Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 554/15618/13-ц
провадження № 61-23295 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - кредитна спілка «Полтава і Полтавці»;
заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного
суду м. Полтави у складі судді Материнко М. О. від 23 вересня 2019 року
та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М., від 20 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року кредитна спілка «Полтава і Полтавці» (далі - КС «Полтава і Полтавці») звернулася до суду із заявою про видачу виконавчого листа та поновлення процесуального строку для пред'явлення його до виконання.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2013 року позов КС «Полтава і Полтавці»
до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
КС «Полтава і Полтавці» заборгованість за кредитним договором
від 11 квітня 2008 року № 261 у загальному розмірі 23 149,81 грн, державного мита у розмірі 231,50 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено (справа № 554/15618/13-ц).
КС «Полтава і Полтавці» неодноразово зверталася до суду першої
інстанції із заявами про видачу виконавчого листа у вищевказаній
справі для пред'явлення його до виконання, проте зазначені заяви, зокрема від 06 лютого 2014 року, від 14 квітня 2014 року, від 31 серпня 2017 року,
від 29 вересня 2017 року та від 16 січня 2019 року залишилися без реагування, виконавчий лист стягувачу не було видано. Отже, стягувач вчинив всі дії, направленні на отримання виконавчого листа, проте внаслідок його неотримання з незалежних від нього обставин був позбавлений можливості пред'явити виконавчий документ до виконання,
а тому причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважними.
Посилаючись на викладене, КС «Полтава і Полтавці» просила суд визнати причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити цей строк, а також видати виконавчий лист у справі № 554/15618/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Полтава
і Полтавці» заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 261 у загальному розмірі 23 149,81 грн, державного мита у розмірі
231,50 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі
120 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2019 року заяву КС «Полтава і Полтавці» про видачу виконавчого листа у справі
за позовом КС «Полтава і Полтавці» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Видано стягувачу -
КС «Полтава і Полтавці» виконавчий лист на виконання заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2013 року
у справі № 554/15618/13-ц, провадження № 2/554/5036/2013.
Поновлено стягувачу строк пред`явлення до виконання виконавчих
листів № 554/15618/13-ц, провадження № 2/554/5036/2013, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь КС «Полтава і Полтавці» заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 261 у загальному розмірі 23 149,81 грн, державного мита у розмірі 231,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.
Ухвала районного суду мотивована тим, що на неодноразові вимоги стягувача щодо видачі виконавчого листа суд першої інстанції не реагував та не сприяв своєчасній видачі виконавчого документа у справі № 554/15618/13, у зв`язку із чим стягувач, не отримавши виконавчий лист, не зміг реалізувати своє право на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому з незалежних від його волі обставин був пропущений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2019 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що стягувач неодноразово звертався до Октябрського районного суду м. Полтави із заявами про видачу виконавчого листа на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада
2013 року (№ 554/15618/13-ц, провадження № 2/554/5036/2013). Проте, виконавчий документ не було видано стягувачу з підстав, незалежних від його волі. Суд першої інстанції не сприяв своєчасній видачі виконавчого документа на вимогу стягувача, у зв`язку із чим КС «Полтава і Полтавці»,
не отримавши виконавчий лист, не змогла реалізувати своє право на пред`явлення виконавчого документа до виконання, через що, з незалежних від її волі обставин, було пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви КС «Полтава і Полтавці» відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року увідкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року за заявою
КС «Полтава і Полтавці» у частині поновлення процесуального строку
для пред`явлення виконавчого листа до виконанняу справі за позовом
КС «Полтава і Полтавці» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено, оскільки судові рішення в цій частині не підлягають касаційному оскарженню (пункт 2 частина перша стаття 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду
м. Полтави від 23 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у частині оскарження видачі виконавчого листазалишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Октябрського районного суду
м. Полтави від 23 вересня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі в частині оскарження видачі виконавчого листа та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду м. Полтави.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2019 року справу за заявою
КС«Полтава і Полтавці» про видачу виконавчого листа у справі за позовом КС «Полтава і Полтавці» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання КС «Полтава і Полтавці» пропущено через власну бездіяльність, об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав для його поновлення немає. Відомості про видачу районним судом виконавчого листа на виконання заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2013 року дійсно відсутні. Проте КС «Полтава і Полтавці» виключно через бездіяльність або некомпетентність своїх працівників, які складали невірні заяви, пропустила строки, визначені пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними
та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Судами вірно було встановлено, що стягувач неодноразово звертався до районного суду із заявами про видачу виконавчого листа, проте зазначені листи залишилися без реагування, а тому виконавчий документ не було видано стягувачу з підстав незалежних від його волі.
Фактичні обставини справи
У провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебувала цивільна справа № 2-2435/11 за позовом КС «Полтава і Полтавці»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 261, у якій ухвалено заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2011 року про задоволення позову (а. с. 36).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 травня 2013 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2011 року було скасовано, а розгляд справи призначено у загальному порядку (а. с. 51).
У зв`язку із скасуванням заочного рішення справі присвоєно новий номер справи - № 554/15618/13-ц, провадження № 2/554/5036/2013.
Повторним заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави
від 27 листопада 2013 року позов КС «Полтава і Полтавці» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором
від 11 квітня 2008 року № 261 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Полтава і Полтавці» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 261 у загальному розмірі 23 149,81 грн, державне мито у розмірі 231,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3
відмовлено (а. с. 64-65).
03 лютого 2014 року зазначене повторне заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2013 року в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , подавши до суду першої інстанції апеляційну скаргу (а. с. 71-72).
06 лютого 2014 року до суду першої інстанції надійшла заява КС «Полтава
і Полтавці» про видачу виконавчого листа у справі № 554/15618/2013-ц, провадження 2/554/5036/2013 про стягнення боргу з ОСОБА_1 (а. с. 77). Тобто, станом на 06 лютого 2014 року заочне рішення суду було оскаржене відповідачем та не набрало законної сили.
З 13 лютого 2014 року по 24 березня 2014 року справа за позовом
КС «Полтава і Полтавці» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором перебувала на розгляді суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2013 року (а. с. 80-114).
19 березня 2014 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про залишення без розгляду її апеляційної скарги на повторне заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада
2013 року (а. с. 111).
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2014 року заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на повторне заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада
2013 року задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на повторне заочне рішення Октябрського районного суду
м. Полтави від 27 листопада 2013 року. Апеляційне провадження у справі
за позовом КС «Полтава і Полтавці» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито (а. с. 113-114).
14 квітня 2014 року стягувач - КС «Полтава і Полтавці» - повторно звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого листа у справі № 554/15681/13-ц (а. с.118).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня
2019 року, апеляційний суд не звернув уваги на таке.
Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до розділу 29 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва
та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 17 грудня 2013 року № 173, чинної на час подання заяви КС «Полтава і Полтавці» про видачу виконавчого листа, звернення до виконання судових рішень здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», а також інших актів законодавства.
Виконавчі листи виписуються після набрання рішенням суду законної сили за заявою стягувача, а у справах, в яких рішення підлягає негайному виконанню, - у день постановлення рішення.
Виконавчі листи підписуються головуючим суддею, а за його відсутності (відпустка, тривале відрядження, хвороба та ін.) - головою суду чи його заступниками.
Отже, ні нормами ЦПК України, ні нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено видача виконавчого листа на виконання рішення суду на підставі ухвали суду.
Нормами ЦПК України передбачено лише, що суд шляхом постановлення ухвали може виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (стаття 432 ЦПК України), поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання (стаття 433 ЦПК України) або в разі втрати виданого виконавчого листа видати його дублікат (пункт 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).
Суд розглянув заяву про видачу виконавчого листа і постановив у судовому засіданні ухвалу, проте виконавчий лист лише підписується головуючим суддею.
Посилання апеляційного суду на те, що КС «Полтава і Полтавці» неодноразово зверталася до районного суду із заявою про видачу виконавчого листа є суперечливим, так як на а. с. 118 є відповідна заява, проте вона не містить реєстрації цього листа у районному суді, як наприклад, інші заяви КС «Полтава і Полтавці» (а. с.120, 131, 135 та інші).
Крім того, процесуальною складовою цивільного судочинства є апеляційне провадження.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги - це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції перевірки постановлених у справі рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості.
Частиною першою статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку і серед його переліку відсутня ухвала районного суду про видачу виконавчого листа.
Як і взагалі відсутня у ЦПК України процесуальна норма, яка б передбачала розгляд судом заяви про видачу виконавчого листа та постановлення відповідної ухвали.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вважає, що вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Так, ЄСПЛ зазначає, що правильно мають застосовуватися
і функціональні повноваження суду. Зокрема, порушення було визнане
у справах проти України, коли при перегляді постанов Вищого господарського суду України Верховний Суд України, який міг або скасувати постанову Вищого господарського суду України та повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі, залишив у силі постанову апеляційного суду, перевищивши свої повноваження (Firma Veritas TOV v. Ukraine, no. 2217/07, §§ 26-30, 15 May 2012).
Отже, апеляційний суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена поза межами норм, передбачених ЦПК України, поза межами повноважень апеляційного суду, не може вважатись судом, встановленим законом.
У зв`язку з цим та з наведених вище підстав не може залишатися в силі
й ухвала першої інстанції в частині видачі КС «Полтава і Полтавці» виконавчого листа.
Крім того, видаючи виконавчий лист на підставі ухвали суду, який лише підписується головуючим суддею, а не дублікат виконавчого листа, і зазначаючи, що виконавчий лист не було видано, районний суд не звернув уваги на докази, які містяться у справі. А саме, на листи начальника Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 06 квітня 2015 року № 4/7/687 про те, що виконавчий лист, виданий Октябрським районним судом м. Полтави, повернуто
КС «Полтава і Полтавці», а не суду (а. с. 125), на постанову державного виконавця від 15 березня 2013 року про заміну сторони виконавчого провадження у зв`язку зі зміною прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_6 (а. с. 124),
на а. с. 131 міститься заява КС «Полтава і Полтавці» про видачу дубліката виконавчого листа.
Натомість, 20 серпня 2019 року КС «Полтава і Полтавці» звернулася до суду із заявою про видачу не дубліката виконавчого листа, як це передбачено пунктом 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, а виконавчого листа і така заява була районним судом розглянута з постановленням відповідної ухвали, що не передбачено нормами ЦПК України.
У зв`язку з викладеним суду першої інстанції необхідно уточнити, з якою саме заявою звернулася КС «Полтава і Полтавці» та чи є підстави для постановлення ухвали про видачу виконавчого листа.
Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг
на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий
розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2019 року
та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року
в частині оскарження видачі виконавчого листа у справі № 554/15618/13-ц за позовом кредитної спілки «Полтава і Полтавці» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк