй частини спадщини на користь ОСОБА_2 та є неналежним відповідачем. Тому у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, пред`явленої до ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_4 необхідно відмовити у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача. У зв`язку із цим мотивувальну частина постанови суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає зміні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 175/891/19 (провадження № 61-7081св20), колегія суддів вважає, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду у частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_4 , змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови; оскаржену постанову апеляційного суду у частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , скасувати; рішення суду першої інстанції у частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмір 1 280,00 грн. Оскільки рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 змінено в мотивувальній частині, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 покладається судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оржицька державна нотаріальна контора Полтавської області, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, скасувати.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оржицька державна нотаріальна контора Полтавської області, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов