Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 551/1321/19

провадження № 61-11340св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«ім. Довженка»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Валентина Михайлівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня

2021 року у складі судді Сиволапа Д. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів:

Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В. М., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі недійсною та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору оренди землі

від 09 серпня 2015 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315. Зазначений договір належним чином зареєстрований та укладений строком на 10 років. За весь час орендних відносин товариство використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачує власнику орендну плату.

У той же час позивачу 19 грудня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало відомо, що 22 квітня

2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В. М. було прийнято рішення про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 . Підставою для прийняття такого рішення в реєстрі вказана угода про дострокове розірвання договору оренди землі, яку було укладено 20 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка» та ОСОБА_1

ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» указувало на те, що вказана угода про розірвання договору оренди землі між ним та ОСОБА_1 не укладались та вважав, що вона була сфальсифікована останньою в 2019 році та в подальшому приватним нотаріусом Ганночкою В. М. був внесений відповідний реєстраційний запис про припинення у позивача права оренди на зазначену земельну ділянку. Вказані твердження позивач обґрунтовував тим, що відповідно до існуючої у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» процедури укладання та розірвання договорів оренди землі зазначена угода не могла бути укладеною генеральним директором без погодження з рядом структурних підрозділів і фахівців товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. Натоміть у товариства відсутній другий оригінальний примірник зазначеної угоди, жодна інформація про її укладання у внутрішній документації товариства також відсутня.

Враховуючи викладене, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» просило суд визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 09 серпня

2015 року, яку було укладено 20 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315; скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В. М. індексний номер 46859396 від 22 квітня 2019 року щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня

2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернувшись до суду із позовом про визнання угод недійсними саме позивач повинен довести суду законність та обґрунтованість своїх вимог. У той же час суд вважав, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доказів про те, що спірна угода була укладена не у зазначену у ній дату, а пізніше, коли ОСОБА_3 вже не перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Так само не надано позивачем й доказів того, що на час укладання спірних угод генеральний директор товариства Скочко В. М. не мав повноважень на укладання даних договорів, або того, що вони виконанні в супереч існуючому в товаристві порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» залишено без задоволення. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області

від 18 січня 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи встановлено, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі від 09 серпня 2015 року. У період з березня 2009 року по грудень 2017 року посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» обіймав ОСОБА_3 та був одним з кінцевих бенефіціарів ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка» і був єдиною особою, наділеною правом підпису та представництва позивача без доручення, і ці обставини підтверджуються копією статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», яка міститься у матеріалах справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18 та від 17 липня 2018 року у справі

№ 915/1145/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 81 ЦПК України, зобов`язавши відповідача ухвалою надати оригінал угоди про розірвання договору оренди землі

від 20 вересня 2017 року та не отримавши відповіді від відповідача щодо виконання такої вимоги не визнав відсутність події укладення додаткової угоди про дострокове припинення договору оренди, фактично звільнивши відповідача від обов`язку доказування. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки доказам щодо існування між сторонами орендних правовідносин протягом 2017-2019 років, про виплату орендної плати відповідачу, показам свідків, відсутності в обліку позивача та реєстрації у внутрішніх документах оспорюваних угод.

У касаційній скарзі, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, заявник для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики просив передати справу на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року справу за позовом

ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В. М., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі недійсною та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,16 га, що розташована на території колишньої Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325781600:00:005:0315 (дата державної реєстрації 06 серпня

2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 697559253257)

(а. с. 8-10, 19-22, т. 1).

09 серпня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 в особі її представника за довіреністю ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А. М. укладено договір оренди землі б/н.

За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,85 га з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315. Строк дії договору згідно із пунктом 9 становить

10 років (а. с. 11-14, т. 1).

09 серпня 2015 року між тими ж особами складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору (а. с. 15, т. 1).

18 лютого 2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Шишацького районного управління юстиції Маренич О. М. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315 на підставі вищевказаного договору оренди б/н

від 09 серпня 2015 року (а. с. 9, т. 1).

22 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В. М. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315, індексний номер рішення 46587818. Підставою для прийняття цього рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 20 вересня 2017 року, укладену між ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка» та ОСОБА_1 (а. с. 8, т. 1).

Згідно із текстом наданої відповідачем копії угоди про розірвання договору оренди землі від 09 серпня 2015 року, яка датована 20 вересня 2017 року, сторони, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В. П., дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 09 серпня 2015 року. З моменту набуття чинності цією угодою сторони не вважають себе обтяженими будь-якими права і обов`язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Зазначена угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Відповідно до пункту 4 вказаної угоди визначено, що вона складена у

2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця (а. с. 191, т. 1).

Від імені ОСОБА_1 угоду підписано її представником за довіреністю ОСОБА_1

Того ж дня сторонами угоди підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0315, який є додатком до угоди (а. с. 192).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, правильно виходили із того, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі. Позивач не довів наявності у спірних правовідносинах підстав недійсності угоди від 09 серпня 2015 року про дострокове розірвання договору оренди землі. Товариство не надало доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення сторін на укладення цієї угоди, її підроблення або підписання неуповноваженою особою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження

№ 61-6092св20); від 10 серпня 2021 року у справі № 551/338/19 (провадження № 61-7342св21); від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19 (провадження № 61-8600св21), від 24 грудня 2021 року у справі № 551/1325/19 (провадження № 61-10825св21), від 26 листопада 2021 року у справі

№ 551/1320/19 (провадження № 61-8904св21), від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20) ухвалених у справах за ідентичними позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

При цьому, надавши оцінку положенням статуту товариства, суди зробили обґрунтовані висновки про те, що генеральний директор без доручення діє від імені товариства, у тому числі, укладає договори та інші угоди. На час укладення оспорюваної угоди ОСОБА_3 був генеральним директором товариства, доказів обмеження його повноважень матеріали справи не містять, а тому підписання ним угоди про розірвання договору оренди землі свідчить про належне волевиявлення сторони правочину та створює для орендаря правові наслідки - припинення орендних правовідносин з орендодавцем.

Крім того, судами враховано, що ухвалою суду першої інстанції від 25 лютого 2020 року за клопотанням сторони позивача у справі призначено судово-технічну експертизу документів щодо оспорюваної угоди, проте оригінал оспорюваної угоди не було надано у розпорядження експерта жодною зі сторін, а тому матеріали цивільної справи повернуто суду у зв`язку із неможливістю проведення експертизи за її копією.

Отже, встановивши, що за взаємною згодою між ОСОБА_1 та товариством, від імені якого діяв ОСОБА_3 , який у період з березня

2009 року до листопада 2017 року обіймав посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», підписана угода про розірвання раніше укладеного договору оренди землі, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач не довів належними доказами заявлених вимог, зокрема відсутність волевиявлення сторін на укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, її укладення у інший час, чи не укладення такої угоди взагалі.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17 липня

2018 року у справі № 915/1145/17 та від 18 червня 2019 року у справі

№ 920/330/18.

У постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17 сформульовано висновок про те, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Врахувавши розподіл обов`язків доказування, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 08 червня 2011 року, як і не доведено обставин його укладення 08 червня 2011 року (або 16.08.2011, як безпосередньо зазначав відповідач).

Залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18 вказав на те, що суд першої інстанції неодноразово витребував у відповідача оригінал додаткової угоди (у зв`язку з посиланням позивача на відсутність у нього такого оригіналу), проте відповідач вимог суду не виконав. Встановивши, що для проведення технічної експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду відповідачем не наданий, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість проведення експертного дослідження (за відсутності об`єкта дослідження). З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 01 квітня 2018 року, як і не доведено обставин його укладення 01 квітня 2018 року. Отже, суд правомірно поклав на відповідача обов`язок надання оригіналу додаткової угоди. Оскільки цей обов`язок виконано не було, суд взяв до уваги як доказ відсутність події підписання додаткової угоди відеозапис з відповідними твердженнями відповідача та на підставі частини другої статті 74 ГПК дійшов відповідних висновків.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про порушення судами норм процесуального права щодо розподілу обов`язків доказування, оскільки у наведених справах та у справі, яка переглядається, встановлено різні фактичні обставини, доказування вимог та застосовані до них норми права. У цій справі, відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з недоведеності ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заявлених вимог. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення, дали відповіді на кожен аргумент позивача та відповідача, які мають юридично важливе значення. При цьому, порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.

Щодо клопотання ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заявило клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, а тому передача справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд Об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина третя статті 403 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, Об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня

2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

У справі, яка переглядається, заявник належним чином не мотивував наявність виключної правової проблеми. Навпаки, Верховний Суд у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20); від 10 серпня 2021 року у справі № 551/338/19 (провадження № 61-7342св21); від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19 (провадження № 61-8600св21); від 12 жовтня 2021 року у справі № 551/1323/19 (провадження № 61-10436св21); від 26 листопада 2021 року у справі

№ 551/1320/19 (провадження № 61-8904св21) уже викладав висновки в аналогічних справах за позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» до фізичних осіб про визнання недійсним угод про дострокове розірвання договорів оренди землі.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «Агрофірма

«ім. Довженка» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені у клопотанні аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«ім. Довженка» залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня

2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович