ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 552/1906/23
провадження № 61-5144 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2023 року у складі судді Миронець О. К. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»)
про повернення грошових коштів та зарахування незаконно списаних банківських кредитних коштів на картковий рахунок за договором споживача фінансових послуг.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 13 грудня 2018 року між нею
та АТ«Ощадбанк» в особі структурного підрозділу Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) шляхом оформлення заяви
про приєднання № 13005617/141118 та заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) з відкриттям карткового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), банківська кредитна картка
№ НОМЕР_3 .
Банк зобов`язався надати їй визначені договором та обрані нею послуги.
Відповідно до пункту 6.3. указаної заяви вона погодилася, що їй можуть бути встановлені наступні максимальні параметри кредитування: бажаний розмір кредиту - 5 000,00 грн, максимальний розмір кредиту - 5 000,00 грн, строк кредитування - 60 місяців.
14 січня 2023 року з її карткового рахунку № НОМЕР_2
за допомогою системи «UKRKYIVMOBILEBANKIN» у проміжок часу з 14 год. 50 хв. до 14 год. 58 хв. за п`ять транзакцій було незаконно списано кредитні кошти
на загальну суму 56 080,00 грн. При цьому банк не направляв на її фінансовий номер телефону запити щодо автентифікації, ідентифікації підтвердження
та перевірки виконання платіжних операцій.
Після цього вона звернулася на гарячу лінію АТ «Ощадбанк» із повідомленням
про незаконні платіжні операції, які нею не виконувалися, та з вимогою заблокувати рахунок.
У січні 2023 року вона зверталася до АТ «Ощадбанк» із заявою щодо стану
її карткового рахунку, проте банк не пояснив свої незаконні дії
про безпідставне збільшення кредитного ліміту до 56 080,00 грн, хоча максимальний розмір кредиту погоджено сторонами у розмірі 5 000,00 грн.
19 січня 2023 року вона повторно звернулася до банка з проханням повернути
їй власні кошти у сумі 58 460,84 грн та відновити залишок коштів на рахунку
до того стану, в якому він був перед виконанням безпідставних незаконних операцій 14 січня 2023 року. Банк відмовив їй у задоволенні вказаного прохання.
Вказаний борг вона погасила за власні кошти з метою уникнення негативних наслідків несплати заборгованості та неправомірних дій банку в подальшому.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконними дії АТ «Ощадбанк» щодо проведення платіжних операцій
зі списання коштів із її кредитного рахунку в сумі 56 080,00 грн;
- зобов`язати банк зарахувати на її кредитний рахунок незаконно списані
з її кредитного рахунку кошти в сумі 56 080,00 грн;
- стягнути з банка на її користь кошти в сумі 58 460,84 грн, вимушено сплачені нею для термінового погашення незаконно утвореної суми боргу за кредитом
із відсотками.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 була зареєстрована в системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». Вхід
до вказаної системи й операції в ній здійснювалися коректно, що можливо лише
за наявності повного номеру банківської картки, V-коду, терміну дії картки
та смс-паролів, які направлялися на фінансовий телефон позивачки і були відомі виключно їй. Виконані операції, здійснення яких заперечує позивачка, були підтверджені за допомогою біометричної ідентифікації.
Крім того, у судовому засіданні було досліджено аудіозапис розмови позивачки
та представника банку, з якої встановлено, що ОСОБА_1 було розголошено третім особам інформацію щодо реквізитів платіжної картки, а також пін-коду
та коду доступу, який направлявся банком на її фінансовий номер. При цьому
на позивачку покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації
за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів,
як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки
та розголошення інформації. Тому АТ «Ощадбанк» не повинен нести відповідальність за відповідні операції.
Суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам, у тому числі укладеному між сторонами договору, застосував відповідні норми ЦК України,
Закону України «Про банки і банківську діяльність» й врахував судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду по суті спору,
так як що спірні транзакції проводилися з використанням інтернет-ресурсу, їх було проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку, а саме: логіну та паролю до інтернет банкінгу, одноразових паролів, надісланих на фінансовий номер клієнта, номеру картки, строку дії, CVV2/CVC2,
які відомі виключно клієнту. Операції з переказу коштів на загальну суму
56 080,00 грн здійснено на картковий рахунок НОМЕР_4 , власником якого
є ОСОБА_2 .
Саме на позивачку покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання нею, як клієнтом, паролів, ПІН-кодів,
CVV-кодів, а також обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення відповідної інформації.
Апеляційний суд застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, врахував відповідну судову практику Верховного Суду України
та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення
її позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу.
Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк
для його подання.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки по суті вирішення спору. Суди формально вирішили спір, не надали належну правову оцінку доказам, врахували докази,
які не стосуються предмету спору, зокрема аудіозапис її розмови з представником банку.
Вказує, що грошові кошти з її рахунку списано шляхом здійснення п`яти окремих транзакцій, проте одноразові паролі для здійснення цих операцій на її фінансовий мобільний номер не надходили.
Вона не сприяла своїми діями чи бездіяльністю втраті чи розголошенню ПІН-коду та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати відповідні банківські операції.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від АТ «Ощадбанк», в якому вказується, що оскаржувані судові рішення ухвалено
з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк», в особі структурного підрозділу Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк», було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) шляхом оформлення заяви про приєднання № 13005617/141118 та заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) з відкриттям карткового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), банківська кредитна картка № НОМЕР_3 (а. с. 9-11).
Згідно з пунктом 9.17 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ощадбанк», який затверджено постановою правління
АТ «Ощадбанк» від 05 серпня 2015 року № 694 (далі - договір комплексного банківського обслуговування) (а. с. 45-54), клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології біометрії, у тому числі якщо у мобільному пристрої збережені відбитки пальця (ів) сторонньої особи.
У пункті 9.18 вказаного договору зазначено, що будь-яку особу, що використала біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), банк безумовно вважає клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися.
Згідно з пунктом 9.19 договору комплексного банківського обслуговування банк не несе відповідальність за платіжні операції, здійснені клієнтом за допомогою платіжного застосунку, який не пропонується банком.
14 січня 2023 року було здійснено операції зі списання коштів з рахунку
ОСОБА_1 на суму 56 080,00 грн (а. с. 12, 13).
Встановлено, що переказ коштів на вказану грошову суму здійснено на картковий рахунок, власником якого є ОСОБА_2 (а. с. 82).
Вхід до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7», операції з переказу коштів було здійснено коректно (а. с. 19-20).
Операції з переказу коштів у сумі 56 080,00 грн здійснені 14 січня 2023 року через мобільний додаток «Ощад 24/7» із використанням реквізитів платіжної картки,
у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, з використанням номеру телефону ОСОБА_1 .
Відповідно до інструкції користувача системи «Ощад 24/7», яка є у вільному доступі у мережі Інтернет на сайті банку www/oschadbank.ua, для реєстрації в системі «Ощад 24/7» необхідно ввести номер карти, термін дії та CVC2-код, що в свою чергу є ідентифікацією платіжного засобу, а ідентифікацією клієнта є відправлення банком коду підтвердження реєстрації та фінансовий номер клієнта.
У подальшому для входу до системи «Ощад 24/7» використовується логін
та пароль.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою ОСОБА_1 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України (шахрайство), про те, що невстановлена особа шахрайськими діями 14 січня 2023 року заволоділа грошовими коштами
у сумі 56 080,00 грн (а. с. 14, 15).
У судовому засіданні у суді першої інстанції досліджено аудіозапис розмови
ОСОБА_1 та представника банку, з якої встановлено, що клієнтом було розголошено третім особам інформацію щодо реквізитів платіжної картки, пін-коду та коду доступу, який направлявся банком на фінансовий номер клієнта
(а. с. 113-115).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду
з позовом до АТ «Ощадбанк», в якому просила суд: визнати незаконними дії банку щодо проведення платіжних операцій зі списання коштів із її кредитного рахунку
в сумі 56 080,00 грн; зобов`язати банк зарахувати на її кредитний рахунок вказані незаконно списані кошти; стягнути з банка на її користь відповідні грошові кошти.
Позивачка зазначала, що 14 січня 2023 року з її карткового рахунку було незаконно без її відома списано грошові кошти у розмірі 56 080,00 грн. При цьому вона погасила вказану незаконно утворену суму боргу за кредитом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням
є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати
від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6
цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента
та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності
та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,
які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,
а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум
з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати
та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта
та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти,
що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження
до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк
не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти
з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду,
а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти,
що знаходяться на банківському рахунку.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму
на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).
Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України
«Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.
Відповідно до пунктів 2-5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Судами встановлено і не заперечується сторонами у справі, що у грудні 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку
з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) шляхом оформлення відповідної заяви про приєднання та заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) з відкриттям карткового рахунку
№ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) (банківська кредитна картка № НОМЕР_3 ).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивачка оспорює операції
зі списання коштів з указаного рахунку, які були здійснені 14 січня 2023 року
на суму 56 080,00 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81
ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність
або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надав оцінку наявним у справі доказам і зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Судами вірно встановлено, що вхід до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7», операції з переказу коштів, зокрема 14 січня
2023 року, було здійснено коректно, що можливо лише за наявності повного номеру банківської картки, CVV-коду, терміну дії картки та коду доступу, який направлявся на фінансовий телефон позивачки і був відомий виключно їй.
Вказане доведено банком і не спростовано позивачем.
Виконані операції по списанню коштів, які фактично оспорює ОСОБА_1 , були підтверджені за допомогою біометричної ідентифікації.
Крім того, надавши оцінку аудіозапису розмови позивачки та представника банку, районним судом установлено, що позивачкою було розголошено третім особам інформацію щодо реквізитів платіжної картки, а також пін-коду та коду доступу, який направлявся банком на її фінансовий номер.
Цей доказ оцінено судами відповідно до вимог статті 89 ЦПК України у сукупності
з іншими доказами, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Саме на позивачку, як на клієнта, покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання паролів,
ПІН-кодів, CVV-кодів, а також обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення відповідної інформації.
Таким чином, оскільки операції з переказу коштів у сумі 56 080,00 грн були здійснені 14 січня 2023 року через мобільний додаток «Ощад 24/7»
з використанням реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, з використанням номеру телефону позивачки, тому
АТ «Ощадбанк» не може нести цивільну відповідальність за такі операції.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18) та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
При цьому до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190
КК України за фактом того, що невстановлена особа шахрайськими діями 14 січня 2023 року заволоділа грошовими коштами у сумі 56 080,00 грн.
Крім того, встановлено, що 14 січня 2023 року через систему дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» по рахунку № НОМЕР_2 відбулося п`ять успішних операцій з переказу коштів на загальну суму
56 080,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_4 , власником якого
є ОСОБА_2 .
У цей самий день ОСОБА_1 з телефонного номеру НОМЕР_5 звернулася
до контакт-центру АТ «Ощадбанк» та повідомила оператору про несанкціоноване списання коштів шахраями з її картки № НОМЕР_3 . Оператор, за згодою позивачки, заблокував кредитну та зарплатну карти. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що з метою уточнення даних щодо здійснення нею продажу на Інтернет сайті «ОЛХ» вона повідомила третім особам дані її зарплатної карти. Фінансовий номер не втрачено, залишається з нею. З оператором спілкувалася саме
з фінансового номеру телефону.
Таким чином, колегія суддів уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що операції зі списання грошових коштів проводилися
з використанням інтернет ресурсу й їх було проведено коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку, а саме: логіну та паролю, одноразових паролів надісланих на фінансовий номер клієнта, номеру картки, CVV2/CVC2 тощо, які відомі виключно клієнту.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18),
від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження
№ 61-30583св18) та інших.
Установивши, що списання коштів з карткового рахунку позивачки відбулося шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Ощад 24/7», вхід до якого був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 ,
у результаті введення правильного логіну та паролю від системи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, а вказане не може бути правовою підставою
для скасування законних і обґрунтованих судових рішень.
Зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції
є релевантними, а судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та сформованою. У зв`язку з цим, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду.
При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази
з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно
та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність
та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 402 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2023 року
та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць