№ 552/2895/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 552/2895/19

провадження № 61-18464св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство «ЛІР»,

відповідач - Управління Держпраці у Полтавській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «ЛІР» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2020 року у складі судді Турченко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2019 року Приватне підприємство «ЛІР» (далі - ПП «ЛІР») звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (далі - Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування актів від 08 травня 2019 року форми Н-1 та Н-5.

На обґрунтування позову посилалося на таке. 08 травня 2019 року Управлінням складено акти проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 27 лютого 2019 року о 09:55 год на ПП «ЛІР» за формою Н-1 та Н-5.

ПП «ЛІР» не погоджується з відомостями, зазначеними в актах з тих підстав, що підприємство уклало з ОСОБА_1 саме цивільно-правовий договір від 01 лютого 2019 року № 20, що є договором підряду, тому він не входить до штату працівників підприємства та не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес виконання робіт і зобов`язаний виконати усі роботи відповідно до технічної документації. Факт надання відповідних послуг з боку підрядника засвідчується актами приймання-передачі наданих робіт, а факт оплати за виконані роботи, який не оспорюється жодною зі сторін, - касовими ордерами. Опоряджувальні та огороджувальні роботи на п`ятому поверсі тривали лише у день настання нещасного випадку, а враховуючи, що цей поверх було закрито для закінчення облаштування огородження, травмування потерпілого є наслідком його ж власних самовпевнених і недбалих дій, оскільки зоною виконання ним робіт за укладеним договором підряду був перший поверх. Комісія в акті не відобразила того, що зона (місце) виконання робіт на першому поверсі була влаштована відповідно до закону, усім працюючим особам було забезпечено необхідні умови охорони праці, передчасно зробила висновки в частині відсутності на п`ятому поверсі огороджень і не зважила на те, що завдання на виконання робіт, зокрема, потерпілому ОСОБА_1 , було надано саме щодо безпечного першого поверху.

Розраховуючи на безпечність умов праці на першому поверсі, директор ПП «ЛІР» видав завдання підряднику виконувати роботу саме на першому поверсі. За таких умов дії підрядника ОСОБА_1 не можуть кваліфікуватись як пов`язані з виробництвом, оскільки ОСОБА_1 діяв на власний ризик, всупереч отриманому ним завданню з виконання робіт на першому поверсі, а висновки про порушення директором положень нормативно-правових актів, які регламентують обов`язковість влаштування захисного огородження, через неповноту з`ясування комісією вказаного питання в частині етапів виконання робіт саме на п`ятому поверсі є передчасними, оскільки огородження на п`ятому поверсі тривали, а присутність на вказаному поверсі потерпілого ОСОБА_1 не планувалась, не передбачалась і не мала передбачатись.

В актах Н-1 та Н-5 є висновки комісії про невиконання директором посадових обов`язків щодо безпечних і сприятливих умов праці, проте в них відсутня інформація про те, що видана потерпілому і наявна у нього у момент падіння захисна каска істотно зменшила отримані травми, а, можливо, і врятувала йому життя, що спростовує тезу про порушення директором пункту 3.4 посадової інструкції та статті 13 Закону України «Про охорону праці».

Отже, у ПП «ЛІР» відсутні зобов`язання перед потерпілим ОСОБА_1 в частині утримання та лікування за чинним цивільно-правовим договором, підприємство добровільно тільки на лікування потерпілого вже витратило близько 200 000,00 грн, що обов`язково має враховуватись під час проведення розслідування нещасного випадку і має бути відображено в актах

Н-1 та Н-5. В актах зазначено про порушення вимог Закону України «Про охорону праці», проте ПП «ЛІР» категорично не погоджується із застосуванням вимог цього закону.

ПП «ЛІР» просило визнати протиправними та скасувати акти проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27 лютого 2019 року о 09:55 год, від 08 травня 2019 року за формою Н-1 та Н-5.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що доводи ПП «ЛІР» є безпідставними та надуманими, оскільки суперечать дійсним обставинам справи, а акти від 08 травня 2019 року форми Н-1 та Н-5 складені Управлінням відповідно до вимог чинного законодавства України та відповідають встановленим обставинам нещасного випадку. Факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 та ПП «ЛІР» та визнання винним у настанні нещасного випадку 27 лютого 2019 року директора ПП «ЛІР» установлено рішеннями судів, які набрали законної сили, тому відповідні факти не підлягають доказуванню в межах цієї справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2020 року ПП «ЛІР» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ПП «ЛІР» із ОСОБА_1 був укладений цивільно-правовий договір від 01 лютого 2019 року № 20, який є договором підряду, а тому твердження Управління про те, що трудовий договір було підмінено цивільно-правовим є безпідставним. Висновки розслідування нещасного випадку форми Н-1 та Н-5 не відповідають фактичним обставинам справи як на момент їх складання, так і на теперішній час, а тому мають бути скасовані із призначенням нового розслідування та врахуванням всіх істотних обставин справи. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи, яку раніше призначити погодився і яка не була проведена із об`єктивних причин. Апеляційний суд також необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, маючи вже у своєму розпорядження висновок судової експертизи у кримінальному провадженні, який суперечить висновкам комісії з розслідування нещасного випадку, що відображено в оскаржених позивачем актах. Позивач був позбавлений судами процесуального інструменту на підтвердження своєї позиції, оскільки суди попередніх інстанцій одночасно із відхиленням клопотань про призначення експертизи ухвалили судові рішення у справі.

Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 486/836/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц, у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 808/4168/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17, необґрунтованого відхилення клопотання про призначення експертизи.

У березні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від Управління та ОСОБА_1 , у яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «ЛІР» на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 27 лютого 2019 року о 09:55 год на об`єкті житлового будівництва на АДРЕСА_1 стався нещасний випадок пов`язаний з виробництвом з ОСОБА_1 , який працював у ПП «ЛІР» підсобним робітником.

Відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, наказом від 08 травня 2019 року № 38-н Управлінням створена комісія із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27 лютого 2019 року о 09:55 год на ПП «ЛІР». Комісією встановлено, що відповідно до договору підряду № 02-01/2019 на виконання робіт від 02 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств», як замовником та ПП «ЛІР» як підрядником останній зобов`язується виконати та здати у встановлений договором термін будівельні роботи з монтажу залізобетонного каркаса будинку на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 ».

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 договору підрядник організовує свою роботу і несе відповідальність за хід робіт і результати роботи, а також охорону праці і техніку безпеки при виконанні робіт, передбачених даним договором.

Підрядник зобов`язаний належно виконувати роботи відповідно до діючих будівельно-ремонтних норм технічного завдання, проєкту та в терміни, передбачені календарним графіком, має дотримуватись пропускного та внутрішньо-об`єктного режимів на об`єкті будівництва, нормативних актів з охорони праці, пожежної безпеки, Положення про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.

Комісією встановлено, що 27 лютого 2019 року близько 08:00 год ОСОБА_1 відповідно до цивільно-правового договору від 01 лютого 2019 року № 20, укладеного з ПП «ЛІР», виконував підсобні роботи на будівельному майданчику, що знаходився на АДРЕСА_1 .

Директором ПП «ЛІР» ОСОБА_2 було поставлено завдання бетоняру II розряду ОСОБА_3 та виконавцю робіт ОСОБА_1 закладати стикування плит перекриття стелі першого поверху розчином бетону. Після отримання завдання, працівники бетонозмішувачем підготували розчин і почали закладати шви з підлоги, оскільки деякі стикування плит можна було дістати з підлоги. Коли працівники дійшли до вищого рівня стелі необхідно було встановити риштування. Знаючи, що одне з таких риштувань, яке підходить для подальшого виконання робіт, знаходиться на п`ятому поверсі будівлі, вони вирішили перенести його до місця виконання робіт. Піднявшись сходами на п`ятий поверх, ОСОБА_3 на деякий час відійшов в сторону та стояв спиною до місця, де знаходилось риштування. Саме риштування знаходилось неподалік від краю плити, на балконному карнизі. ОСОБА_1 в цей час пішов за риштуванням. Через деякий час ОСОБА_3 повернуся і побачив, що ОСОБА_1 та риштування на місці немає. Підійшовши до краю плити, де стояло риштування, він побачив на землі лежачого ОСОБА_1 та розбите риштування, а також працівників, які підійшли до потерпілого та викликали швидку медичну допомогу та поліцію.

Потерпілий ОСОБА_1 надав пояснення, в яких було зазначено, що він упав з карниза, де було відсутнє захисне огородження. Також він повідомив, що після отриманих травм погано пригадує подію. У пояснювальній записці потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що 27 лютого 2019 року близько 08:00 год ранку він прибув на будівельний майданчик, що знаходиться на АДРЕСА_1 та отримав наряд від директора ПП «ЛІР» ОСОБА_2 на виконання підсобних робіт зі встановлення риштувань.

Комісія вважала, що падіння ОСОБА_1 відбулося під час переміщення риштування на себе від краю плити, в місці, де відсутнє захисне огородження.

Дослідивши місце нещасного випадку, було встановлено, що об`єкт будівництва не був достатньо підготовлений для безпечного виконання робіт, а саме: робочий горизонт на місці виконання робіт п`ятого поверху не був забезпечений захисним огородженням, яке б запобігало падінню з висоти, тобто сторона плити карнизу не була загороджена. Отже, саме з цього місця відбулося падіння ОСОБА_1 .

Комісія з проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 27 лютого 2019 року на ПП «ЛІР» була створена також за участю головного державного інспектора з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління.

При здійсненні інспекційного відвідування адміністрацією підприємства було надано цивільно-правовий договір підряду від 01 лютого 2019 року № 20, укладений між ПП «ЛІР» та ОСОБА_1 . Згідно з договором ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання виконати підсобні роботи на будівельному майданчику Полтавська № 1 та № 3, черга № 3, № 4. Відповідно до договору замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 40,00 грн за 1 годину. Термін дії договору з 01 лютого 2019 року до 28 лютого 2019 року.

Згідно з актом здавання-приймання виконаних робіт від 28 лютого 2019 року замовник сплачує виконавцеві винагороду за відпрацьовані 128 годин у розмірі 5 120,00 грн.

Таким чином, комісія дійшла до висновку, що ОСОБА_1 був фактично допущений до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Згідно з актом від 20 березня 2019 року № ПЛ3777/170/АВ інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, Державним інспектором було встановлено порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» від 14 березня 2019 року № 04.04/761 ОСОБА_1 встановлений діагноз: «Кататравма (27.02.2019). Тяжка полі травма. Закрита травма грудної клітки. Контузія правої легені. Пошкодження (розрив) н/частини правої легені. Пневматоцеле. Забій серця. Пошкодження (розрив) перикарду, субпрсвральне порушення, гематома (паравертебральна). Внутрішньо-плевральна кровотеча. Правобічний гемопневмоторакс. Дренування правої плевральної, порожнини (27.02.2019) правобічна торакотомія, зашивання легені, перикарду. Лапаротомія, хребетно-спинномовкова травма (27.02.2019). Компресійно-багатоуламковий перелом Тh9 хребця зі зміщенням, зі скалковий перелом верхньої треті правої плечової кістки зі зміщенням. Заритий перелом правої лопатки без зміщення. Закритий перелом кісток тазу зі зміщенням. Перелом крижової кістки зміщенням. Забійна рана середньої треті правої гомілки. Первинна хірургічна обробка середньої треті гомілки, шви. Закрита фіксація перелому правого плеча, скелетне витяження правої гомілки. Геморагічний шок III ст. Двобічна пневмонія посттравматичні Металоостеосинтез хребта (07.03.2019р) ...». Згідно з класифікатором розподілу травм ступенем тяжкості - травма відноситься до тяжких.

Комісією визначено, що, ОСОБА_1 виконував підсобні роботи на об`єкті будівництва «Будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 » згідно з цивільно-правовим договором підряду від 01 лютого 2019 року № 20, укладеного з ПП «ЛІР», під час яких отримав тяжкі тілесні ушкодження, нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом і на нього складено акт за формою Н-1 та підлягає обліку в ПП «ЛІР».

За результатами спеціального розслідування складений акт за формою Н-5, оскільки комісія дійшла висновку, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом та підлягає обліку в ПП «ЛІР» зі складанням актів за формою

Н-1 на потерпілого (т. 1, а. с. 12-29).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

Згідно з частиною першою та другою статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Так, для наявності підстав для покладення на роботодавця обов`язку здійснювати заходи з охорони праці та понесення відповідальності за виникнення нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, необхідно доведення факту трудових відносин між роботодавцем та відповідною фізичною особою.

Такий факт є спірним та не визнається підприємством.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 22 червня 2020 року у справі № 554/5933/19 позов ОСОБА_1 до ПП «ЛІР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління, про встановлення факту трудових відносин та зобов`язання видати трудову книжку задоволено.

Встановлено факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ПП «ЛІР» з 29 січня 2019 року по теперішній час. Зобов`язано ПП «ЛІР» оформити ОСОБА_1 трудову книжку та нарахувати відповідні виплати за лікарняними листами. У задоволенні зустрічного позову ПП «ЛІР» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління, про визнання договору дійсним, таким, що є укладеним та фактично відбувся, відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 3, а. с. 124-131).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 22 червня 2020 року змінено в частині визначення дати початку трудових відносин, встановивши факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ПП «ЛІР», з 01 лютого 2019 року замість 29 січня 2019 року) по теперішній час.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 22 червня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 554/5933/19 (провадження № 61-14347св20) касаційну скаргу ПП «ЛІР» залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 червня 2020 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року залишено без змін.

З наведеного випливає, що факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ПП «ЛІР» встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Отже, відповідний факт не підлягає доказуванню в межах цієї справи, тому доводи касаційної скарги ПП «ЛІР» в цій частині Верховний Суд відхиляє.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та призначено йому стягнення у виді сплати штрафу в розмірі 8 500,00 грн (т. 1, а. с. 137-138, 220-221).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 440/1207/19 адміністративний позов ПП «ЛІР» до Управління про визнання протиправним та скасування припису задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень Управління від 20 березня 2019 року № ПЛ3777/170/АВ/П. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 2, а. с. 85-92).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 440/1207/19 скасовано, прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ПП «ЛІР» відмовлено (т. 2, а. с. 93-96).

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року визнано доведеним факт порушення ПП «ЛІР» вимог статті 24 КЗпП України, а саме допущення до роботи працівника ОСОБА_1 без укладання у встановленому законом порядку трудового договору. Також, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності припису про усунення виявлених порушень Управління від 20 березня 2019 року № ПЛ/3777/170/АВ/П та відсутність підстав для задоволення позову ПП «ЛІР» щодо його скасування.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, у справі № 440/1466/19 адміністративний позов ПП «ЛІР» до Управління, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ПЛ3777/170/АВ/П/ТД-ФС залишено без задоволення (т. 3, а. с. 115-121).

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «ЛІР» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 440/1466/19 за позовом ПП «ЛІР» до Управління, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ПЛ3777/170/АВ/П/ТД-ФС (т. 3, а. с. 122-123).

На підставі судових рішень, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 з 01 лютого 2019 року і до теперішнього часу перебуває у трудових відносинах з ПП «ЛІР», 27 лютого 2019 року отримав травми внаслідок нещасного випадку на виробництві. Винним у настанні такого випадку визнано директора ПП «ЛІР».

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах визначає Порядок № 1232.

Спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку № 1232) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням органами, представники яких входять до її складу.

Відповідно до підпункту 26 пункту 4 Положення про Управління, затвердженого наказом Держпраці від 22 червня 2017 року № 75, Управління відповідно до покладених на нього завдань проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам.

Висновки комісії по зазначеному нещасному випадку, викладені в актах форми Н-5 та Н-1, приймалися спеціальною комісією, яка є колегіальним органом (колегіально), підписані усім складом комісії. Члени комісії із спеціального розслідування вказаного нещасного випадку не є працівниками Управління, а призначалися за погодженням з органами, представники яких входять до її складу, як того вимагає пункт 38 Порядку № 1232.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з доведеності факту настання нещасного випадку та факту наявності між ПП «ЛІР» та ОСОБА_1 трудових відносин. Томудоводи ПП «ЛІР» є безпідставними та надуманими, оскільки суперечать дійсним обставинам справи, а акти від 08 травня 2019 року форми Н-1 та Н-5, складені Управлінням відповідно до вимог чинного законодавства України та встановленим обставинам нещасного випадку.

З такими висновками погоджується й Верховний Суд у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 486/836/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц, у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 808/4168/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 486/836/17 (провадження № 61-39096св18), предметом спору у якій є визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом та зобов`язання видати акт, зроблено висновок, що нещасний випадок, який стався з працівником під час виконання робіт за договором підряду, є таким, що не пов`язаний з виробництвом, тому відсутні підстави складання акта за формою Н-1.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (провадження № К/9901/15518/18), предметом спору у якій є визнання дій протиправними та скасування постанови, Верховний Суд дійшов висновків щодо критеріїв розмежування трудових і цивільно-правових відносин. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а (провадження № К/9901/45061/18), від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18 (провадження № К/9901/3195/19) та від 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц (провадження № 61-297св17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 (провадження № 14-370цс18), предметом спору у якій є стягнення заборгованості з виплати винагороди за цивільно-правовим договором, зазначено, що: «статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Визначення цивільно-правового договору передбачено статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Аналіз вищезазначених норм закону, а також частини першої статті 837 ЦК України дозволяє дійти висновку, що головна відмінність договорів полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі роботодавця цікавить результат, отриманий внаслідок проведених робіт. Предметом трудових договорів є сам процес трудової діяльності працівника (посадові обов`язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки, тощо)».

Отже, доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 486/836/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц, у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 та про те, що між позивачем та ОСОБА_1 наявні правовідносини за цивільно-правовим договором підряду, що обумовлює відсутність гарантій, передбачених для особи, яка працює за трудовим договором, є необґрунтованими, оскільки у цих постановах та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини. Крім того, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що між ПП «ЛІР» та ОСОБА_1 наявні саме трудові правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 808/4168/17 (провадження № 11-1533апп18), предметом спору у якій є визнання протиправними та скасування рішень, зроблено висновок, що спір щодо оскарження рішення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора закладу культури, яке є обов`язковим для органу місцевого самоврядування, повинен бути вирішений за правилами адміністративного судочинства.

Отже, посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 808/4168/17 (провадження № 11-1533апп18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, правовідносини не є подібними.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизиє необґрунтованими з огляду на таке.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 25 лютого 2020 року провадження у справі зупинено, призначено судову інженерно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено Полтавському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (далі - Полтавський НДЕКЦ МВС України).

Відповідно до листа від 01 квітня 2020 року № 19/117/5-4863-2020 Полтавського НДЕКЦ МВС України судова інженерно-технічна експертиза у цій установі не проводиться.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у задоволенні клопотання ПП «ЛІР» про призначення судової інженерно-технічної експертизи відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що до переліку обов`язкового призначення експертизи, заявлена ПП «ЛІР» експертиза не входить, у цій справі не вирішується питання про психічний стан сторони чи ступінь ушкодження здоров`я потерпілого.

За клопотання ПП «ЛІР» Полтавським апеляційним судом було направлено запит до Полтавського районного відділення поліції ГУНП в Полтавській області з метою отримання належним чином завіреної копії висновку судово-технічної експертизи з охорони праці та життєдіяльності, яку проведено в рамках кримінального провадження № 12019170300000195 та до якої увійшли наведені у клопотанні ПП «ЛІР» питання (т. 2, а. с. 56-59).

З висновку експерта № 11440 за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності за матеріалами кримінального провадження від 15 травня 2020 року № 12019170300000195, випливає, що на заявлені ПП «ЛІР» у клопотанні про призначення експертизи у цій справі питання вже надана відповідь у висновку експертизи, що проводилась в рамках кримінального провадження № 12019170300000195. Тому висновок про відсутність підстав для призначення експертизи є по суті правильним.

Таким чином, доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення клопотання про призначення експертизи є безпідставними.

Щодо клопотання про витребування доказів

Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами глави 2 розділу ЦПК України «Касаційне провадження».

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Вирішення питання про витребування доказів правилами вищезазначеної глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.

Отже, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій, Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість витребування доказів на цій стадії розгляду справи.

Тому клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ЛІР» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик