Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 554/2483/16-ц
провадження № 61-10475св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Полтавської місцевої прокуратури Дубинка Микола Олегович,
відповідачі: виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківська районна у м. Полтаві рада, ОСОБА_1 ,
треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2018 року в складі судді Чуванової А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від
23 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В.,
Чумак О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року керівник Полтавської місцевої прокуратури Дубинка М. О. звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Шевченківської районної
у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_1 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога» (далі - парк «Перемога», управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі постанови прокурора Полтавської місцевої прокуратури від 23 квітня 2013 року проведено перевірку
у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради, за результатами якої виявлено порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні Полтавською міською радою землями парку «Перемога». Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки, площею 1 000,00 кв. м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від
26 січня 2010 року № 26 затверджено проєкт відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової чи громадської забудови міста вказану земельну ділянку, на підставі якого він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 травня 2010 року. Спірна земельна ділянка віднесена до категорії парків пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення, а саме: входить до складу парку пам`ятки - парку «Перемога». При цьому Полтавська міська рада не приймала рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки парку «Перемога» та рішення щодо зміни її цільового призначення, і така зміна не погоджувалася з Кабінетом Міністрів України. Крім того, вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2015 року завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього середовища Державного управління охорони навколишнього середовища
у Полтавській області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, та встановлено протиправність його дій щодо погодження проєктів землеустрою
з відведення у власність 17 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,62 га, у тому числі і належної ОСОБА_1 земельної ділянки.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332 про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1 000,00 кв. м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним і скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 26 січня
2010 року № 26 про затвердження проєкту відведення та передання у власність відповідача зі складу земель житлової та громадської забудови міста вказаної земельної ділянки; визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м Полтаві ради від 28 січня 2010 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 26 січня
2010 року № 26; визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 30 липня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня
2009 року № 332; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 травня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язати його повернути до земель запасу Полтавської міської ради земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справу суди переглядали неодноразово.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від
16 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2018 року,залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, позов Полтавської місцевої прокуратури задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1000 м. кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 26 січня 2010 року № 26, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000 м. кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд..
Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Октябрської районної
у м. Полтаві ради від 28 січня 2010 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 26 січня 2010 № 26.
Визнано недійсним та скасовано рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 30 липня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 262290 від 12 травня 2010 року, кадастровий номер 5310137000:15:017:0031.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути до земель запасу Полтавської міської ради земельну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 1000,00 м. кв., кадастровий номер 5310137000:15:017:0031, вартістю 193 800,00 грн.
Стягнуто з виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м.Полтаві ради та ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області судові витрати на загальну суму 9 797,00 грн., відповідно з кожного відповідача - по 3 265,67 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, виділеної у власність ОСОБА_1 , не приймалось; розроблені проєкти землеустрою щодо відведення у власність цієї земельної ділянки та технічна документація на земельну ділянку не відповідають вимогам законодавства, а протиправність дій завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього середовища Державного управління охорони навколишнього середовища у Полтавській області ОСОБА_2 щодо погодження проєктів землеустрою з відведення у власність земельних ділянок із земель пам`ятки природи, зокрема, спірної земельної ділянки, встановлена вироком суду, тому позов підлягає задоволенню. Вирішуючи заяву представників відповідачів про пропуск прокурором позовної давності для звернення до суду у цій справі, суд виходив із того, що позовну давність необхідно обраховувати з січня 2014 року, і, зважаючи на час звернення з позовом до суду у квітні 2016 року, підстав вважати цей строк пропущеним немає.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду ґрунтуються на повно з`ясованих фактичних обставинах справи, правильно застосованих нормах матеріального і процесуального права.
Аргументи учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем у цій справі має бути лише відповідний орган місцевого самоврядування (Полтавська міська рада), прокурор не довів свого права звертатись з цим позовом в статусі самостійного позивача, а суди першої та апеляційної інстанції, порушуючи норми права, не взяли до уваги доводів відповідачів. Також суди безпідставно не взяли до уваги клопотання про застосування позовної давності у спірних правовідносинах. На момент прийняття спірних рішень не існували встановлені в натурі межі території парку «Перемога» і не було належної землевпорядної документації. Включення парку «Перемога» до об`єктів природно-заповідного фонду відбулося лише у 2013 році.
У липні 2019 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Посилався на те, що звернення керівника місцевої прокуратури до суду з цією позовною заявою викликано необхідністю захисту інтересів майнових прав територіальної громади міста Полтави та реалізації конституційного права громадян користуватися об`єктами права власності Українського народу за бездіяльності органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Октябрської районної
у м. Полтаві ради від 28 липня 2009 року № 332 «Про надання дозволу на виготовлення проєктів відведення земельних ділянок» ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 1 000,29 кв. м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від
26 січня 2010 року № 26 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель
і споруд та для ведення садівництва» погоджено проєкт відведення та передання у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки.
Рішеннями тридцять третьої та тридцять восьмої сесій V скликання Октябрської районної у м. Полтаві ради від 30 липня 2009 року та від 28 січня 2010 року затверджено зазначені рішення виконавчого комітету Октябрської районної
у м. Полтаві ради.
Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих від 24 грудня 1970 року № 555 «Про затвердження пам`яток природи місцевого значення» затверджено та взято під охорону пам`ятки природи місцевого значення згідно з додатком, до якого включено парк «Перемога».
Рішенням Полтавської обласної ради від 22 листопада 1984 року № 453 «Про межі територій і об`єктів природно заповідного фонду області згідно класифікації» віднесено до пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення парк «Перемога», який розташований на земельній ділянці площею 30,90 га.
27 травня 2001 року Дирекція міського парку культури та відпочинку взяла на себе охоронне зобов`язання із забезпечення режиму охорони та збереження вказаного об`єкта природно-заповідного фонду площею 30,90 га.
Рішення про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки не приймалось.
Згідно з висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від
29 вересня 2014 року земельна ділянка на АДРЕСА_1 розташована в межах парку «Перемога», основне цільове призначення земельної ділянки не змінювалося. Розроблені проєкти землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки та технічна документація на земельну ділянку не відповідають вимогам законодавства.
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2015 року завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього середовища Державного управління охорони навколишнього середовища у Полтавській області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України. Зазначеним вироком встановлено протиправність дій ОСОБА_2 щодо погодження проєктів землеустрою з відведення у власність 17 земельних ділянок із земель пам`ятки природи місцевого значення - парку «Перемога» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд загальною площею 1,62 га, у тому числі і належної ОСОБА_1 земельної ділянки.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із частиною другою статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову).
ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного розгляду є позивач
і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня
2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від15 січня
2009 року).
Відповідно до абзацу 1 частини третьої, абзаців 1?3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які
є підставами для звернення прокурора до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі
№ 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) зроблено висновок, що «прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України
у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) зроблено висновок, що «якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року
у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. […] Суд першої інстанції, залишаючи позов прокурора без розгляду, зазначив, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави у цій справі, оскільки існує уповноважений суб`єкт владних повноважень -
ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, - до якого прокурор всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не звертався перед поданням позову. Натомість прокурор вказав, що є позивачем, бо ГУ Держгеокадастру
у Черкаській області - один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки
в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Черкаській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, помилковим є висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач й відхиляє як необґрунтовані аргументи відзиву на касаційну скаргу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі
№ 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зазначено, що: «якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. […] У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави
в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року
в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що: «частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій
в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі
з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України».
При зверненні з позовом у цій справі прокурор вказав, що таке звернення викликано необхідністю захисту майнових інтересів територіальної громади міста Полтава та реалізації конституційного права громадян користуватися об`єктами права власності Українського народу за бездіяльності органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження. Полтавська міська рада як орган, що представляє інтереси територіальної громади міста Полтава та є законним представником зазначеної земельної ділянки, яка на момент розпорядження нею відповідачем належала до земель комунальної власності, заходи для її повернення не вживає, що свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідачі та Полтавська міська рада заявляли про відсутність у прокурора підстави для представництва інтересів держави у цій справі як самостійного позивача(а. с. 108-111 т. 1, а. с. 91-94 т. 3, а. с. 60-68, 162-168 т. 4), не перевірили відповідність позову, зміст якого свідчить про його пред`явлення в інтересах Полтавської міської ради, положенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру», який не містить зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції
у спірних правовідносинах. При цьому Полтавська міська рада як орган, що уповноважений представляти інтереси територіальної громади міста Полтава
у спірних правовідносинах, не визначена прокурором і особою, яка має відповідати за позовом у спірних правовідносинах (відповідачем).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення
ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 402 411 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року скасувати.
Передати справу № 554/2483/16-ц на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2018 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов