Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 554/5283/15-ц

провадження № 61-19146св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: виконавчий комітет Полтавської міської ради, Комунальне підприємство «Полтава-сервіс»,

третя особа - реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, Приватне підприємство «Карсад 1»,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - Полтавська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Приватного підприємства

«Карсад 1» - Остапенко Ірини Олександрівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Полтава-сервіс» (далі - КП «Полтава-сервіс»), третя особа: Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, Приватне підприємство «Карсад-1» (далі - ПП «Карсад 1»), про визнання права власності.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі договору про співробітництво на автостоянці, що розташована за адресою: вул. Київське шосе, 60-А, м. Полтава, укладеного 25 грудня 2013 року з КП «Полтава-сервіс»,

ПП «Карсад 1», директором якого вона є, отримало право на організацію та створення належних умов для зберігання автотранспорту.

З метою створення єдиного майнового комплексу автостоянки, ПП «Карсад 1» на зазначеній ділянці здійснило будівництво охоронного приміщення, зокрема: будівлі охорони А-1, 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральні Б площею 1,1 кв. м, огорожі № 3 металева сітка в металевих стовпах 789,6 м, воріт № 1 металева сітка в металевих стовпах площею 12,5 м, воріт № 2 металева сітка в металевих стовпах площею 12,3 м, замощення № 5 асфальт площею 7 424 кв. м, естакади металевої 1 шт.

Посилаючись на необхідність реєстрації права власності на належне ПП «Карсад 1» майно, просила:

- визнати за ПП «Карсад 1» право власності на об`єкти майна за адресою по

АДРЕСА_1 , а саме: будівлю охорони А- 1, 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральню Б, площею 1,1 кв. м, огорожу № З металева сітка в металевих стовпах, 789,6 м, ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах, площею 12,5 м, ворота № 2 металева сітка в металевих стовпах, площею 12,3 м, замощення № 5 асфальт площею 7 424 кв. м, естакада металева, 1 шт.;

- зобов`язати реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції зареєструвати за ПП «Карсад 1» право власності на зазначені об`єкти майна за адресою по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ПП «Карсад 1» право власності на об`єкти майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля охорони А- 1, 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральня Б площею 1,1 кв. м, огорожа № З металева сітка в металевих стовпах 789,6 м, ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах площею 12,5 м, ворота № 2 металева сітка в металевих стовпах площею 12,3 м, замощення № 5 асфальт площею 7 424 кв. м, естакада металева 1 шт.

Зобов`язано реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції зареєструвати за ПП «Карсад 1» право власності на об`єкти майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля охорони А- 1, 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральня Б площею 1,1 кв. м, огорожа № З металева сітка в металевих стовпах 789,6 м, ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах площею 12,5 м, ворота № 2 металева сітка в металевих стовпах площею 12,3 м, замощення № 5 асфальт площею 7 424 кв. м, естакада металева 1 шт.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПП «Карсад 1» є власником новоствореного майна, а тому у нього відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникло право власності на зазначене майно.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року роз`яснено рішення Октябрського районного суд м. Полтави від 12 травня

2015 року. Зазначено, що майно ПП «Карсад 1», яке зареєстровано у Державному реєстрі нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме будівля охорони А-1, 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральня Б-1 площею 1,1 кв. м, огорожа № 3 металева сітка в металевих стовпах 789,6 м, ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах площею 12,5 м, ворота № 2 металева сітка в металевих стовпах площею 12,3 кв. м, замощення № 5 асфальт площею 7 424 кв. м, знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5310137000:18:010:0009, розташованій за адресою по

АДРЕСА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу Полтавської міської ради задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року та ухвалу цього суду від 04 грудня

2018 року про роз`яснення рішення суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що автостоянка не є об`єктом нерухомого майна, оскільки утворена за рахунок речей (огорожі, твердого покриття, освітлення, приміщень для обслуговування персоналу), які не є об`єктом нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України та безпосередньо не пов`язані із земельною ділянкою. Обраний ОСОБА_2 спосіб судового захисту - визнання права власності на майно за юридичною особою ПП «Карсад 1» та зобов`язання реєстраційної служби здійснити реєстрацію такого права не стосується прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивачки. Ураховуючи, що спірне майно за своїм правовим статусом не є об`єктом нерухомого майна та розташоване на земельній ділянці, яка зазначеній особі в установленому законом порядку не надавалась та не відводилась, що порушує права територіальної громади міста, інтереси якої у спірних правовідносинах представляє Полтавська міська рада, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ПП «Карсад 1» - Остапенко І. О., у якій заявниця просила постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року скасувати, залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2018 року.

Як на підставу касаційного оскарження, заявниця посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема вказувала на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/22924/16-ц, постанові від 27 грудня 2019 року у справі №573/595/17, а саме щодо необхідності урахування принципу добросовісності. Суд не урахував недобросовісність дій Полтавської міської ради, яка делегувала свої повноваження щодо реалізації прав власника земельної ділянки КП «Полтава-сервіс», з яким ПП «Карсад 1» укладало договори та яке визнало позов у повному обсязі. У цьому контексті суд не звернув увагу на те, що КП «Полтава-сервіс» є підприємством, яке реалізує функції Полтавської міської ради, її виконавчого комітету та Управління житлового-комунального господарства.

09 січня 2014 року між ПП «Карсад 1» та Полтавською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів укладено угоду про сплату компенсації та звільнення автостоянок. Саме КП «Полтава-сервіс» стало ініціатором купівлі

КП «Карсад 1» у Всеукраїнської спілки автомобілістів спірного майна.

Апеляційний суд не урахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від

24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, а також постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/16246/17 та від 24 липня 2019 року у справі №607/72/17-ц про те, що передумовою застосування положень статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового способу, відновлення порушеного права. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів, коли право власності оспорюється у судовому порядку.

На думку заявниці, апеляційний суд не проаналізував та не урахував конкретні обставини справи, що призвело до порушення права власності ПП «Карсад 1», яке було набуто в установленому законом порядку. Натомість суд першої інстанції обґрунтовано визнав право власності на придбане ПП «Карсад 1» нерухоме майно, збудоване ще у 1989 році.

Звертала увагу на те, що Полтавська міська рада подала апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у розгляді справи. Разом з тим, суд першої інстанції не вирішував питання про її права чи обов`язки, оскільки рада делегувала свої повноваження КП «Полтава-сервіс». В порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції прийняв до розгляду апеляційну скаргу, подану з пропуском строку на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин для його поновлення, оскільки Полтавській міській раді було достеменно відомо про визнання права власності за ПП «Карсад 1» на спірне майно.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Полтавської міської ради на касаційну скаргу представника ПП «Карсад 1» - Остапенко І. О., у якому заявник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно зазначив про недоведеність існування обставин, які порушують права, свободи чи законні інтереси позивачки. Заявлені

ОСОБА_1 вимоги спрямовані на захист цивільних прав ПП «Карсад 1», яке в свою чергу визначено у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог, тоді як у позові відсутні обґрунтування порушення, невизнання чи оспорення прав та законних інтересів самої позивачки.

Помилковими є також доводи касаційної скарги про делегування Полтавською міською радою повноважень власника земельної ділянки КП «Полтава-сервіс», оскільки зазначене товариство є лише користувачем земельної ділянки, а укладені ним договори про співпрацю з ПП «Карсад 1» не передбачають жодних умов, якими б передбачали набуття зазначеним підприємством права власності на об`єкти, розташовані на території комунальної автостоянки.

Полтавська міська рада є єдиним представницьким органом територіальної громади, якій на праві власності належить спірна земельна ділянка, а тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що визнання права власності на майно, яке розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності, порушує права територіальної громади міста, інтереси якої представляє Полтавська міська рада, як власник земельної ділянки. Полтавська міська рада не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження.

Посилання заявника на незастосування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, а також у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі

№ 200/16246/17, постанові від 24 липня 2019 року у справі №607/72/17-ц є безпідставним, оскільки суд правильно визначив правовий статус автостоянки та її частин, які не об`єктами нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України, та правильно зазначив, що Полтавська міська рада, як представницький орган територіальної громади має виклюне права розпоряджатися земельними ділянками, які їй належать на праві комунальної власності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ПП «Карсад 1» -

Остапенко І. О., витребувано справу з місцевого суду.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 03 лютого 2021 року.

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Полтавської міської ради від 05 грудня 2013 року «Про надання земельних ділянок, передачу у користування та продовження права користування земельними ділянками» визначено, що земельні ділянки, зазначені у даному рішенні, є сформованими та належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтава в особі Полтавської міської ради. Вирішено продовжити право користування земельними ділянками землекористувачам відповідно до додатку № 3 зазначеного рішення, зокрема КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради стосовно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,7756 га, кадастровий номер 5310137000:18:010:0009, для організації тимчасової комунальної автостоянки.

25 грудня 2013 року між КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради та

ПП «Карсад 1» укладено договір № 447 про співробітництво на комунальній автостоянці по АДРЕСА_1 , за умовами якого

КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради передало ПП «Карсад 1» права по організації та створенню належних умов для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці по АДРЕСА_1 , в обмін на грошову компенсацію за використання цих прав у розмірі 60 848,79 грн на рік.

Цей договір було укладено на строк з 25 грудня 2013 року по 05 грудня

2014 року та продовжено додатковою угодою № 3 від 07 жовтня 2014 року до

25 вересня 2019 року.

07 жовтня 2014 року на підставі рішення Полтавської міської ради від

25 вересня 2014 року між Полтавською міською радою та КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради укладено договір оренди землі про передачу в оренду земельної ділянки для організації тимчасової комунальної автостоянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею

7 756 кв. м, кадастровий номер 5310137000:18:010:0009 на термін з 25 вересня 2014 року по 25 вересня 2019 року, та складено акт приймання-передачі земельної ділянки за вказаною адресою.

Додатковою угодою № 1 від 28 липня 2015 року до договору оренди землі між Полтавською міською радою та КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради внесено зміни до договору оренди землі, зокрема строк дії договору оренди землі визначено з 25 вересня 2014 року по 31 грудня 2020 року; пункт 1 договору викладено у наступній редакції: «орендодавець на підставі рішень сорок четвертої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 25 вересня

2014 року «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», п`ятдесятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10 липня 2015 року «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для організації тимчасової комунальної автостоянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

09 січня 2014 року за угодою про сплату компенсації та звільнення автостоянок ПП «Карсад-1» домовилось із Полтавською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів про звільнення автостоянок № 2, 8, 10 після отримання компенсації будівельних матеріалів будинку для охорони, огорожі, ліній електропередач, електричних опор, електрообладнання, що залишаються на колишніх автостоянках № 2, 8, 10, зокрема автостоянки, розташованої по

АДРЕСА_1 , за ціною нижче залишкової вартості згідно додатку до угоди (по ціні металобрухту та 80% зносу).

Згідно технічного паспорта на автостоянку в

АДРЕСА_1 , виготовленого Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» станом на 12 січня 2015 року, на вказаній автостоянці знаходяться будівля охорони А-1, 1989 року побудови площею 44,4 кв. м, вбиральня (тимчасова) Б площею 1,1 кв. м, ворота №№ 1, 2, виготовлені із металевої сітки в металевих стовпах площею 12,5 та 12,3 кв. м відповідно, огорожа № 3, виготовлена з металевої сітки в металевих стовпах площею

789,6 кв. м, естакада металева № 4 - 1 шт. та асфальтове замощення № 5 площею 7 424 кв. м.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги представника ПП «Карсад 1» - Остапенко І. О.висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позовні вимоги про визнання за ПП «Карсад 1» права власності на об`єкти майна, розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , а саме: будівлю охорони А- 1, 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральню Б, площею 1,1 кв. м, огорожу № 3 металева сітка в металевих стовпах, 789,6 м, ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах, площею 12,5 м, ворота № 2 металева сітка в металевих стовпах, площею 12,3 м, замощення № 5 асфальт площею 7 424 кв. м, естакада металева, 1 шт., та зобов`язання реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції зареєструвати за ПП

«Карсад 1» право власності на зазначені об`єкти майна, позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що ПП «Карсад 1» на підставі договору про співробітництво на автостоянці, укладеного 25 грудня 2013 року з КП «Полтава-сервіс», здійснило будівництво зазначених вище об`єктів з метою створення єдиного майнового комплексу автостоянки, а тому у такий спосіб набуло право власності на зазначене майно.

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 (пункт 6), визначено, що автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв`язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в`їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.

Відповідно до абзацу третього додатку «Б» до ДБН В.2.3-15:2007 автостоянка - це спеціально обладнана відкрита площадка для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Пунктом 5.1 ДБН В.2.3-15:2007 передбачено, що у складі автостоянок для постійного зберігання автомобілів повинні бути відкриті площадки для стоянки автомобілів, приміщення для чергових і зберігання інвентаря, відповідні елементи інженерного обладнання та благоустрою, а також, за необхідності та технічної можливості, можуть бути - пости технічного огляду та дрібного технічного ремонту і миття автомобілів, включаючи пункти-пости самообслуговування - оглядові ями (естакади), місця чищення салону автомобіля. Такі автостоянки можуть бути обладнані сонцезахисними навісами, вітрозахисними стінками, декоративним сонцезахисним і шумозахисним озелененням.

Пунктом 5.9 вказаних ДБН передбачено, що на автостоянках з 50 і більше місцями постійного та тимчасового зберігання автомобілів при головному вїзді-виїзді повинен влаштовуватися контрольно-пропускний пункт (приміщення для обслуговуючого персоналу, туалету та інше), обладнаний майданчик для зберігання протипожежного інвентарю, встановлення контейнерів-сміттєзбірників.

Виходячи з аналізу положень статей 179 181 ЦК України, ДБН В.2.3-15:2007 та Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, автостоянка не є об`єктом нерухомого майна, оскільки утворюється за рахунок інших речей (огорожі, твердого покриття, освітлення, приміщень для обслуговування персоналу), які не є об`єктами нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України, оскільки вони безпосередньо не пов`язані з земельною ділянкою.

Отже, спірна будівля охорони, вбиральня, автостоянка разом із земельною ділянкою, її огорожею, воротами, замощенням та естакадою, вважаються однією річчю, а тому визначені позивачкою об`єкти (будівля охорони, вбиральня, огорожа, ворота, замощення та естакада) не є окремим об`єктом нерухомого майна, на яке може виникати право власності.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від

13 листопада 2019 року у справі № 686/22924/16-ц.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та статусом майна, на яке просила визнати право власності позивачка та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість визнання права власності на речі, які є частиною автостоянки та обґрунтовано зазначив про недоведеність порушеного права позивачки на спірне майно, ураховуючи, вона як фізична особа, не має жодного речового права чи законного інтересу щодо спірного майна, а позов заявлено в інтересах ПП «Карсад 1», яке у справі має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно зі статтею 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Ураховуючи зазначене, правильними є висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права чи інтересу

ОСОБА_1 .

Верховний Суд зауважує, що звернення з позовом про визнання права власності за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

(ПП «Карсад 1»), є процесуально недопустимим. Правом на звернення до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, з набуттям статусу позивача у справі, наділені органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи лише у випадках, встановлених законом, та з наданням відповідних документів, що передбачають наявність таких підстав (частини перша, п`ята статті 56 ЦПК України).

Перевіряючи наведені заявником підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від

13 листопада 2019 року у справі № 686/22924/16-ц, постанові від 27 грудня

2019 року у справі №573/595/17, а саме щодо необхідності урахування принципу добросовісності, а також правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, а також постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/16246/17, постанові від 24 липня 2019 року у справі №607/72/17-ц, а саме щодо застосування положень статті 392 ЦК України в аспекті відновлення порушеного права власності в судовому порядку, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначені постанови прийняті за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції правильно встановлено відсутність порушеного права чи інтересу позивачки ОСОБА_1 , яка подаючи позов від свого імені просила визнати право власності на спірне майно за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог - ПП «Карсад 1».

Неспроможними є також аргументи заявника про безпідставне відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради, яка не брала участі у справі, та на його думку, пропустила строк на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин.

Судами попередніх інстанцій установлено, що земельна ділянка, площею

0,7756 га, кадастровий номер 5310137000:18:010:0009, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить до комунальної власності територіальної громади м. Полтави та була передана КП «Полтава-сервіс» у користування для організації тимчасової комунальної автостоянки.

Частиною першою статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Судовий захист прав місцевого самоврядування є одним із основних принципів місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Ураховуючи, що судом першої інстанції помилково було вирішено питання про права та обов`язки Полтавської міської ради, яка не була залучена до участі у справі та не була повідомлена про розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у Полтавської міської ради права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та поновлення їй строку на апеляційне оскарження. Зазначене відповідає принципам цивільного судочинства та забезпечення права особи на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволеннякасаційної скаргипредставника ПП «Карсад 1» - Остапенко І. О.

Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Приватного підприємства «Карсад 1» - Остапенко Ірини Олександрівнизалишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак