Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 554/6278/18

провадження № 61-17701св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Полтава-банк»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дім»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 14 травня 2019 року у складі судді Чуванової А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Бутенко С. Б., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Полтава-банк» (далі - АТ «Полтава-банк») про визнання незаконним відкріплення від об`єкту інвестування.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 20 квітня 2011 року між АТ «Полтава - Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) виду «А» № 38, згідно з яким вона набула права та обов`язки довірителя щодо квартири АДРЕСА_1 .

За умовами договору вона повинна сплачувати кошти для участі у ФФБ відповідно до вимірних одиниць об`єкта інвестування, згідно графіку фінансування будівництва. Загальна вартість об`єкта за договором складає 661 115,00 грн, нею внесено кошти в сумі 634 080,00 грн.

30 вересня 2015 року вона звернулась до відповідача з вимогою про передачу квартири у власність, однак листом від 07 жовтня 2015 року їй повідомлено про неможливість задоволення поставленої вимоги та продаж проінвестованої квартири іншій особі, а також про повернення внесених нею коштів на поточний рахунок 01 жовтня 2014 року. При цьому відповідач вказував на наявність боргу в сумі 136 524,00 грн.

У подальшому вона дізналась, що після введення будинку в експлуатацію та відкріплення її від об`єкту інвестування, спірна квартира була передана іншій особі за договором про участь у ФФБ від 22 вересня 2014 року, за яким поточна вимірна ціна об`єкта інвестування цієї ж квартири АДРЕСА_1 складає 5 300,00 грн/ кв. м, а загальна її вартість 545 370,00 грн, у той час як при відкріпленні від об`єкта інвестування вартість його складала 6 500,00 грн/кв. м та загальна - 661 115,00 грн.

З урахуванням наведеного, просила суд визнати незаконним відкріплення її від об`єкта інвестування - квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір про участь у ФФБ від 22 вересня 2014 року № 179, що укладений між АТ «Полтава-банк» та ОСОБА_2 ; визнати за нею право на участь у ФФБ та право на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 , за поточною вимірною ціною 5 300,00 грн за 1 кв. м, загальною вартістю 545 370,00 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2019 року вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору про участь у ФФБ від 22 вересня 2014 року № 179, що укладений між АТ «Полтава-банк» та ОСОБА_2 ; визнання за ОСОБА_1 права на участь у ФФБ та права на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 за поточною вимірною ціною 5 300,00 грн за 1 кв. м, загальною вартістю 545 370,00 грн залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 14 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було виконано належним чином зобов`язання за договором, зокрема, порушено умови договору щодо сплати коштів на фінансування будівництва об`єкта інвестування, а тому АТ «Полтава-банк» вправі був відкріпити від довірителя ОСОБА_1 спірний об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 14 травня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, вважав його таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та зазначив про правомірність прийнятого управителем рішення про припинення дії договору, укладеного з ОСОБА_1 , відкріплення від неї об`єкта інвестування з огляду на наявність у неї заборгованості за договором та не проведення остаточного розрахунку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Чинне законодавство захищає права довірителів шляхом залучення до ФФБ Управителя, обов`язком якого є захист прав довірителя. АТ «Полтава -банк» своїх зобов`язань перед нею не виконав, зокрема, щодо забезпечення її права на отримання квартири.

Вона, сплативши кошти у розмірі 634 080,00 грн, була відкріплена від об`єкта інвестування з заборгованістю у 22 000,00 грн. Суди не досліджували питання щодо наявності прийнятого рішення про підвищення поточної вимірної ціни об`єкта інвестування, на що вона неодноразово звертала увагу.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ПАТ «Полтава-банк» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені х додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Октябрського районного суду міста Полтави матеріали цивільної справи № 554/6278/18.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справу № 554/6278/18 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 20 квітня 2011 року між ОСОБА_1 (довіритель) та АТ «Полтава-банк»(управитель) було укладено договір № 38 про участь у Фонді фінансування будівництва типу «А», за умовами якого (пункти 3.1., 3.3) управитель в порядку та на умовах, визначених договором та Правилами ФФБ, здійснює управління майном ФФБ, а довіритель на підставі повного виконання ним Правил Фонду фінансування будівництва виду А бере участь у ФФБ шляхом надання майна у довірчу власність управителю в управління з метою отримання у власність визначеного договором об`єкта інвестування в об`єкті будівництва, а саме: забудови багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом, що розташований по АДРЕСА_4 .

Відповідно до пункту 3.4 договору проектна кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування 101,71 кв. м.

У пунктах 4.1, 4.2, 4.4 договору визначено, що для участі у ФФБ довіритель вносить до 25 квітня 2011 року кошти у національній валюті у безготівковій або готівковій формі на поточний рахунок ФФБ № НОМЕР_1 , відкритий управителем в сумі 330 000,00 грн, що відповідає вартості 50,769 кв. м вимірних одиниць об`єкта інвестування та 49,91 % поточної ціни вимірних одиниць об`єкта інвестування на момент укладання цього договору. Довіритель зобов`язаний внести 100 % проектної кількості вимірних одиниць об`єкта інвестування шляхом внесення до ФФБ коштів згідно з графіком внесення коштів довірителем до ФФБ, що є додатком № 2 до цього договору. Закріплення за довірителем відповідної кількості вимірних одиниць об`єкта інвестування здійснюється управителем виключно після внесення довірителем до ФФБ суми коштів, що дорівнює поточній ціні відповідної кількості вимірних одиниць об`єкта інвестування на день внесення коштів.

Також установлено, що ОСОБА_1 були сплачені кошти на загальну суму 634 080,00 грн. Сума, яку необхідно було сплатити згідно з графіком, складає 661 115,00 грн.

За даними технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) будинок АДРЕСА_4 , складеного 12 грудня 2013 року, загальна площа квартири АДРЕСА_1 за вказаною вище адресою складає 102,9 кв. м.

Суди встановили, що у зв`язку зі збільшенням вартості квартири за рахунок збільшення її площі квартири та за рахунок того, що забудовником змінено ціну вимірної одиниці об`єкта інвестування, сума коштів була збільшена на 22 754,00 грн та заборгованість позивача на день відкріплення об`єкта інвестування склала 136 524,00 грн.

01 квітня 2014 року житловий будинок з вбудованими приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_4 введено в експлуатацію.

22 вересня 2009 року АТ «Полтава-банк» уклало договір з ОСОБА_3 про участь у ФФБ з поточною ціною вимірної одиниці 5 300 грн/кв м, загальна вартість об`єкта інвестування - житлового будинку по АДРЕСА_4 склала 545 370,00 грн.

01 жовтня 2014 року відповідач припинив дію договору про участь у ФФБ від 20 квітня 2011 року № 38, укладеного з позивачкою, та на її рахунок перерахував грошові кошти в сумі 602 376 грн, як повернення внеску з припинення дії договору.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на незаконність рішення відповідача про відкріплення об`єкта будівництва, що призвело до порушення її прав як довірителя за інвестиційним договором та позбавлення права власності на квартиру.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статей 525 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року встановлені загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» при укладенні договору про участь у ФФБ довіритель обирає конкретний об`єкт інвестування з переліку незакріплених за іншими довірителями об`єктів інвестування, що є у пропозиції управителя. Цей об`єкт інвестування управитель має закріпити за довірителем на умовах Правил ФФБ.

За змістом частини четвертої зазначеної статті Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем, довіритель бере на себе зобов`язання щодо подальшого внесення коштів до ФФБ, а управитель, за умови виконання довірителем своїх зобов`язань за договором про участь у ФФБ, зобов`язується включити довірителя до переліку довірителів, яким забудовник у подальшому зобов`язаний передати у власність закріплені за ними об`єкти інвестування

Як передбачено вимогами статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ, припиняється у разі відкріплення управителем від довірителя закріпленого за ним об`єкта інвестування за невиконання довірителем своїх зобов`язань за договором про участь у ФФБ.

Управитель відкріплює від довірителя закріплений за ним об`єкт інвестування у таких випадках: відмова довірителя від участі у ФФБ; порушення довірителем графіка внесення коштів до ФФБ, зазначеного у свідоцтві про участь у ФФБ; порушення довірителем інших умов договору про участь у ФФБ.

Отже, вищевказаним Законом визначені умови, за яких відбувається відкріплення об`єкта інвестування від довірителя, і такі умови є наслідком порушення довірителем умов договору.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Суди встановили, що АТ «Полтава-банк» як управителю ФФБ були передані грошові кошти довірителя ОСОБА_1 на праві довірчої власності.

Правова природа довірчої власності полягає у наданні довірчому власнику речового права, обмеженого цільовим характером його здійснення в інтересах визначених осіб. Довірчий власник здійснює право власності на об`єкт довірчої власності лише для досягнення визначеної мети, яка обтяжує право довірчої власності. У справі, яка переглядається, такою метою є фінансування будівництва квартири АДРЕСА_1 .

Аналогічний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2019 року у справі № 755/12638/15.

Згідно підпункту 6.1.12 пункту 6 договору про участь у фонді фінансування будівництва 20 квітня 2011 року, укладеного між сторонами, управитель відкріплює від довірителя закріплений за ним об`єкт інвестування, зокрема у разі невиконання зобов`язань, передбачених цим договором або Правилами ФФБ.

У разі невиконання довірителем умов цього договору та Правил ФФБ управитель має право припинити управління майном за цим договором та відкріпити об`єкт інвестування від довірителя (пункт 6.1.19).

Згідно пункту 6.2.12 договору довіритель зобов`язаний у разі зміни забудовником в порядку Правил ФФБ вартості вимірної одиниці об`єкта інвестування переоформити з управителем Додаток № 2 до договору.

Відповідно до пункту 5.5 Правил ФФБ виду «А» забудови багатоповерхового будинку по АДРЕСА_4 , затверджених Управителем Фонду фінансування забудови 03 листопада 2009 року, забудовник надає управителю інформацію про ціну вимірної одиниці об`єкта інвестування в об`єкті будівництва, що запропоновані для інвестування довірителям.

Поточна ціни одиниці об`єкта інвестування забудовником може змінюватися у зв`язку з:

- інфляцією за попередній період (ринкова вартість одиниці інвестування на день оплати встановлюється шляхом множення попередньої ринкової вартості одиниці інвестування на індекс інфляції того періоду, який пройшов з дня встановлення попередньої поточної вартості одиниці інвестування до дня платежу);

- зміною вартості будівельних матеріалів та обладнання;

- зміною вартості будівельно -монтажних робіт;

- зміною курсу долара США.

У разі зміни забудовником поточної ціни вимірної одиниці об`єкта інвестування, забудовник повинен письмово поінформувати про такі зміни управителя окремо по кожному з об`єктів інвестування протягом 5-ти днів з дня прийняття рішення про зміну поточної ціни, а управитель, у свою чергу, повинен в цей же строк повідомити про це довірителя.

У підпункті 4.5.1 пункту 4 укладеного між сторонами договору про участь у фонді фінансування будівництва визначено, що у разі, якщо фактична кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування більше визначеної у цьому договорі, довіритель протягом 10-ти календарних днів із дня одержання від управителя письмового повідомлення на адресу довірителя про встановлення фактичної кількості вимірних одиниць об`єкта інвестування перераховує управителю кошти в розмірі вартості вимірних одиниць об`єкта інвестування, на які фактична кількість вимірних одиниць об`єкта інвестування більша за проектну, визначену у пункті 3.4 цього договору, за поточною ціною вимірної одиниці об`єкта інвестування, встановленої на день розрахунків довірителя з управителем.

Відповідно до підпункту 6.2.7 пункту 6 договору про участь у ФФБ від 20 квітня 2011 року ОСОБА_1 зобов`язалась виконувати Правила ФФБ та умови цього договору.

Суди під час розгляду справи встановили, що забудовником змінено ціну вимірної одиниці об`єкта інвестування на неоплачені та не закріплені за ОСОБА_1 одиниці на 20 %, зокрема сума була збільшена на 22 754,00 грн.

14 липня 2014 року на адресу ОСОБА_1 , зазначену нею в договорі та додатках до нього, АТ «Полтава-банк» направило лист про зміну з 19 липня 2014 року ціни вимірної одиниці об`єкта інвестування на неоплачені та закріплені за нею одиниці інвестування на 20 % з проханням з`явитись для підписання додаткової угоди до договору, який залишився без реагування.

21 серпня 2014 року АТ «Полтава-банк» направило на адресу ОСОБА_1 лист з повідомленням про те, що вона має заборгованість за об`єкт інвестування в розмірі 136 524,00 грн, а також попереджено з посиланням на статтю 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми управлінням майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» про те, за ініціативою забудовника ТОВ «Сучасний дім» банк буде вирішувати питання щодо припинення дії договору про участь у ФФБ виду А № 38 від 20 квітня 2011 року.

Матеріали справи також свідчать про те, що протоколом № 127 засідання правління АТ «Полтава-банк» від 26 жовтня 2012 року були затверджені зміни до Правил ФФБ в частині щодо терміну введення будівництва в експлуатацію грудень 2013 року, змінено дату введення в експлуатацію (не більше ніж на 90 днів), про що також повідомлено ОСОБА_1 .

Згідно з сертифікатом серії ІУ № 164140920305, зареєстрованим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, житловий будинок з вбудованими приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_4 введено в експлуатацію 01 квітня 2014 року.

Листом від 04 вересня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про припинення дії укладеного між нею та АТ «Полтава-банк» договору про участь у ФФБ від 20 квітня 2011 року, що не суперечить пункту 6 цього договору та Правилам ФФБ, повідомлено про повернення сплачених нею коштів на рахунок і 01 жовтня 2014 року ці кошти перераховані на рахунок позивачки.

Всі вищевказані повідомлення направлялися позивачу на адресу, яка зазначена нею в договорі та додатках до нього ( АДРЕСА_5 ), так і за місцем її проживання в Україні ( АДРЕСА_6 ).

Пунктом 5.29 Правил ФФБ виду А передбачено, що у випадку невиконання довірителем своїх зобов`язань перед управителем щодо внесення коштів до Фонду, після введення об`єкта в експлуатацію управління майном припиняється.

Відповідно до пункту 10.5 зазначених Правил невиконання довірителем власних зобов`язань щодо здійснення остаточних розрахунків із управителем за об`єктом інвестування може бути підставою для припинення договору.

Ураховуючи викладене, та встановивши, що АТ «Полтава-банк» виконало всі дії, передбачені умовами договору, для повідомлення ОСОБА_1 про збільшення вартості вимірної одиниці об`єкта інвестування, щодо необхідності проведення повного розрахунку та попереджено про припинення дії договору з огляду на невиконання його умов та відкріплення її від об`єкта інвестування, а ОСОБА_1 не було виконано належним чином зобов`язання за договоромта не сплачено у повному обсязі коштів (заборгованість позивача на день відкріплення об`єкта інвестування склала 136 524,00 грн), суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що АТ «Полтава-банк» на законних підставах відкріпило від неї спірний об`єкт нерухомості.

Окрім того, суди встановили, що на підставі меморіального ордеру від 01 жовтня 2014 року № 1684 позивачка отримала грошові кошти в сумі 602376 грн, як повернення внеску з припиненням дії договору, та була обізнана про її відкріплення від об`єкта інвестування внаслідок припинення дії договору.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Аргументи касаційної скарги заявника про те, що АТ «Полтава-банк» своїх зобов`язань перед нею не виконав, не забезпечив її право на отримання квартири, є безпідставними, оскільки вказані обставини перевірялись судами під час розгляду даної справи та їм надана належна оцінка.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 14 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун