Постанова

Іменем України

19 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 553/1464/19

провадження № 61-18450св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач-відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач-позивач - ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 -адвокат Огризков Андрій Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Огризков Андрій Анатолійович, на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 червня 2020 року у складі судді

Крючко Н. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про зміну черговості і одержання права на спадкування, визнання майна об`єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частку у майні, що є об`єктом права спільної власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_3 з травня

2009 року та по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що встановлено також судовим рішенням. За час спільного проживання вони придбали квартиру

АДРЕСА_1 , яку зареєстрвовано за ОСОБА_3 ,

а також поклали на депозит у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 12 000,00 дол. США.

Вказувала, що на купівлю вказаної квартири, а також внесення депозиту

у банк вона також надавала свої кошти, які вона отримала від продажу житлового будинку із земельною ділянкою, окрім того, вона отримувала пенсію, заробітну плату та доходи від здачі в оренду земельного паю. Тому вважала, що вищевказане майно, придбане нею і ОСОБА_3 у період спільного проживання, як чоловіка і дружини, є їх спільною сумісною власністю, а тому вона має право на 1/2 частки зазначеного майна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Зазначала, що після смерті ОСОБА_3 їй було відмолено нотаріусом

у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки існує спадкоємець першої черги, дочка померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Вважала, що має право одержати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 , як дружина померлого та особа, яка тривалий час опікувалася спадкодавцем, що часто хворів та потребував стороннього догляду, з посиланням на статтю 1259 ЦК України.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати за ОСОБА_1 право на спадкування у першій черзі спадкування, як дружини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3 ;

- визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею

48,6 кв. м, житлової площею 29,8 кв. м;

- визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти у розмірі 14 160,00 дол. США, з яких 12 000,00 дол. США вкладу та 2 160,00 дол. США нарахованих процентів, згідно з договором банківського вкладу (депозиту)

від 27 грудня 2012 року № SAMDN80000731808852 «Стандарт», який укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 27 грудня

2012 року. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,6 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки

від 14 16,00 дол. США, з яких 12 000,00 дол. США вкладу та

2 160,00 дол. США нарахованих процентів, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 27 грудня 2012 року № SAMDN80000731808852 «Стандарт», та стягнути судові витрати з відповідача.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що вона є дочкою та єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 , яке складається із квартири АДРЕСА_1 , та грошових коштів у сумі 14 161,00 дол. США, з яких 12 000,00 дол. США вкладу та 2 160,00 дол. США нарахованих процентів, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 27 грудня 2012 року № SAMDN80000731808852 «Стандарт».

Вказувала, що квартира АДРЕСА_1 придбана за особисті кошти її батька ОСОБА_3 , отримані ним у 2014 році

від продажу належної йому на праві особистої приватної власності квартири у м. Євпаторія АР Крим, а депозит у банку був внесений ОСОБА_3

із коштів у розмірі 20 000,00 дол. США, отриманих ним при виході

із СГТ «Заводське» від нового члена садового товариства ОСОБА_4 , як відшкодування вартості поліпшення земельних ділянок, використаних для будівництва садового будинку, будівельних матеріалів та обладнання.

Зазначала, що ОСОБА_1 перешкоджає їй у користуванні майном, оскільки проживає у спірній квартирі

АДРЕСА_1 , хоча місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано в іншій квартирі у м. Полтаві, яка належить останній на праві приватної власності.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати право особистої приватної власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати право особистої приватної власності ОСОБА_2 в порядку спадкування на грошові кошти в сумі 14 160,00 дол. США, які знаходяться

в ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором банківського вкладу (депозиту)

від 27 грудня 2012 року № SAMDN80000731808852 «Стандарт»;

- виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада

2019 року об`єднано зустрічний позов ОСОБА_2 , в особі

представника - адвоката Огризкова А. А. до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу

Дяченко В. А., про визнання права особистої приватної власності на майно

в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського нотаріального округу Дяченко В. А., про зміну черговості і одержання права на спадкування, визнання майна об`єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частку у майні, що є об`єктом права спільної власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 09 червня

2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу

Дяченко В. А., про зміну черговості і одержання права на спадкування, визнання майна об`єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частку у майні, що є об`єктом права спільної власності задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування у першій черзі спадкування, як дружини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 48,6 кв. м, житлової площею 29,8 кв. м.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 14 160,00 дол. США, з яких 12 000,00 дол. США вкладу та 2 160,00 дол. США нарахованих процентів, згідно

з договором банківського вкладу (депозиту) № SAMDN80000731808852 «Стандарт» від 27 грудня 2012 року, який укладений між ОСОБА_3

та ПАТ КБ «ПриватБанк» 27 грудня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,6 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки

від 14 161,00 дол. США, з яких 12 000,00 дол. США вкладу та

2 160,00 дол. США нарахованих процентів, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» від 27 грудня 2012 року

№ SAMDN80000731808852.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Огризкова А. А. до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу

Дяченко В. А., про визнання права особистої приватної власності на майно відмовлено за безпідставністю та недоведеністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 доведено перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані та ту обставину, що він потребував сторонньої допомоги, що надає підстави дійти переконливого висновку про наявність правових підстав для зміни черговості одержання права на спадкування на підставі частини другої статті 1259 ЦК України.

Суд першої інстанції вважав, що майно, яке є предметом розгляду, не може бути визнано особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_3 , оскільки таке майно було придбане за період спільного проживання

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти та є спільною сумісною власністю. При цьому законом гарантовано ОСОБА_2 право на 1/4 частини квартири та депозиту, оскільки 1/2 частини спадкової маси належить ОСОБА_1 та у такий спосіб забезпечено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя. Вказане свідчить про безпідставність вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 щодо виселення ОСОБА_1 із спірної квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Огризкова А. А. задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 червня 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну черговості і одержання права на спадкування. Ухвалено в цій частині нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В. А., про зміну черговості і одержання права на спадкування відмовлено.

Рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 09 червня 2020 року в частині розподілу судового збору змінено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави

від 09 червня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надано належних доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність указаних у статті 1259 ЦК Україниюридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на спадкове майно, районний суд правильно виходив з того, що заявницею не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна квартира та гроші на депозитному рахунку банку є об`єктом особистої власності її батька (спадкодавця) ОСОБА_3 і не відносяться до спільної сумісної власності подружжя.

Також апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції правильно відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 , оскільки вимоги про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном є передчасними і можуть бути заявлені лише зареєстрованим власником майна. Відомостей про те, що ОСОБА_2 оформила належним чином право власності на вказану квартиру, немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Огризков А. А., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, в частині позовних вимог

ОСОБА_1 закрити провадження у справі, а в частині відмови

в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду із позовом про захист свого права на підставі тих самих фактів (обставин) і закону, з огляду на це провадження з приводу зазначеного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав підлягає закриттю.

Зазначає, що суддя Крючко Н. І. раніше вже розглядала тотожний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За наявністю підстав для закриття провадження у справі та клопотання про це суддя не закрила провадження у справі.

Вважає, що зазначені обставини вказують на те, що суддя Крючко Н. І. була прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, що відповідно до вимог пунктів 3 та 5 статті 36 ЦПК України є підставою для відводу судді.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили час набуття грошових коштів, а тому неправильним є висновок судів про те, що грошові кошти є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 листопада 2020 року

у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19), у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2020 року у справі № 2-390/2006 (провадження № 61-5088св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 214/1520/15-ц (провадження № 61-15808св18), від 02 вересня 2020 року у справі

№ 417/7171/19 (провадження № 61-20250св19), від 22 травня 2019 року

у справі № 640/7778/18 (провадження № 61-48585св18), у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15,

від 27 лютого 2017 року у справі № 6-612цс15.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу від 30 квітня 2014 року, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 24-25, т. 1).

Відповідно до договору від 27 грудня 2012 року № SAMDN80000731808852 «Стандарт» ОСОБА_3 передав ПАТ КБ «ПриватБанк»

12 000,00 дол. США вкладу під 9 % річних. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 липня 2017 року, яке набрало законної сили, на користь ОСОБА_3 з ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто суму вкладу за вищезазначеним договором у розмірі 12 000,00 дол. США та

2 160,00 дол. США нарахованих процентів (а.с. 34, 219-228, т. 1).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13 березня 2018 року Подільським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що здійснено актовий запис № 162.

Після померлого ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , та грошові кошти в сумі 14 160,00 дол. США, з яких: 12 000,00 дол. США вкладу та 2 160,00 дол. США нарахованих процентів, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 27 грудня 2012 року № SAMDN80000731808852 «Стандарт», який укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався.

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дяченка В. А. від 12 червня 2019 року № 172/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину), оскільки законодавством не передбачено видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні особам, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю (а.с. 51-52, т. 1).

ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії

НОМЕР_2 , виданим Міським бюро РАЦС Кримської області 28 квітня 1973 року (а.с.108, т. 1).

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дяченка В. А. від 15 липня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено

у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що не поданий документ, який підтверджує право власності на квартиру та наявна судова справа щодо спадкового майна ОСОБА_6 (а.с. 127-128, т. 1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2019 року (справа № 553/1687/18) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В. А., про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частку у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності, задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як дружини та чоловіка, в період з 01 травня 2009 року до 09 березня

2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за передчасністю (а.с. 53-56, т. 1).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Огризкова А. А., залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2019 року залишено без змін (а.с. 57-60, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Огризков А. А., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Частиною другою статті 3 СК Українивизначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК Українишлюбом

є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК Українишлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

При застосуванні статті 74 СК Українислід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають

у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що спірне майно - квартира та грошові кошти на депозитному рахунку - набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період спільного проживання, джерелом набуття у власність вказаного майна є спільні доходи сторін, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання майна об`єктами спільної сумісної власності та визнання права власності за нею на 1/2 частки у майні, що

є об`єктом права спільної власності.

ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне спадкове майно придбано за особисті кошти ОСОБА_3 в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

з ОСОБА_1 .

Спадкування за законом здійснюється у такій черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування

у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і збоку матері;

третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень

книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої-п`ятої черги.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка

є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був

у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, привітання зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Так, у справі, яка переглядається, встановлено, що спадкодавець

ОСОБА_3 страждав на хворобу серця, перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні у 2013 році та на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні у 2015 році.

ОСОБА_3 отримував пенсію, яка була практично рівнозначною

з пенсією ОСОБА_1 . Самостійно вчиняв дії щодо відчуження та придбання майна, розпоряджався грошовими коштами (внесення депозиту

у банківських установах).

Факт надання матеріальної допомоги спадкодавцю ОСОБА_1 обґрунтовувала лише тим, що її дохід був вищий за дохід ОСОБА_3 , доводи ОСОБА_1 щодо надання спадкодавцю допомоги обґрунтовувала здійсненням за ним догляду щодо своєчасного проведення лікування та придбання ліків.

Доводи касаційної скарги позивача про те, що вона тривалий час опікувалась спадкодавцем та надавала допомогу, не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, без установлення сукупності усіх юридичних фактів, обумовлених даною нормою.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не надала належних доказів, які

б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом та не довела відповідними засобами доказування наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування, що є її процесуальним обов`язком у силу статтей 12 81 ЦПК України.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування, правильно застосував до спірних правовідносин наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на спадкове майно, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно вважав, ОСОБА_2 не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна квартира у м. Полтаві та грошові кошти на депозитному рахунку банку є об`єктом особистої власності її батька (спадкодавця) ОСОБА_3 і не належать до спільної сумісної власності подружжя.

Також судами попередніх інстанцій правильно відмовлено ОСОБА_2

у задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 , оскільки вимоги про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном є передчасними

і можуть бути заявлені лише зареєстрованим власником майна.

Відповідно до положень статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням

є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статі 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги майна, належного ОСОБА_3 , і вчинила дії щодо прийняття спадщини, дійшли правильного висновку про те, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за наявності умов для оформлення спадкових прав нотаріусом є передчасним.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно вважав, що підстави для закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно відсутні. Відповідно до рішення Ленінського районного суду

м. Полтави від 13 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено за їх передчасністю, оскільки нотаріус відмовив

ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 з підстав відсутності рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем не менше п`яти років. Цей позов ОСОБА_1 обґрунтований іншими обставинами, зокрема, відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину особі, яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю.

Доводи касаційної скарги про те, що суддя Крючко Н. І. була прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, що відповідно до вимог пунктів 3 та 5 статті 36 ЦПК України є підставою для відводу судді,

є безпідставними, оскільки заява про відвід судді Крючко Н. І. вирішена

у встановленому законом порядку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2019 року

в задоволенні заяви адвоката Огризкова А. А. про відвід судді Ленінського районного суду м. Полтави Крючко Н. І. відмовлено (а.с. 8, т. 2).

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами не враховано висновку

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24листопада 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження №12-106гс19), у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2020 року у справі № 2-390/2006 (провадження № 61-5088св18),

від 24 жовтня 2018 року у справі № 214/1520/15-ц (провадження

№ 61-15808св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 417/7171/19 (провадження № 61-20250св19), від 22 травня 2019 року у справі

№ 640/7778/18 (провадження № 61-48585св18), у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 27 лютого

2017 року у справі № 6-612цс15, не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають

при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так

і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції

у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції, - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Огризков Андрій Анатолійович, залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 червня 2020 року

у нескасованій під час апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк