№ 553/21/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 553/21/16-ц

провадження № 61-15675 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, ОСОБА_3 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Ошеки Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року в складі колегії суддів Прядкіної О. В., Абрамова П. С., Бутенко С. Б.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У січні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. на ім`я ОСОБА_1 і ОСОБА_5 16 жовтня 2013 року, зареєстроване за № 1426, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , і зменшити розмір часток у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці державної власності, з 1/2 частини на 11/36 частин.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2017 року позов задоволено, внесено зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09 лютого 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_6 .

Стягнуто з приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по 121,8 грн із кожного.

Стягнуто з приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по 4 121,8 грн із кожного.

10 квітня 2017 року в засіданні суду апеляційної інстанції Ошека О. А. подав заяву про стягнення 2000 грн витрат на правову допомогу, понесених ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2017 року залишено без змін.

Стягнуто з Дробітько В. В. на користь ОСОБА_1 500 грн компенсації за надану адвокатом правову допомогу на стадії апеляційного розгляду.

У березні 2017 року Ошека О. А. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказану ухвалу апеляційного суду, в якій просив змінити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з Дробітько В. В. на користь ОСОБА_1 , збільшивши його з 500 грн до 2 000 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу Ошеки О. А. як представника ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення справи по суті в касаційному порядку не оскаржувалися та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не переглядалися.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року в задоволенні заяви Ошеки О. А. про стягнення судових витрат за надання правової допомоги на стадії апеляційного розгляду відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що у матеріалах справи відсутній ордер на надання правової допомоги, а також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для висновку, що Ошека О. А. надавав правову допомогу в порядку статті 56 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 березня 2018 року Ошека О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення заяви та стягнення 2000 грн витрат на правову допомогу.

Указує, що висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу в зв`язку з невстановленим статусом Ошеки О. А. як адвоката чи особи, яка надає правову допомогу, є безпідставним, оскільки він є адвокатом і понесені витрати підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., ОСОБА_3 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом задоволено.

У суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв Ошека О. А. на підставі довіреності від 17 березня 2015 року.

02 лютого 2017 року Ошека О. А. надав суду першої інстанції квитанцію від 01лютого 2017 року, довідку про час надання правової допомоги та копію угоди про зміст доручення адвокату, про повноваження, про гонорар і витрати від 20 травня 2015 року, укладеної між адвокатом Ошекою О. А. та ОСОБА_1 .

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 указаної угоди вразі допуску судом адвоката до участі в справі в якості особи, яка надає правову допомогу клієнту, він має права, визначені частиною другою статті56 ЦПК України.

Питання про допуск Ошеки О. А. до участі в справіяк особи, яка надає правову допомогу, судами першої та апеляційної інстанцій не вирішувалося.

Ордер про надання правової допомоги адвокатом у даній справі, а також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю в суд першої та апеляційної інстанцій не надавалися.

Відповідно до технічних записів судових засідань судуапеляційної інстанції від 27 березня 2017 року та від 10 квітня 2017 року на питання головуючого в справі щодо підстав представництва Ошекою О. А. інтересів ОСОБА_1 , він зазначив, щодіє на підставі довіреності від 17 березня 2015 року та надав для огляду колегії суддіворигінал цієї довіреності. Інших пояснень чи застережень щодо свого статусу Ошек а О. А. не надавав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 79 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, року до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

За змістом частин першої, другої статті 84 ЦПК України в указаній редакції витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 47 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Згідно зі статтею 56 ЦПК України в указаній редакції правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору (статті 12 46 56 ЦПК Україні в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 301/1894/17 (провадження № 61-30494св18).

За змістом пункту 4 статті 42 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, договір (або витяг), у якому зазначаються повноваження адвоката як представника, є обов`язковим додатком до ордера.

Установивши, що Ошека О. А. не надав судам першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження своїх повноважень як адвоката (ордер і свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю), а також не був допущений судом першої інстанції до участі в справі як особа, яка надає правову допомогу,апеляційний суд зробив обґрутнований висновок про відсуність правових підстав для задоволення заяви та стягнення витрат на правову допомогу.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення- без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Ошеки Олександра Анатолійовича , який діє в інтересах ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук