Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 551/1203/19
провадження № 61-5069св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачка - ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Святецька Ірина Вікторівна, Шевченківський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Пилипчук Л. І., Арбамова П. С., Кривчун Т. О., від 26 квітня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просили визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований Шевченківським районним у м. Полтаві відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після тяжкого та тривалого онкологічного захворювання помер їх батько - ОСОБА_4 . Після його смерті вони дізнались, що 04 липня 2019 року у приміщенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М. В. Скліфосовського їх батько уклав шлюб зі ОСОБА_3 .
Позивачі вважали цей шлюб фіктивним, оскільки під час здійснення його реєстрації їх батько приймав психотропні та сильнодіючі знеболювальні засоби, а тому не міг повністю усвідомлювати значення своїх дій, а ОСОБА_3 , яка здійснювала догляд за ним та була обізнана про стан його здоров`я, скористалася його безпорадним станом, уклала із ним шлюб.
Як на підтвердження фіктивності шлюбу посилалися на його нетривалість (10 днів), відсутність спільного бюджету та побуту, а також на те, що
ОСОБА_3 , яка не приймала участі у похованні ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ГТУЮ у Полтавській області Святецької І. В. із заявою про прийняття спадщини.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований Шевченківським районним у м. Полтаві відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області 04 липня 2019 року, із дня його укладення.
Стислий виклад позиції відповідачки
ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, посилалась на наявність між нею та ОСОБА_4 фактичних шлюбних відносин ще до укладення оспореного шлюбу (більше 10 років). Зазначала, що шлюб реєструвався за ініціативою ОСОБА_4 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не надано належних і допустимих доказів наявності у
ОСОБА_4 дефекту волі під час укладення шлюбу. Посилаючись на положення частини першої статті 225 ЦК України, суд дійшов висновку, що надані докази не підтвердили абсолютну неспроможність останнього усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними у зазначений час.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області 04 липня
2019 року, із дня його укладення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що шлюб по своїй суті не є правочином, тому за конструкцією недійсності шлюбу до нього не можуть бути застосовані положення ЦК України про правочин. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку наявному у матеріалах справи акту судово-психіатричного експерта, зазначив, що посилання районного суду на не встановлення у зазначеному висновку абсолютної неспроможності ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на момент укладення шлюбу спростовуються мотивувальною частиною експертного висновку. Урахувавши встановлений у ОСОБА_4 психічний розлад, який станом на дату укладення шлюбу впливав на усвідомлення ним значення своїх дій та можливість керувати ними, а також з огляду на нетривалість шлюбу (10 днів) та відсутність доказів, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були відносини, притаманні подружжю, або відносини, які вказували на виявлення бажання укласти шлюб, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_4 на укладення такого шлюбу, а відтак наявність підстав для задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
06 червня 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року і залишити в силі рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази і розглянув справу за відсутності заявниці та її представника (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_3 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив висновок експертизи, який не містить даних щодо ступеню тяжкості психічного розладу ОСОБА_4 , не визначає в якій мірі і яким чином вказаний психічний розлад міг впливати на усвідомлення ним значення своїх дій. Заявниця вважає, що апеляційний суд не надав оцінки іншим доказам, які підтверджують дійсні наміри та вільне волевиявлення померлого ОСОБА_4 на укладення шлюбу. Зокрема, посилається на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року (справа № 551/953/19), яким встановлено факт її спільного проживання із чоловіком ОСОБА_4 , наявність між ними тривалих шлюбних відносин, догляд чоловіка у медичних установах, а також пояснення працівників РАЦС, які були допитані в якості свідків, та приватного нотаріуса Дробітько В. В., яка нотаріально посвідчувала довіреність та заяву на реєстрацію шлюбу, які перевіряли наявність у ОСОБА_4 дійсного та добровільного волевиявлення на укладення шлюбу.
Крім того, ОСОБА_3 зазначає про порушення апеляційним судом її права на справедливий судовий розгляд, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Зокрема, судом апеляційної інстанції було розглянуто справу за її відсутності та за відсутності її представника, необґрунтовано відхилено клопотання її представника про відкладення розгляду справи, чим позбавлено її можливості заявити клопотання про призначення додаткової експертизи.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи № 551/1203/19 з суду першої інстанції.
15 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаються на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
Зазначають, що апеляційний суд надав належну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, у їх сукупності, та дійшов законного та обґрунтованого висновку, що встановлений у ОСОБА_4 психічний розлад не давав йому сповна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Безпідставними вважають посилання відповідачки на позбавлення її права на справедливий суд, оскільки суд апеляційної інстанції урахував належне повідомлення ОСОБА_3 про день, час і місце розгляду справи, відсутність поважних причин для відкладення її розгляду, а також надмірну тривалість судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яка мала місце в тому числі у зв`язку із неодноразовим задоволенням клопотань про відкладення слухання справи. Звертають увагу на тому, що в суді першої інстанції ані відповідачка, ані її представник не ставили під сумнів належність та допустимість як доказу акту судово-психіатричного експерта
від 22 вересня 2020 року № 361.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 липня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклав шлюб із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про шлюб № 826. Державна реєстрація шлюбу проведена у лікарні на підставі лікарської довідки, виданої Полтавською обласною клінічною лікарнею імені М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради. Свідоцтво серії НОМЕР_1 видано нареченій.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є дітьми ОСОБА_4 .
Згідно з актом судово-психіатричного експерта від 22 вересня 2020 року
№ 361 ОСОБА_4 при укладенні 04 липня 2019 року шлюбу зі
ОСОБА_3 (актовий запис № 826) страждав на психічний розлад у вигляді вираженого астенічного розладу органічного походження (внаслідок онкологічного захворювання), який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Судом допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в присутності яких в приміщенні лікарні було укладено оспорюваний шлюб, які пояснили, що ОСОБА_4 не перебував у пригніченому настрої, не виглядав таким, що діє під тиском фізичного чи психологічного насильства, чи не усвідомлює значення своїх дій, чітко висловив свою волю на укладення шлюбу зі ОСОБА_3 , особисто поставив підпис та отримав свідоцтво про шлюб.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 Сімейного кодексу України).
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу (частини перша-друга статті 24 СК України).
Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права. Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. У разі коли особа страждала тяжким психічним розладом, вона, без сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19.
Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінка або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша статті 40 СК України).
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 40 СК України).
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена (стаття 42 СК України).
Тлумачення норм СК України свідчить, що в цьому Кодексі закріплено три види недійсності шлюбу, який: (а) є недійсним в силу вказівки закону (стаття 39); (б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); (в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду (стаття 41).
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частини перша, друга статті 41 СК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом апеляційної інстанції на підставі акту судово-психіатричного експерта від 22 вересня 2020 року № 361 встановлено, що ОСОБА_4 страждав на психічний розлад у вигляді вираженого астенічного розладу органічного походження (внаслідок онкологічного захворювання), що істотно впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суд першої інстанції при оцінці зазначеного письмового доказу виходив із того, що ним не підтверджено абсолютну неспроможність останнього усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в зазначений час, тоді як суд апеляційної інстанції вважав встановлений у акті психічний розлад таким, що дає підстави для визнання недійсним шлюбу на підставі частини першої статті 40 СК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень частини першої статті 40 СК України однією із підстав для визнання шлюбу недійсним за рішенням суду є відсутність вільної згоди жінки або чоловіка на його укладення. При цьому згода особи не вважається вільною у випадку наявності в особи саме тяжкого психічного розладу, в результаті чого вона не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №761/16077/19, на який посилалася заявниця як на підставу касаційного оскарження.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» тяжкий психічний розлад - це розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Судові експерти, залучені до проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, на підставі медичних документів ОСОБА_4 дійшли висновку, що станом на 04 липня 2019 року останній страждав на психічний розлад у вигляді вираженого астенічного розладу органічного походження (шифр за МКХ-10 - F06.6), без зазначення ступеню тяжкості такого розладу.
Згідно з кодами Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я (МКХ-10), розробленими Всесвітньою організацією охорони здоров`я, зазначений судовими експертами код F06.6 передбачає емоційно лабільні (астенічні) розлади органічного генезу, які в свою чергу характеризуються емоційною нестриманістю або лабільністю, втомленістю, безліччю неприємних фізичних відчуттів (наприклад запаморочення) та болями.
Ураховуючи, що ні з акту судово-психіатричного експерта від 22 вересня 2020 року № 361, ні з опису симптомів та проявів встановленого у ОСОБА_4 психічного розладу неможливо безумовно встановити його тяжкість, а отже і здатність сповна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_4 вільного волевиявлення на укладення шлюбу.
Згідно з положенням статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
У цьому контексті, колегія суддів також звертає увагу на те, що довіреність на подання документів, необхідних для укладення шлюбу з ОСОБА_3 , була видана ОСОБА_4 та посвідчена нотаріальноза день до укладення шлюбу (03 липня 2019 року). Стан ОСОБА_4 на час видачі зазначеної довіреності не був встановлений.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не урахував положення частини другої статті 78 ЦПК України та не встановив на підставі допустимих доказів (відповідного висновку судово-психіатричної експертизи) чи був психічний розлад ОСОБА_4 тяжким (в результаті чого він не усвідомлював сповна значення своїх дій і (або) не міг керувати ними), у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 40 СК України, для задоволення позову.
Також необхідно звернути увагу, що позивачі заявляли про те, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шлюб є фіктивним, тобто укладеним без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 40 СК України). При цьому судом апеляційної інстанції чітко не визначено законну підставу (підстави) для визнання шлюбу недійсним. Не надано оцінки також тому, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо.
Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПКУкраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази щодо тяжкості психічного розладу, є неможливим.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а постанова Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку всім вищевикладеним доказам, встановити обставини, необхідні для правильного вирішення спору та застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 402 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович