ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 553/242/19

провадження № 51-43км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Піх Ю. Г.

захисників Баранової В. І., Сучкової Ю. О.

в режимі відеоконференції,

виправданого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора зі змінами до неї на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року в кримінальному провадженні №22018170000000031 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Макіївка Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 , який на час вчинення злочину обіймав посаду прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, обвинувачується у тому, що під час виконання обов`язків службової особи, яка займає відповідальне становище, у ОСОБА_2 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за вчинення дій, спрямованих на не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом викрадення людини та зберігання бойових припасів.

Так, 08 вересня 2018 року близько 11 год. ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 прибув до місця проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 . В ході бесіди ОСОБА_2 повідомив, що незважаючи на наявність або відсутність доказів не буде притягати ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за винагороду у розмірі 1000 доларів США, які останній повинен надати особисто протягом 08 вересня 2018 року.

В той же день, ОСОБА_3 звернувся із заявою в УСБУ в Полтавській області про вимагання у нього прокурором Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 1000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності.

08 вересня 2018 року о 16 год. 09 хв. під час аудіо, відеоконтролю особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом та корисливою метою, реалізуючи свій злочинний умисел, під час розмови з ОСОБА_3 , яка відбулась поблизу з місцем проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , прийняв пропозицію від останнього одержати неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США (станом на 08.09.2018, згідно офіційного курсу Національного банку України, становить 28 220 грн.) за не притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за фактом викрадення людини та зберігання бойових припасів.

При цьому, ОСОБА_3 усвідомлював, що ОСОБА_2 є прокурором Полтавської місцевої прокуратури, сприймав його як особу, яка впливає на прийняття процесуальних рішень в кримінальному провадженні, і, як наслідок, вважав прийняття останнім пропозиції одержання неправомірної вигоди реальною та такою, яка спрямована на вчинення дій на його користь щодо не притягнення до кримінальної відповідальності.

Того ж дня о 16 год. 15 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи поряд з місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та продовжуючи злочинні дії і діючи з прямим умислом та корисливою метою, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та приховав їх між двома бетонними плитами, які розташовані на ґрунтовій дорозі поряд з місцем проживання.

Передаючи ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, ОСОБА_3 усвідомлював, що надає неправомірну вигоду для прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, який прийняв його пропозицію про одержання неправомірної вигоди, за прийняття процесуального рішення, а саме за не притягнення його до кримінальної відповідальності за фактом викрадення людини та зберігання бойових припасів.

В той же час, ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що ним, як прокурором Полтавської місцевої прокуратури, вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, добровільно повідомив співробітникам УСБУ в Полтавській області місце, де ним були приховані грошові кошти, отримані від ОСОБА_3 , як неправомірна вигода, за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

08 вересня 2018 року в період з 19 год. 14 хв. до 19 год. 24 хв., під час проведення огляду місця події на території садівничого товариства «Зоря», за адресою: м. Полтава, вул. Ромашкова, 10, на ґрунтовій дорозі поблизу будинку у якому фактично проживає ОСОБА_2 , між двома бетонними плитами було виявлено 10 купюр номіналом 100 доларів США на загальну суму 1000 доларів США, які були приховані ОСОБА_2 відразу після отримання їх від ОСОБА_3 .

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_2 , які виразилися у прийнятті службовою особою, яка займає відповідальне становище, пропозиції неправомірної вигоди та в отриманні за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої влади чи службового становища, кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 04 лютого 2021 року ОСОБА_2 виправдано на підставі п.3 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Суд першої інстанції за результатами судового розгляду прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що у діянні ОСОБА_2 наявний склад кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що в судовому засіданні не встановлені достатні докази для доведення «поза розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

На зазначений вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року вирок місцевого суду залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі зі змінами до неї прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку із допущеними істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги показання працівників УСБУ в Полтавській області та понятих, які брали участь у слідчих діях у даному кримінальному провадженні та яким обвинувачений зізнався у вчиненні злочину, показав місцезнаходження неправомірної вигоди, а суд апеляційної інстанції безпідставно визнав ці показання недопустимими доказами. Вказується, що показанням ОСОБА_2 , які є суперечливими і непослідовними, не надана належна оцінка, що судами залишено поза увагою показання свідка ОСОБА_3 , який указав на ОСОБА_2 , як на працівника прокуратури, що вимагав кошти за не притягнення цього свідка до кримінальної відповідальності Зазначається, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, безпідставно визнав недостовірними показання ряду свідків, наданих в суді першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_2 вказує на безпідставність доводів прокурора, зазначає про законність та обґрунтованість судових рішень, постановлених відносно нього.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Захисники та виправданий заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора щодо фактичних обставин кримінального провадження та оцінки доказів, то вказані доводи не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного вище, Верховний Суд, перевіривши зазначену касаційну скаргу та матеріали провадження, приходить до висновку, що вказана скарга прокурора задоволенню не підлягає. При цьому Верховний Суд виходить з такого.

Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При розгляді зазначеного кримінального провадження суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність того, що у діях ОСОБА_2 наявний склад інкримінованого йому злочину, навівши при цьому у судових рішення відповідні аргументи та мотиви такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

За вимогами ч.7 ст. 97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Виходячи з положень ч. 7 ст. 97 КПК України, апеляційний суд правильно визнав показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо вербальних і невербальних пояснень ОСОБА_2 , наданих після затримання, оскільки зазначені показання є показаннями з чужих слів.

Також судами попередніх інстанцій були досліджені інші докази, яким суди дали належну оцінку та надали відповідні висновки, навівши належні мотиви в їх обґрунтування. Доводів, що судами попередніх інстанцій були при цьому допущені такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які істотно вплинули чи могли істотно вплинути на законність цих висновків, прокурором не наведено.

Крім наведеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що судами першої та апеляційної інстанцій було безпосередньо досліджено відеозапис проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії (контроль за вчиненням злочину) від 09.09.2018 року.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, дослідивши вказаний відеозапис, звернули увагу на активну поведінку ОСОБА_3 .

Зокрема, суд першої інстанції у вироку вказав, що в ході розмови ОСОБА_3 неодноразово і наполегливо звертається до ОСОБА_2 з проханням посприяти у вирішенні питання про закриття кримінального провадження, пов`язаного з незаконним зберіганням зброї.

У свою чергу суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що саме « ОСОБА_3 умовляв ОСОБА_2 надати допомогу на його захист, висловлюючи при цьому пропозиції щодо вирішення конфлікту за допомогою іншої особи, тобто фактично неодноразово умовляв ОСОБА_2 здійснити неправомірні дії».

Зазначені обставини, виходячи як з практики Європейського суду з прав людини, так і з усталеної практики Верховного Суду, свідчать про наявність провокації.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції та в подальшому і суд апеляційної інстанції правильно зазначили, що в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не було надано переконливих доказів на доведення винуватості ОСОБА_2 , у зв`язку з чим і суд першої інстанції, і апеляційний суд були позбавлені можливості зробити висновок про доведеність поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину. А виходячи з положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Що стосується доводів прокурора про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, то Верховний Суд також відкидає як безпідставні.

Доводи касаційної скарги фактично є аналогічними доводам апеляційної скарги прокурора. Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Вказані доводи апеляційний суд належним чином перевірив і навів достатні мотиви на їх спростування.

Крім того, апеляційний суд частково задовольнив клопотання прокурора про безпосереднє дослідження доказів, допитав свідка ОСОБА_3 , дослідив відеозапис негласної слідчої (розшукової) дії. При цьому апеляційний суд відмовив у допиті інших свідків, належним чином обґрунтувавши свою позицію з даного питання в судовому засіданні, що підтверджується технічним записом та журналом судового засідання.

Верховний Суд не знаходить підстав вважати наведені в ухвалі висновки необґрунтованими та незаконними.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора зі змінами до неї залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

М. В. Мазур В. М. Бородій А. О. Чистик