ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 551/605/17

провадження № 51-1985 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4,

суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

в режимі відеоконференції

представника особи,

щодо якої застосовано

примусові заходи медичного

характеру - адвоката ОСОБА_9,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь в кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170000000177, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2021 року застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з звичайним наглядом до виходу з хворобливого стану.

Задоволено клопотання про повернення застави.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року ухвалу суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного характеру залишено без зміни.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 , 19 квітня, 21 та 30 травня 2017 року, перебуваючи на вул. Кирила Осьмака в смт Шишаки Полтавської області незаконно збув за 100 грн ОСОБА_2 , біографічні дані якої змінено, та на загальну суму 400 грн ОСОБА_3 , біографічні дані якої змінено, речовини рослинного походження зеленого кольору, масою у висушеному стані 3, 386 г, 5, 664 г та 11, 753 г, відповідно, які є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, яку раніше у невстановленому досудовим слідством час та місці незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

30 травня 2017 року, приблизно о 13:41 год, по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції, під час обшуку якого було виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, масою у висушеному стані 6, 061 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом.

Крім цього, цього ж дня, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в приміщення квартири АДРЕСА_3 працівниками поліції виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, масою у висушеному стані 9, 682 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, яку раніше у невстановленому досудовим слідством час та місці незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що в порушення норм кримінального процесуального закону, в резолютивній частині ухвали місцевого суду зазначено лише про застосування примусових заходів медичного характеру та не вирішено питання чи мали місце кримінальні порушення та чи вчинені вони ОСОБА_1 . Вважає, що місцевим судом не обґрунтовано потребу саме в тримання ОСОБА_1 в психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. Такі порушення, як зазначив прокурор, залишилися поза увагою апеляційного суду, який постановив рішення без дотримання вимог ст. 419 КПК України.

Під час касаційного розгляду прокурор не підтримала подану касаційну скаргу та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

В запереченні на касаційну скаргу прокурора, представник особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру-адвокат ОСОБА_9, зазначила, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та правильно застосовані примусові заходи медичного характеру.

Під час касаційного розгляду представник особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру-адвокат ОСОБА_9, зазначила про залишення без задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Відповідно до ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Главою 39 КПК України визначено процесуальний порядок розгляду кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Положеннями кримінального процесуального закону передбачено дві самостійні процедури здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Перша процедура застосовується до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність у стані неосудності (п. 1 ч. 1 ст. 503 КПК України), друга - до осіб, котрі вчинили суспільно небезпечне діяння у стані осудності, але до постановлення вироку суду захворіли на психічну хворобу.

Визначальним при визначенні конкретної процедури здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, відповідно до положень ч. 1 ст. 18 КК України, є встановлення осудності особи як обов`язкової ознаки суб`єкта кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження визнав причетність ОСОБА_1 до вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та застосував до останнього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до медичного закладу із наданням психіатричної допомоги з звичайним наглядом до виходу з хворобливого стану. Підставою для цього, як зазначив суд, був висновок судово-психіатричної експертизи № 471 від 11 листопада 2019 року відповідно до якого у ОСОБА_1 , після вчинення злочину, було виявлено та встановлено тимчасовий розлад психічної діяльності у вигляді шизофреноподібного розладу органічного походження, який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності застосування відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до медичного закладу із наданням психіатричної допомоги з звичайним наглядом до виходу з хворобливого стану.

Так, згідно з вимогами статей 18 19 КК України осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, при якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об`єктивних ознак злочину - об`єкта посягання, суті діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність повинна бути пов`язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.

За приписами ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Відповідно до положень, передбачених ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Таким чином, суб`єктом примусових заходів медичного характеру є три категорії осіб: неосудні, обмежено осудні та осудні суб`єкти, які після скоєння злочину захворіли на психічну хворобу.

Особа яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними - є суб`єктами кримінального правопорушення, проте до неї згідно вимог ч. 3 ст. 19 КК України не може бути застосоване покарання. До такої особи застосовуються заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

Визначальним для судів, які розглядали клопотання про застосування заходів медичного характеру, мало бути встановлення осудності особи як обов`язкової ознаки суб`єкта кримінального правопорушення, що було встановлено у даному кримінальному провадженні.

Суди першої і апеляційної інстанції взяли до уваги, що ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованих йому суспільно небезпечних діянь вважався психічно здоровим і цивільна дієздатність якого не була обмежена.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора щодо невідповідності резолютивної частини судового рішення суду першої інстанції вимогам кримінального процесуального закону, то на думку колегії суддів вони є необгрунтованими, оскільки місцевий суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 513 КПК України постановив ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, яка відповідає вимогам КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь в кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6