ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 552/6180/21

провадження № 61-8599св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідачі:Полтавська міська рада, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради,

третя особа- Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Кузіної Ж. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання членом сім`ї наймача та визнання права користування жилим приміщенням.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щона підставі рішення виконкому Полтавської міської ради № 225 від 24.04.1974 року позивачку та її матір ОСОБА_2 вселено до квартири АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому її (позивачку) та її сина ОСОБА_3 переселено до квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку.

03 лютого 1988 року між нею та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб та останній з її згоди вселився у вказану квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_4 був прийнятий на квартирний облік зі складом сім`ї із чотирьох осіб з 13 лютого 1991 року.

На підставі рішення № 25 від 15 січня 1992 року ОСОБА_4 передано під розширення жилої площі квартиру АДРЕСА_3 і її сім`я стала проживати фактично в двох квартирах, які значяться як одна квартира АДРЕСА_2 . Особовий рахунок на спірну квартиру був переоформлений на ОСОБА_4 .

У 2014 році вона отримала у спадок квартиру АДРЕСА_4 та змінила місце своєї реєстрації, але фактично продовжувала проживати у спірній квартирі як член сім`ї (дружина) наймача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. За життя ОСОБА_4 неодноразово звертався до Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо приватизації займаної ним та членами його сім`ї квартири і з цією метою збирав документи, однак письмову заяву на приватизацію квартири не подавав.

Вказувала на те, що у зв`язку з відсутністю у неї реєстрації місця проживання у спірній квартирі, вона позбавлена можливості змінити умови договору найму житлового приміщення та приватизувати квартиру.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила судвизнати її членом сім`ї наймача квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за нею право користування вказаною квартирою.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності письмової згоди наймача ОСОБА_4 на вселення позивачки у спірне житло, реєстрацію та проживання позивача, а отже і недоведеність позивачкою набуття права користування спірною квартирою у встановленому законом порядку. При цьому суди взяли до уваги, що позивачка має право власності на інше житло, у якому зберігає право користування, що підтверджується її реєстрацією у цьому житлі та іншими діями щодо даного житла, зокрема оформленням субсидії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що наявність чи відсутність реєстрації місця проживання саме по собі не може бути підставою для визнання права користування житловим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселились, не набули права користування житловим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Суди не врахували, що ОСОБА_1 вселилась до спірної квартири ще після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її матері і незважаючи на те, що місце її реєстрації було змінено у 2014 року, вона продовжувала проживати у спірній квартирі як член сім`ї наймача.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17, від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17, від 16 листопада 2022 року в справі № 932/3942/20.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2023 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_6 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 225 від 24 квітня 1974 року ОСОБА_2 , 1946 року народження, ОСОБА_7 , надано на заселення квартиру АДРЕСА_1 .

15 вересня 1985 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на ОСОБА_10 . Надалі цей шлюб був розірваний.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 64 від 27 січня 1988 року вирішено в однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 переселити ОСОБА_11 складом сім`ї з двох осіб з перепропискою та переоформленням особового рахунку на ОСОБА_11 .

03 лютого 1988 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , змінивши прізвище на ОСОБА_12 .

Згідно з витягом з рішення Виконавчого комітету міської ради народних депутатів № 76 від 13 лютого 1991 року ОСОБА_4 прийнятий на квартирний облік складом сім`ї з чотирьох осіб у зв`язку з відсутністю мінімальних розмірів жилої площі.

Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 25 від 15 січня 1992 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 передано під розширення жилої площі ОСОБА_4 , який складом сім`ї з чотирьох осіб проживає в суміжній квартирі.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 74 від 19 квітня 2012 року згідно з пунктом 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, ОСОБА_4 знятий з квартирного обліку як такий, у кого відпала потреба в наданні іншого жилого приміщення.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05 березня 2014 року, яке посвідчене Четвертою полтавською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано в установленому законом порядку.

11 березня 2014 року позивач знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_8 .

12 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Київського районної у м. Полтаві ради з заявою щодо переоформлення особового рахунку на ОСОБА_4 в зв`язку з її випискою та зміною місця проживання.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 105 від 08 квітня 2014 року дозволено КП «ЖЕО №2» переоформити особові рахунки у квартирі АДРЕСА_2 на чоловіка ОСОБА_4 з дружини ОСОБА_1 за взаємною згодою.

11 квітня 2014 року між КП «ЖЕО № 2» та ОСОБА_4 укладений договір № 073101 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо спірної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 64 ЖК).

У статті 65 ЖК України зазначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що «у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України).

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання».

Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17 (провадження № 61-865сво21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц (провадження № 61-2027св22) зазначено, що: «під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 березня 2014 року є власником квартири АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку.

З 11 березня 2014 року місце проживання позивача зареєстровано за вказаною адресою.

У зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 12 квітня 2014 року звернулась до виконавчого комітету Київського районної у м. Полтаві ради з заявою щодо переоформлення особового рахунку у квартирі АДРЕСА_5 на ОСОБА_4 .

Статтею 107 ЖК України визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою факту її вселення у спірне приміщення за життя наймача цього житла у встановленому законом порядку та про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права користування спірною квартирою.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, (провадження № 14-446цс18)).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник