Постанова

Іменем України

21 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 552/2984/19

провадження № 61-18320св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бущаним Андрієм Олеговичем, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 липня 2019 року у складі судді Васильєвої Л. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просила встановити факт реєстрації батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слів матері ОСОБА_1 , що свідчить про наявність у дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тільки одного із батьків, а саме матері ОСОБА_1 , яка є єдиними законним представником своєї малолітньої дитини, іншої особи, яка б претендувала на батьківські права щодо дитини немає. Заяву обґрунтовано тим, що заявник має намір виїхати на постійне місце проживання до Ізраїлю, а для цього їй потрібно надати згоду на виїзд дитини як від батька, так і від матері, оскільки у її дитини батька немає, їй необхідно встановити вказаний факт, надати рішення суду, яке б засвідчувало та визначало, що вона є одноособовим опікуном неповнолітньої дитини.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання відсутності у малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час народження батька, особа якого записана зі слів матері відповідно до положень статті 135 СК України, врегульовано нормами сімейного кодексу і не потребує додаткового встановлення в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 жовтня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 через адвоката Бущана А. О. направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що заявник має намір виїхати разом з дочкою на постійне місце проживання до Ізраїлю, але для того щоб малолітня дитина проживала на території цієї країни необхідна згода як матері, так і батька. Оскільки у ОСОБА_2 є тільки один з батьків, тому цей факт має бути встановлений лише рішенням суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заявник ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.

Відомості про батька дитини зазначені в актовому записі про народження дитини за вказівкою матері, відповідно до вимог частини першої статті 135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Глава 6 Розділу ІV Цивільного процесуального кодексу України присвячена розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Такі справи розглядаються судом у окремому провадженні, яке належить до непозовного цивільного судочинства.

ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності (з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази) та меж судового розгляду. Також особливостями розгляду справ окремого провадження є те, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб; такі справи не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв`язку з укладенням мирової угоди; за загальним правилом при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Стаття 315 ЦПК України називає окремі категорії справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Поряд з цим, такий перелік не є вичерпним та відповідно до частини другої вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суди першої та апеляційної інстанцій інстанції виходили з того, що на законодавчому рівні встановлено, що заявник є законним представником своєї малолітньої дитини, а враховуючи, що відомості про батька дитини до актового запису про народження дитини внесені на підставі заяви ОСОБА_1 , відповідно до абз. 1 частини першої статті 135 СК України, вона, в розумінні статті 242 ЦК України є єдиним законним опікуном (представником) малолітньої дочки.

Верховний Суд погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Положеннями статті 135 СК України визначений порядок запису про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлено.

Згідно з частиною першою цієї статті при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народження провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є її єдиними законним опікуном, оскільки відомості про батька дитини до актового запису про народження дитини внесені відповідно до абз. 1 частини першої статті 135 СК України.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, вказаних положень закону, суди дійшли правильного висновку про те, що належними доказами підтвердження того, що відомості про батька дитини записані зі слів матері, є свідоцтво про народження дитини, Витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абз. 1 частини першої статті 135 СК України.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що заява не підлягає до задоволення у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку факта одноосібності законного представника дитини, а доводи заявника, що надання довідок РАЦСу щодо підстав зазначення особи батька у свідоцтві про народження зумовить відмову країни Ізраїль у надання права на проживання дитині, не підтверджені.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права є безпідставними.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, положень закону, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні заяви, а доводи касаційної скарги зводяться до свавільного тлумачення норм процесуального права та незгоди ОСОБА_1 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бущаним Андрієм Олеговичем, залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко