№ 552/880/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 552/880/21

провадження № К/990/29980/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення коштів та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Ясиновського І.Г. від 27 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А. від 14 серпня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення коштів та моральної шкоди, у якому просив:

- за протиправне, рецидивне, тривале у часі невиконанням грошового зобов`язання (заборгованості по пенсії), що саме і виникло за остаточним рішенням національного суду від 21 січня 2019 року у справі № 440/828/19, стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, за період із 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2021 року інфляційні збитки у розмірі 27493,01 грн, а також 3% річних за період із 01 листопада 2019 року по 28 лютого 2021 рок у розмірі 15669,00 грн та моральну шкоду у розмірі 33000,00 грн, а всього 76162,01 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення інфляційних збитків, матеріальної та моральної шкоди, які пов`язані із невиконанням грошового зобов`язання.

3. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2019 року до 31 січня 2021 року у розмірі 27493,01 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01 листопада 2019 року до 28 лютого 2021 року - 15669,00 грн, моральну шкоду - 5000,00 грн, а всього - 48 162,01 грн.

4. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року скасовано, а провадження у справі закрито.

5. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України з одночасним відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

6. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення коштів та моральної шкоди в частині позовних вимог щодо стягнення із Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 33000,00 грн моральної шкоди.

7. Закриваючи провадження у справі № 552/880/21 щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

8. Зважаючи на те, що заподіяння моральної шкоди позивач пов`язує з протиправною бездіяльністю відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06 вересня 2017 року на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року № 18-607/вих.18 без обмеження її максимального розміру, то вимогу про її стягнення, він міг заявити тільки одночасно з вимогою про визнання цієї бездіяльності протиправною, яка була предметом розгляду у справі № 440/828/18. Однак, оскільки він цього не зробив, то вирішувати вимогу про стягнення моральної шкоди в іншій справі (тобто окремо від справи № 440/828/18) в порядку адміністративного судочинства вже не дозволено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 440/828/19, здійснивши перерахунок пенсії позивача, прострочив виконання грошового зобов`язання, яке він мав перед позивачем і виконав його лише у березні 2021 року, не виплатив заборгованість по пенсії за цей період, чим порушив обов`язок з виконання остаточного рішення національного суду.

11. Внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо виплати позивачу пенсії в новому розмірі, на переконання позивача, відповідач повинен сплатити позивачу за відповідний період прострочення інфляційні втрати, 3% річних та неустойку (пеню) від простроченої суми.

12. На думку позивача, на підстав статей 549 та 625 Цивільного кодексу України, внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо виплати позивачу пенсії в новому розмірі, останній повинен сплатити позивачу за відповідний період прострочення інфляційні збитки у розмірі 27493,01 грн, а також 3% річних за період із 01 листопада 2019 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 15669,00 грн.

13. На переконання позивача, протиправність дій відповідача щодо невиплати пенсії в повному обсязі, вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 33000,00 грн моральної (немайнової) шкоди.

14. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, за період із 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2021 року інфляційні збитки у розмірі 27493,01 грн, а також 3% річних за період із 01 листопада 2019 року по 28 лютого 2021 рок у розмірі 15669,00 грн та моральну шкоду у розмірі 33000,00 грн, а всього 76162,01 грн.

15. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

16. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року скасовано, а провадження у справі закрито з тих підстав, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України з одночасним відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

17. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, закрито провадження у справі № 552/880/21 в частині позовних вимог щодо стягнення із Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 33000,00 грн моральної шкоди.

18. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині закриття провадження у справі № 552/880/21 щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди мотивовані тим, що питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19. Скаржник вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо непідсудності адміністративним судам справи № 552/880/21 в частині стягнення моральної шкоди та закриття в цій частині провадження, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 квітня 2022 року у цій же справі дійшов протилежних висновків та передав справу № 552/880/21 до Полтавського окружного адміністративного суду.

20. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, Державною казначейською службою України не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

22. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

23. Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

24. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

25. Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

26. У відповідності до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

27. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28. Таким чином, на правовідносини з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат поширються юрисдикція адміністративних судів.

29. Частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

30. Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 дійшла висновку про те, що ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

32. Аналіз положень частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у їх поєднані дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

33. Ураховуючи те, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України з одночасним відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

34. Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

35. Отже, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди у зв`язку із порушенням порядку здійснення повноважень органом влади визначається за правовою природою правовідносин, а також виходячи з того, чи пред`явлена вимога про стягнення моральної шкоди в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

36. Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, від 28 травня 2021 року у справі № 638/1620/20 та від 14 квітня 2022 року у справі № 552/880/21.

37. Встановивши, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення, інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неналежним (тривалим) виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 440/828/19, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спір за вимогами ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, а також стягнення моральної шкоди виник внаслідок несвоєчасного виконання судового рішення у адміністративній справі, яким зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06 вересня 2017 року на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року № 18-607/вих.18 без обмеження її максимального розміру, яке було ухвалено адміністративним судом, тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Згідно приписів частини першої та четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

39. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення коштів та моральної шкоди направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач (підпис) Н.В. Коваленко

Судді (підпис) А.І. Рибачук

(підпис) Т.Г. Стрелець

12.12.2023

Помічник судді Олександр ІВАЩЕНКО