Постанова

Іменем України

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 554/6065/17

провадження № 61-22763св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

ЧервинськоїМ. Є.,

учасники справи:

позивач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави Міністерства оборони України,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 17 липня 2019 року у складі судді Материнко М. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Карпушина Г. Л., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави Міністерства оборони України (далі КЕВ м. Полтави МО України) звернувся до суду

з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

в якому просив виселити відповідачів з жилого будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення на підставі статті 124 Житлового кодексу УРСР (далі ЖК УРСР), а також стягнути

з відповідачів понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з рішенням житлової комісії Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку від 26 грудня 2012 року ОСОБА_1 виділено службове приміщення у гуртожитку

за адресою: АДРЕСА_1 , який у подальшому

був реконструйований та його статус змінено на відомчий жилий будинок Міністерства оборони України.

ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку при виконавчому комітеті Полтавської міської ради як інвалід війни з 03 березня 2016 року, складом сім`ї із 3-х осіб. Відповідно до Порядку виплати грошової компенсації, ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, учасник Антитерористичної операції (далі АТО), особа

з інвалідністю ІІ групи, отримав грошову компенсацію та придбав жилий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , з усіма комунальними зручностями.

ОСОБА_1 було попереджено про необхідність звільнити займану квартиру

у зв`язку зі зняттям з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують покращення житлових умов, однак добровільно відповідачі зі спірного жилого приміщення не виселились.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2019 року

у задоволенні позову КЕВ м. Полтави МО України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення з будинку відомчого жилого фонду Міністерства оборони України без надання іншого приміщення відмовлено в повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що спірне жиле приміщення не відноситься

до службового, тому підстави для виселення з нього відповідачів на підставі вимог ст. 124 Житлового кодексу України відсутні, оскільки у разі встановлення, що жиле приміщення не відноситься до службового, виселення проводиться

на інших правових підставах, при цьому саме на сторони у справі покладено обов`язок доведення тих обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що отримання відповідачем

ОСОБА_1 грошової компенсації на придбання житла не є підставою для виселення, оскільки питання щодо надання такого житла не є предметом цього позову, позов заявлено про виселення зі службового жилого приміщення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,

що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене

з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року,

КЕВ м. Полтави МО України, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 17 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги КЕВ м. Полтави МО України посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що спірна квартира не є службовою, оскільки статус службового жилого приміщення спірної квартири підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Заявник вказує, що відсутні підстави вважати, що спірне жиле приміщення було надано для постійного проживання, оскільки спірна квартира є службовою

та знаходиться в державному фонді Міністерства оборони України.

Також зазначає, що ОСОБА_1 , як інвалід війни, отримав грошову компенсацію та придбав жилий будинок, тому підлягає виселенню із займаного житлового приміщення.

Крім того вважає, що ордер на вселення у службове приміщення, розташоване

за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 було видано

із порушенням передбаченого чинним законодавством України порядку.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив

на касаційну скаргу КЕВ м. Полтави МО України, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення

без змін.

В обґрунтування своєї позиції вказує, що жилий будинок

АДРЕСА_3 є державною власністю та перебуває у віданні Міністерства оборони України, тобто вказаний будинок відноситься до відомчого житлового фонду

і йому у встановленому законом порядку надано жиле приміщення у вказаному вище будинку, що встановлено судами та підтверджується матеріалами справи. Натомість позивачем не надано належних доказів на підтвердження своєї позиції про те, що спірне жиле приміщення є службовим та він разом із сім`єю підлягає виселенню із такого приміщення на підставі положень статті 124 ЖК УРСР.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 554/6065/17

з Октябрського районного суду с. Полтави.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що відповідно до витягу із протоколу від 26 грудня

2012 року № 70 засідання житлової комісії Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку, начальнику Полтавського ЗВ ВСП полковнику Клеценку А. С. виділено жиле приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , жилою площею 16,5 кв. м.

У зв`язку з проведеною реконструкцією, будівля гуртожитку (за ГП № 11) військового містечка № НОМЕР_1 , по АДРЕСА_3 , змінила свій статус на жилий будинок.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності

щодо державного майна від 16 жовтня 2014 року № 10-15-13922 КЕВ м. Полтави, як організація Міністерства оборони України, є балансоутримувачем державного майна (Військове містечко № 6), в тому числі жилого будинку, розташованого

за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний будинок є власністю держави в особі Міністерства оборони України, тобто жилий будинок

АДРЕСА_3 віднесений до житлового фонду Міністерства оборони України, який перебуває на балансі КЕВ м. Полтави МО України.

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії Полтавського гарнізону № 5 від 23 вересня 2016 року, у зв`язку з переобладнанням гуртожитку у жилий будинок, погоджено надати ОСОБА_1 жилу площу за адресою: АДРЕСА_3 , та розподілено однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 площею 16,5 кв. м. на склад сім`ї із трьох осіб для постійного проживання, в якій ОСОБА_1

та члени його сім`ї були зареєстровані та проживали на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги КЕВ м. Полтави МО України

на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 17 липня 2019 року

та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України

в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги КЕВ м. Полтави МО України, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Звертаючись до суду з цим позовом, КЕВ м. Полтави МО України просило виселити відповідачів з жилого будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 припинив трудові відносини зі Збройними Силами України, та на отриману грошову компенсацію придбав у власність жилий будинок загальною площею 61,5 кв. м.

Так, згідно з вимогами статті 124 ЖК Української РСР, робітники і службовці,

що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією,

а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу

за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення

з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах,

у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України, зокрема, постановою від 03 серпня 2006 року

№ 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців

та членів їх сімей жилими приміщеннями» із змінами (далі Порядок),

яка визначає механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними,

за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання, забезпечуються службовими жилими приміщеннями.

Жиле приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом. Під службові жилі приміщення виділяються окремі квартири.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який

є єдиною підставою для вселення в надане службове житло.

При звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню

із службового жилого приміщення з усіма членами сім`ї, якщо інше

не передбачено законодавством.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу

на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло

для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб тощо.

Аналогічні за змістом положення містяться й в Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року (із змінами).

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про виселення

із службових жилих приміщень необхідно встановлювати, чи віднесено спірне жиле приміщення до службових. При цьому слід виходити з того, що приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду вважаються службовими з часу винесення рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради про включення їх до числа службових.

Згідно з пунктом 3.4. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей жилих приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, чинної на час надання квартири, жиле приміщення включається до числа службового на підставі рішення Міністра оборони України виконавчим органом сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі

їх створення) рад або районною державною адміністрацією за клопотанням:

у м. Києві начальника гарнізону м. Києва, погодженим з начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України (далі ГКЕУ ЗС України), або начальника ГКЕУ ЗС України, погодженим з головою житлової комісії гарнізону; в інших населених пунктах начальника гарнізону, погодженим з начальниками КЕВ (КЕЧ) районів та головою житлової комісії гарнізону.

Згідно з пунктами 2, 7, 8 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів

їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. Житлове приміщення включається до числа службового згідно

з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради

за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

Нормою статті 122 ЖК Української РСР визначено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Отже встановивши, що станом на момент розгляду справи, жилий будинок

за адресою: АДРЕСА_3 , в якому відповідачам надано жиле приміщення, відноситься до відомчого житлового фонду Міністерства оборони України, а доказів про те, що спірне жиле приміщення є службовим, позивачем не надано й судами не встановлено, суди дійшли обґрунтованого висновку

про відсутність підстав для виселення відповідачів із займаного приміщення

без надання іншого жилого приміщення на підставі статті 124 ЖК Української РСР.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів першої

й апеляційної інстанцій про те, що спірна квартира не є службовою, спростовуються встановленими у справі обставинами та матеріалами справи.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 , як інвалід війни, отримав грошову компенсацію та придбав жилий будинок, не впливають на правильність оскаржуваних судових рішення, оскільки у разі поліпшення житлових умов військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби), а не виселяються із займаних житлових приміщень.

Аргументи КЕВ м. Полтави про те, що ордер на вселення у службове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 видано із порушенням передбаченого чинним законодавством України порядку не заслуговують на увагу, оскільки такий ордер є чинним, а вимога про визнання його недійсним чи скасування позивачем у справі, яка розглядається,

не заявлялась.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо тлумачення норм процесуального та матеріального права, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального права й не може бути скасована з підстав, викладених у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється

та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,

а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи

у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 17 липня 2019 року

та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська