Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 554/8098/17

провадження № 61-1968св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Полтавський Національний технічний університет імені Юрія Кондратюка,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2018 року у складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського Національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (далі - Полтавський НТУ) про визнання недійсними виборів ректора, визнання підсумків голосування такими, за якими неможливо встановити достовірних результатів, скасування наказу про оголошення конкурсу, зобов`язання укласти трудовий договір.

Позовна заява мотивована тим, що він з вересня 2002 року перебував безперервно в трудових відносинах з Полтавським НТУ, має ступінь кандидата історичних наук.

31 серпня 2017 року закінчився строк дії контракту, що був укладений 01 вересня 2014 року між ним, як доцентом кафедри історії, та Полтавським НТУ. Всі умови контракту ним були виконані вчасно та в повному обсязі.

Зазначав, що умови контракту передбачали можливість його укладення на наступний строк, тому 23 серпня 2017 року подав на ім`я в.о. ректора Полтавського НТУ письмову заяву про прийняття на посаду доцента кафедри за строковим договором з 01 вересня 2017 року.

13 вересня 2017 року йому стало відомо про оголошення конкурсу на заміщення 211 посад, у тому числі на кафедрі історії 1 посади доцента із терміном подання документів не пізніше 29 вересня 2017 року. Наказ № 212 «Про оголошення конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників» був виданий 06 вересня 2017 року.

У листі від 28 вересня 2017 року № 01-9-1934 його було повідомлено, що між Полтавським НТУ та ним відсутні трудові відносини з дати закінчення контракту.

Вважав, що залишення без належного реагування його заяви від 23 серпня 2017 року фактично є необґрунтованою відмовою у прийнятті на роботу.

Вказував, що дії адміністрації Полтавського НТУ, на його думку, спрямовані на те, щоб зробити неможливим його участь та участь інших осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) у виборах ректора, які відбулися 08 вересня 2017 року, чим порушено його права, як науково педагогічного працівника.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсними вибори ректора Полтавського НТУ, проведені 08 вересня 2017 року; скасувати наказ в.о. ректора Полтавського НТУ Онищенка В. О. від 06 вересня 2017 року № 212 «Про оголошення конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників» в частині оголошення конкурсу на заміщення посади доцента кафедри історії; зобов`язати відповідача укласти з ним трудовий договір на посаду доцента кафедри історії за строковим договором з 01 вересня 2017 року відповідно до заяви від 23 серпня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2018 року, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1409,6 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нормами трудового законодавства припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Таке волевиявлення позивача мало місце вже при укладенні строкового трудового договору.

На роботодавця, у такому випадку, не покладено обов`язок попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Норми трудового законодавства та спеціальні норми, які регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору. Заява позивача від 23 серпня 2017 року за своїм змістом та суттю не є заявою про наміри прийняти участь в конкурсі на заміщення вакантної посади доцента кафедри історії, а укладення трудового договору поза конкурсом суперечить нормам закону.

Також, судом не було встановлено порушень законодавства при оголошенні та проведенні виборів ректора університету.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року, прийнятою у порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2018 року скасовано в частині вирішення питання про стягнення судових витрат та ухвалено нове рішення у цій частині.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 280 грн недоплаченого судового збору.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

При цьому, апеляційним судом було встановлено, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 не доплатив судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, тому рішення суду першої інстанції в цій частині було скасовано з ухваленням судового рішення про стягнення з позивача суми недоплаченого судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суди незаконно розглянули справу в порядку спрощеного судового провадження, без виклику сторін. Вважає, що суди не забезпечили повно та всебічного розгляду справи, відмовивши розглядати справу в відкритому судовому засіданні, не викликали свідків, не допитали сторін. А тому, у порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та прецедентної практики Європейського суду з прав людини порушені його права на правдивий судовий розгляд і його право не було ефективно захищено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року Полтавський НТУ подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та таким, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у складі судді Симоненко В. М. відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Полтавським НТУ було укладено контракт № 503, за умовами якого позивача було призначено на посаду доцента кафедри історії терміном з 01 вересня 2014 року до 31 серпня 2017 року.

Відповідно до наказу Полтавського НТУ від 14 серпня 2017 року № 456-04 «Про припинення трудових відносин» звільнено кандидата історичних наук, доцента ОСОБА_1 31 серпня 2017 року з 0,5 посади доцента кафедри історії, у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Наказом від 06 вересня 2017 року № 212 «Про оголошення конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників» оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, в тому числі посади доцента кафедри історії.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 03 травня 2017 року № 184-к «Про оголошення конкурсів на заміщення посад керівників вищих навчальних закладів» оголошено конкурс на заміщення посад керівників вищих навчальних закладів, в тому числі і Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, із зазначенням дати їх проведення 08 вересня 2017 року.

Полтавським НТУ видано наказ по університету від 05 травня 2017 року № 109 «Про організацію та проведення виборів ректора університету», згідно з яким вибори ректора Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка було призначено провести 08 вересня 2017 року.

Наказом Полтавського НТУ від 23 червня 2017 року № 154 затверджено Положення щодо організації виборчої системи та порядку обрання ректора Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка.

Відповідно до алфавітного списку науково-педагогічних працівників Полтавського НТУ, що був складений 30 червня 2017 року, ОСОБА_1 включено під № 243, як такого, що перебував з університетом у трудових відносин.

Згідно з підсумковим протоколом виборчої комісії з виборів керівника вищого навчального закладу Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка № 7 встановлено кількість голосів - 736, що складає 90,53 %, які проголосували за кандидата ОСОБА_4 . При цьому участь у виборах взяли згідно з протоколом 764 виборця, що складає 93,97 % від загальної кількості.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для його скасування.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року у справі № 11-рп/2007 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною першою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:

1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2018 року у складі судді Стрюк Л. І. відкрито провадження у цій справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, посилаючись на положення частини першої статті 274 ЦПК України, у зв`язку з тим, що спір виник з трудових відносин.

Розпорядженням голови Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2018 року справу було передано до Ленінського районного суду м. Полтави, у зв`язку з неможливістю утворення складу суду після задоволення самовідводів суддів.

Розпорядженням голови Ленінського районного суду м. Полтави від 15 травня 2018 року справу було передано до Київського районного суду м. Полтави, у зв`язку з неможливістю утворення складу суду після задоволення самовідводів суддів.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2018 року у складі судді Яковенко Н. Л. цивільну справу № 554/8098/17 було прийнято до провадження Київського районного суду м. Полтави та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, посилаючись на статті 274 277 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення та відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, враховуючи, зокрема, те, що категорія заявлених ОСОБА_1 позовних вимог підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, суд не вказав, чи відносить він справу відповідно до положень частини першої статті 274 ЦПК України до малозначних (пункт 1), чи до справ, що виникають з трудових відносин (пункт 2).

Верховний Суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 були заявлені вимоги, зокрема, про визнання недійсними виборів ректора, визнання підсумків голосування такими, за якими неможливо встановити достовірних результатів, скасування наказу про оголошення конкурсу, які не є спором, що виник з трудових відносин.

Такі ж порушення норм процесуального права допустив і суд апеляційної інстанції.

У частині третій статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, витребування доказів, виклик свідків та дослідження доказів.

В оскаржуваній постанові Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року вказано, що розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся з позовом немайнового характеру, який входить до переліку справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, як трудовий спір (пункт 2 частини першої статті 274 ЦПК України), характер спірних правовідносин та предмет доказування не потребують проведення судового засідання з повідомленням сторін, тому апеляційний суд не знайшов підстав для розгляду справи з викликом учасників справи в судове засідання

Проте, Верховний Суд не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки положення частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Подібні висновки Верховний Суд робив неодноразово, зокрема у постановах: від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) та від 04 листопада 2020 року у справі № 642/1491/17 (провадження № 61-34681св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зміст позовної заяви ОСОБА_1 , ним були заявлені вимоги про визнання недійсними виборів ректора, визнання підсумків голосування такими, за якими неможливо встановити достовірних результатів, скасування наказу про оголошення конкурсу, зобов`язання укласти трудовий договір, тобто вимоги немайнового характеру, тому розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням учасників справи, а висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників, є помилковим.

Розгляд цієї справи без повідомлення учасників позбавив позивача права мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, передбачених процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду.

Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Пунктами 5, 7 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, проте її розгляд мав відбутися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, то оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім іншого, при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/8650/18 (провадження № 14-576цс18) та перевірити юрисдикцію у частині позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк