ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 545/843/23

провадження № 61-14529св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватна агрофірма «Подоляка»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плескача В`ячеслава Юрійовича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Потетій А. Г., та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватної агрофірми «Подоляка» (далі - ПАФ «Подоляка») про усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом витребування земельної ділянки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 грудня 2012 року між нею та ПАФ «Подоляка» укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 6,5736 га, кадастровий номер 5324080300:00:013:0036, яка розташована на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, строком на 10 років. Не припиняючи у встановленому законом порядку дію попереднього договору, сторони 21 грудня 2019 року начебто уклали новий договір щодо цієї ж земельної ділянки.

Як з`ясувалося, представник ПАФ «Подоляка» Клестова Л. Ф., будучи тривалий час знайомою з нею і скориставшись її довірою, надала їй ряд документів на підписання, які вона підписала, не усвідомлюючи, що серед них виявився новий договір оренди.

За договором оренди від 21 грудня 2019 року були зареєстровані відповідні речові права користування належною їй земельною ділянкою.

Після усвідомлення того, що вона уклала новий договір з ПАФ «Подоляка», вона 16 січня 2020 року надіслала агрофірмі свою незгоду з цим договором та зверталася до судів з позовами про розірвання договору від 21 грудня 2019 року та визнання його недійсним.

ОСОБА_1 вважала оспорюваний договір неукладеним, виходячи з розбіжностей у редакціях цього договору оренди, які знаходяться у неї та ПАФ «Подоляка».

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- усунути перешкоди у користуванні належним їй майном шляхом витребування у ПАФ «Подоляка» на її користь земельну ділянку, загальною площею 6,5736 га, кадастровий номер 5324080300:00:013:0036, яка розташована на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАФ «Подоляка» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 500,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при підписанні договору оренди ОСОБА_1 внаслідок власного недбальства погодилася із його змістом, що вказує на відсутність правових підстав для визнання цієї угоди недійсною відповідно до вимог статей 229 230 ЦК України.

Також зазначив, що має місце отримання позивачем від відповідача за договором оренди від 21 грудня 2019 року орендної плати та пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Виключено з мотивувальної частини рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року вказівку про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач передала ПАФ «Подоляка» в оренду належну їй земельну ділянку, а агрофірма з 2019 року виплачувала їй орендну плату в збільшеному розмірі, отже договір виконувався сторонами, тому відсутні підстави стверджувати про неукладеність оспорюваного договору оренди землі.

За таких обставин безпідставними є позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом витребування у ПАФ «Подоляка» на її користь земельної ділянки, загальною площею 6,5736 га, кадастровий номер 5324080300:00:013:0036, яка розташована на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову як з підстав його необґрунтованості, так і з підстав пропуску строку позовної давності, що є недопустимим, оскільки правила ЦК України щодо позовної давності застосовуються лише щодо обґрунтованості позову. У разі якщо позов є безпідставним і необґрунтованим, то суд має відмовити в позові саме з цих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плескач В. Ю. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що наявні у ОСОБА_1 та ПАФ «Подоляка» екземпляри спірного договору оренди від 21 грудня 2019 року відрізняються, зокрема, перша та друга сторінки договору, а також акт прийому-передачі земельної ділянки.

Також, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди земельної ділянки саме від 21 грудня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 296/12669/15 (провадження № 61-19976св18), від 18 червня 2018 року у справі № 922/3605/17, від 17 липня 2018 року у справі № 921/311/17, від 02 серпня 2018 року у справі № 905/1000/17, від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/1775/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 473/2878/18 ( провадження № 61-5248св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 322/265/18 (провадження № 61-10509св19), від 26 лютого 2020 року у справі № 322/1183/17 (провадження № 61-44887cв18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 908/4828/15, від 04 червня 2021 року у справі № 160/2734/20 (провадження № К/9901/24097/20), від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), від 21 березня 2023 року у справі № 922/1155/20.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року ПАФ «Подоляка» через систему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що всі доводи касаційної скарги вже досліджувалися судами під час розгляду справи № 545/424/23 за позовом ОСОБА_1 до ПАФ «Подоляка» про визнання договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2019 року недійсним. Отже, просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плескач В. Ю. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відповідь на відзив ПАФ «Подоляка» на касаційну скаргу, в якому зазначив, що в межах справи № 545/424/22 суди не досліджували, чи справді існує розбіжність в екземплярах договору і які можуть бути правові наслідки такої розбіжності. Також, у справі № 545/424/22 апеляційний суд обмежився лише вказівкою на такі факти: 1) договір є; 2) в ньому є істотні умови; 3) у разі спору про неукладеність договору позовні вимоги мають бути не про його недійсність. Однак, ОСОБА_1 ніколи не оспорювала те, що договір є і що істотні умови в ньому теж є, а предметом спору є те, що ці умови наявні в договорі, але в різних його екземплярах вони різні.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У жовтні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 грудня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПАФ «Подоляка» укладено договір оренди землі, предметом якого є належна ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5324080300:00:013:0036.

Договір укладено на 10 років з переважним правом орендаря на його поновлення на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку його дії.

27 грудня 2012 року цей договір оренди землі зареєстровано у відділі Держкомзему в Полтавському районі, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис за № 532400004003698, та того ж дня між сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

21 грудня 2019 року у зв`язку із змінами істотних умов, передбачених типовим договором оренди землі від 27 грудня 2012 року, між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ПАФ «Подоляка» (орендарем) укладено договір оренди землі щодо спірної земельної ділянки, який того ж дня зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

За умовами договору оренди землі від 21 грудня 2019 року сторони погодили строк, на якій його укладено - 10 років, з продовженням терміну дії договору на період, необхідний орендарю для збору врожаю, якщо земельну ділянку буде засіяно до закінчення дії договору, розмір орендної плати - 10 % від грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнту індексації на момент укладення договору, що становить 27 279,54 грн на рік у грошовій та натуральній формі, та право на використання персональних даних. Всі інші умови оренди відповідають умовам договору від 27 грудня 2012 року.

16 січня 2020 року ОСОБА_1 подала ПАФ «Подоляка» письмову заяву з проханням розірвати договір оренди землі від 21 грудня 2019 року, оскільки вона не ознайомилася з його змістом та підписала в стані сильного душевного хвилювання через власну неосвіченість та необізнаність.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 545/424/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАФ «Подоляка» про визнання договору оренди земельної ділянки від 22 грудня 2019 року недійсним відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Плескача В. Ю. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються в частині вирішення питання щодо строку позовної давності, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються в касаційному порядку.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статей 207 210 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У справі, що переглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року, у справі № 545/424/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАФ «Подоляка» про визнання договору оренди земельної ділянки від 22 грудня 2019 року недійсним відмовлено.

У цьому рішенні встановлено, що договір оренди землі від 21 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАФ «Подоляка», підписаний сторонами та містить усі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», а доводи ОСОБА_1 щодо недосягнення між сторонами згоди стосовно об`єкта оренди та строку дії договору, як укладеного на 10 років до 01 січня 2033 року, не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки ОСОБА_1 оспорюється сам факт укладення договору за таких умов, що не відповідає обраному способу судового захисту.

Отже, зазначена обставина була встановлена під час розгляду справи № 545/424/22 між тими ж сторонами.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

У справі, що переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 передала ПАФ «Подоляка» в оренду належну їй земельну ділянку, а ПАФ «Подоляка» з 2019 року виплачувала ОСОБА_1 орендну плату у збільшеному розмірі, отже договір виконувався сторонами. Протилежного ОСОБА_1 не доведено.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, в його незміненій частині, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_1 передала ПАФ «Подоляка» в оренду належну їй земельну ділянку, а ПАФ «Подоляка» з 2019 року виплачувала їй орендну плату в збільшеному розмірі, отже договір виконувався сторонами, тому відсутні підстави стверджувати про неукладеність оспорюваного договору оренди землі. За таких обставин позовні вимоги є безпідставними.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плескача В`ячеслава Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник